Наприкінці січня 1925 року в невеликому містечку під назвою Ном, розташованому на краю Аляски, стався спалах дифтерії. Біда не вибирає час ніколи. Але цього разу виявилося, що для 10 тисяч жителів Нома епідемія дифтерії трапилася в найгіршу пору року. Місто було відрізане від решти Аляски такими сильними морозами, яких там не було вже майже 20 років. Температура подекуди опускалася до 50 градусів! Як на зло, запаси дифтерійного антитоксину в місті закінчилися, а найближча сироватка, яку можна було доставити залізницею, знаходилася в Ненані, за 1085 кілометрів від Нома.

У ситуації, коли жодна техніка не могла вже допомогти, було прийняте рішення доставити сироватку на собаках. До речі, собаки породи хаскі цим маршрутом не один рік доставляли пошту. Але на таку відстань у них зазвичай витрачалося 25 днів. Тут же завдання ускладнювалося тим, що за подібних погодних умов сироватка могла витримати лише 6 днів. Тобто собакам і каюрам (погонщикам) необхідно було подолати 1085 кілометрів менше, ніж за чверть відведеного для цього часу.

Спочатку все йшло за планом. Хаскі під управлінням каюра Гуннара Каасена (з ватажком хаскі на прізвисько Балто) долали одну сотню кілометрів за іншою. Особливо складним виявився відрізок шляху завдовжки 418 кілометрів, який, незважаючи на страшну хуртовину та величезні снігові замети, вдалося успішно подолати. Але, усвідомлюючи, що часу залишається все менше і менше, з Нома назустріч упряжкам із сироваткою кинувся каюр Леонард Сеппал, упряжку якого вів пес на прізвисько Того. Він мав пройти 170 кілометрів, практично нічого перед собою не бачачи! Сеппал покладався на рідкісне чуття своїх хаскі, які навіть за умов нульової видимості знаходити дорогу до мети. І він не помилився у своїх собачках.

2 лютого — лише за півдня до закінчення терміну придатності сироватки! — дорогоцінний вантаж був доставлений у Ном. Життя 10 тисяч людей було врятовано!

У знаменитому Центральному парку Нью-Йорка є пам'ятник, який свого часу і нам із дітьми під час поїздки до Америки вдалося подивитися. Присвячений він собаці хаскі на ім'я Балто. Так, тому самому Балто, який разом зі своїми чотирилапими побратимами прославився під час рятувальної операції 1925 року, що отримала назву «Велика гонка милосердя». З того часу і було вирішено щороку 2 лютого відзначати у багатьох країнах День їздових собак.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.