Якщо твердження про те, що геніями не народжуються, і мало до когось відношення, то тільки не до Яші Хейфеца, що з'явився на світ у місті Вільно (яке пізніше стало Вільнюсом) 120 років тому. Вже за два роки його батько Рувим Ілліч Хейфец, простий учитель музики, почав вчити хлопчика грі на скрипці. А в три роки про Яшу заговорили як про вундеркінда у всіх найближчих містах, де він встиг виступити з концертами. Рувим Хейфец любив повторювати, що 10 рублів, які він віддав за маленьку скрипочку-«четвертинку», стали його найбільш вдалим вкладенням у житті. І це було дійсно правдою.

Коли, насилу зібравши гроші на поїздку в Санкт-Петербург, батько з сином приїхали в столичну консерваторію, вони зіткнулися з проблемою, яка спочатку здавалася неверішуваною. Адже євреям дозволялося жити тільки в зонах осілості, і вступити на навчання у великих містах було неможливо. Але недаремно директора консерваторії Олександра Глазунова за очі називали «царем юдейським». Бачачи в дітях талант, він примудрявся добиватися для них — «як виняток»! — спеціального дозволу на навчання. У випадку з Яшею Хейфецем такий дозвіл було видано на проживання хлопчика в Санкт-Петербурзі разом із батьком.

Збереглося чимало газетних вирізок, що містили захоплені відгуки про виступи юного генія у петербурзьких палацах та посольствах. Ось одне з них: «Господиня будинку вивела на середину зали хлопчика в матроському костюмі. Кучерявий, як рафаелевський херувим, він сонно тер очі кулачком — дітям у таку пізню годину потрібно було вже бачити сни. Іншою рукою він притискав до себе скрипочку. „Зараз, панове, Яшенька нам зіграє, — весело оголосила господиня. — А потім Яшенька питиме чай з тортом…“ Коли Яшенька заграв, він забув про сон. Він, мабуть, уже нікого взагалі не бачив. Його очі потемнішали, подорослішали… Закінчивши грати, він валився з ніг. Чай із тортом пити не став. Його забрали додому…»

У 1911 році була написана і видана перша присвячена йому «Біографія маленького генія». А в 1917 році на запрошення Музичного бюро Вулфсона сімейство Хейфеців вирушило — через Далекий Схід, Йокогаму та Сан-Франциско — до Нью-Йорка, де у знаменитому Карнегі-холі 27 жовтня відбувся концерт 16-річного музичного генія. Так він в Америці і лишився на все своє життя.

Звичайно, були гастролі по всьому світові. Були захоплені овації, почесті, неймовірні гонорари, захоплення автомобілями та гольфом. Було кілька поїздок Радянським Союзом, включаючи виступи в Києві, Харкові, Криму. Була зустріч з рідним дядьком, що передав йому дивом ту першу збережену скрипочку-«четвертинку». Але дізнавшись потім, що дружина дядька 8 років відсиділа в сталінських таборах, а сам дядько, не дочекавшись її, помер, Яша Хейфец ніколи більше в СРСР не приїжджав.

З 1972 року Хейфец всього себе присвятив викладацькій діяльності в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Для особливо обдарованих дітей давав приватні уроки вдома в Беверлі-Хіллз. Там, до речі, він і помер від інсульту 10 грудня 1987 року.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.