«Спілкування з дельфінами відкриває приховані можливості організму», — професор Сергій Риков
Дитина, яка народилася з вадами зору, сприймає світ на дотик. Саме торкаючись живого й неживого, вона створює уявні образи.
— Дивовижно, наскільки швидко діти й дельфіни можуть порозумітися, — говорить завідувач кафедрою офтальмології Національного університету охорони здоров’я імені П. Л. Шупика член-кореспондент Національної академії медичних наук України професор Сергій Риков. — Між ними виникає особливий зв’язок. Покращення сенсорних можливостей, активізація нервової системи, на думку спеціалістів, позитивно впливають на всі органи чуття. Зокрема, вони позитивно впливають і на орган зору, особливо якщо йдеться про дітей, у яких його функція знижена. Тому дельфінотерапію можна вважати одним з дієвих методів реабілітації, і не тільки в офтальмології. В багатьох країнах цей метод використовують для покращення стану дітей, хворих на ДЦП. А в нашій країні він допомагає здолати посттравматичний синдром пораненим воїнам. Спілкування з дельфінами відкриває приховані можливості в організмі дітей і дорослих.
Дитинча дельфіна народилося восени минулого року. Назвали малюка Оскар, так само, як і дельфінарій, де він з’явився на світ. Маленький дельфін ще робить перші кроки у спілкуванні з незнайомими людьми, але їх не боїться. Щодо дітей, то він вже вміє з ними спілкуватися.
— Його виховують не тільки батьки, а й досвідчені тренери, які знають найменші нюанси психології цих тварин і давно знаходяться з ними в контакті, — говорить співзасновник мережі дельфінаріїв «Оскар» Тарас Чекурда. Для нього створення належних умов для утримання цих дивовижних тварин — справа життя і хобі. — Коли я ще дуже мало знав про дельфінів і вперше побував у дельфінарії — поплавав з ними, доторкнувся до них, то відчув таку ейфорію! Вже потім з’ясував, що подібні почуття виникають практично у всіх, хто спілкується з дельфінами. Вони мають неабиякий вплив на психологічний стан людини. Для здорових, особливо для дітей, це розвага, приємні враження, спогади, які залишаються на все життя, а для тих, у кого є проблеми зі здоров’ям, — ефективне лікування. І не тільки тих, у кого є порушення зору (професор Риков проводить дослідження з цього приводу).
— Дельфінотерапію призначають дітям, хворим на ДЦП, — продовжує Тарас Чекурда. - На жаль, в Україні таких програм поки що немає, а от Польща і Словаччина мають державні програми лікування, і до нашого дельфінарію в Трускавці упродовж всього року приїжджають сім’ї з хворими дітками. Добре допомагає дельфінотерапія нашим воїнам, у яких після поранення є розлади нервової системи. Ми співпрацюємо з організаціями, які опікуються воїнами, і мені не раз розповідали, як у поранених відновлюється нормальний сон, вони стають спокійнішими, у них покращуються показники роботи нервової системи.
До речі, доведено, що не тільки дельфіни, а й інші тварини допомагають у лікування різних хвороб. Собаки позитивно впливають на емоційний стан, кішки можуть знижувати тиск, коні (напрямок називається іпотерапія) поліпшують стан опорно-рухового апарату. Ми ж, без сумніву, маємо з любов’ю, вдячністю й повагою ставитися до тварин, з якими живемо поруч і від яких очікуємо справжньої допомоги.
«Дельфіни хворіють, як і люди»
У світі існує чимало дельфінаріїв, і переважна більшість з них має на меті розважити тих, хто прийшов на виставу. В ній часто беруть участь не тільки дельфіни, а й морські леви та котики. Кмітливі, розумні, вони виявляють неабиякі здібності, граючись як з тренером, так і з глядачами. Ці позитивні емоції важливі для будь-кого. Але захисники тварин вважають, що дельфіни мають жити тільки в дикій природі, а спілкування з людиною їм ні до чого. А людині?
— У нашому випадку це спілкування має свою історію, — продовжує Тарас Чекурда. — Дельфіни, які живуть у дельфінаріях у Кирилівці (на березі Азовського моря) і Трускавці, — це вже третє й четверте покоління тварин, народжених не в дикій природі. За часів Радянського Союзу, коли в 70—80-х роках минулого століття тривала гонка озброєнь, військовим було поставлене завдання підготувати дельфінів до виконання бойових завдань. Це й було зроблено. Бойові дельфіни мали, зокрема, охороняти від диверсантів бухту в Севастополі. Але на початку 90-х, коли Союз розвалився, тварини залишилися сам на сам з тренерами, які їх любили, але утримувати не могли. Фінансування вже не було, жити й здобувати собі їжу в дикій природі вони не могли, а для того, щоб дельфіни не втратили здоров’я, їм треба добре харчуватися, причому якісною рибою.
— Скільки дельфінів тоді було кинуто державою напризволяще?
— Близько двох десятків. Тренери, які опікувалися тваринами, намагалися знайти вихід. Спочатку вони домовилися про участь своїх підопічних у циркових виставах. Але перельоти, переїзди погано позначалися на здоров’ї дельфінів. Тоді з’явилися перші, нехай і не ідеальні, дельфінарії. І лише згодом, коли ми познайомилися з власниками дельфінаріїв, було прийнято рішення підійти до вирішення питання серйозно, збудувавши високоякісні басейни за сучасними технологіями, що відповідали б усім вимогам законодавства. Справа в тому, що спочатку ми з партнерами планували будувати тільки аквапарк, а ідея з порятунку дельфінів з’явилася пізніше. Тренери дельфінів відкрили перед нами цілий світ.
— Це ж дуже відповідально — створити для дельфінів умови, в яких вони можуть добре себе почувати…
— Звісно. Важливо забезпечити підготовку морської води такої якості, щоб вона не нашкодила організму дельфіна. Адже вода — для цих тварин рідне середовище, і якщо вона буде не тієї якості, це одразу позначиться на стані шкіри, очей. Ми пильно стежимо, щоб цього не сталося. Дельфіни щодня отримують сім різновидів якісної риби. Таке збалансоване харчування їм підходить: вони добре себе почувають, у них народжуються дитинчата. Зараз маємо трьох.
Дорослі тварини паруються, вагітність у самки триває 11 місяців. Мама годує дитинча молоком п’ять-сім місяців. А виховання — справа всієї зграї, бо чужих дітей у дельфінів (як повинно бути і у людей) не буває. Якби дельфінам було у нас некомфортно, вони гинули б і точно не давали потомства. Коли мене запитують, чи не краще їм було б на волі, в дикій природі, відповідаю: «Тим, хто народився в дикій природі, мабуть, там було б жити комфортно. Але наші тварини не вміють захищатися від хижаків, не знають, як здобувати собі їжу. Тому вони просто загинуть, якщо ми спробуємо відпустити їх на волю».
Зараз в Україні у двох мережах дельфінаріїв («Оскар» і «Немо») живуть 35 дельфінів. У світі було проведено експеримент: у Південній Кореї 13 ручних дельфінів вчені намагалися призвичаїти до життя в дикій природі. На це пішло багато часу й 100 мільйонів доларів. Але тільки дві тварини змогли пристосуватися до життя в природному середовищі. До речі, дельфінарії, національні парки з дельфінами є в Іспанії, Франції, Німеччині, США, Туреччині, Арабських Еміратах та інших країнах. Ми вивчали їхній досвід, щоб уникнути помилок, знайти оптимальні рішення в утриманні тварин, для яких питання: «Воля чи неволя?» — не стоїть, бо воно має інший підтекст: «Життя чи смерть?»
Наведу ще один кричущий факт: у морі дельфіни дуже потерпають від промислової риболовлі, і з цієї причини, наприклад, у Туреччині за рік загинуло 1 800 (!) тварин. Вони потрапляють в сітки й гинуть через те, що рибалки дістають улов раз на кілька днів і тільки тоді можуть побачити впійманого дельфіна. Це дійсно прикро.
— Дельфіни хворіють?
— Звісно. Так само, як і люди. Для їхнього лікування використовуються навіть деякі «людські» ліки. Тварини, які живуть у нас, регулярно проходять обстеження, у них беруть аналізи, за необхідності їм призначають лікування. Тому тривалість їхнього життя досить велика. У нас навіть є дельфін ще з першого покоління — з бойових. Йому 34 роки. До такого поважного віку в дикій природі тварина навряд чи дожила б.
«Після поранення курс дельфінотерапії допоміг повернути нормальний сон»
Тарас Чекурда стверджує, що тренери навчилися розуміти дельфінів на підсвідомому рівні. Вони ніби відчувають один одного. І це навіть важко пояснити.
— Дельфіни вміють знаходити контакт навіть з незнайомими людьми, — продовжує Тарас Чекурда. — Я вже 14 років спостерігаю, як відбуваються ці контакти. Коли людина заходить у басейн, вона побоюється: поряд з нею з’являється велика тварина, хижак вагою 150—250 кілограмів, або й більше — близько 400. Мозок сигналізує: «Небезпека». І це природньо. Але дельфін виявляє дружність, прихильність. І тоді почуття радості перекриває інші: вже не страшно, небезпеки немає — і нервова система розслабляється. Можливо, саме в цей момент імпульси, які йдуть від тварини, відкривають приховані резерви організму.
— Відомо, що людське вухо чує і сприймає не всі звуки, які видає дельфін. Але це не означає, що наш мозок їх не сприймає…
— Так. Є багато досліджень, які підтверджують позитивний вплив дельфінотерапії. Але чимало відкриттів ще попереду. Цей представник водного світу дружньо налаштований до людини — як до рідної істоти. Треба бачити, як обережно дельфін грається з маленькими дітками, особливо з хворими на ДЦП. Приблизно через 30—40 хвилин спілкування з дельфіном у дитини відбувається рестарт нервової системи. Мені досить часто доводиться відмічати у таких дітей прогрес в здатності рухатися, розуміти, спілкуватися. Батьки теж про це розповідають, і вони бувають дуже здивовані. Кажуть: «Ми й сподіватися не могли, що дельфінотерапія дасть такий приголомшливий результат».
— Що відчуває людина після плавання з дельфіном?
— Є два варіанти: якщо нервова система вкрай виснажена стресами, навантаженнями, то після дельфінотерапії дуже хочеться спати. А якщо нерви майже в нормі, то через деякий час відчувається приплин енергії, відчуття щастя, ейфорії, розслаблення.
— Дельфіни однаково поводяться і з тими, і з іншими?
— Тренери розповідають, що тварини неначе «зчитують» емоційний стан людини, її біополе і обирають лінію поведінки. Часом вони стають справжніми лікарями. Ми створили проєкт і співпрацюємо з ветеранськими організаціями в усіх областях України — запрошуємо безкоштовно пройти оздоровлення тих воїнів, у яких після поранення або через емоціональні потрясіння діагностовано посттравматичний синдром. Добре пам’ятаю розповідь одного з них. Хлопець два роки не міг нормально спати: снилися жахи — закривавлені тіла, вибухи, він зривався серед ночі. Так от, цей чоловік зізнався, що після плавання з дельфінами сон став міцним і спокійним, подякував, що ми надаємо реальну допомогу його побратимам. Для людини, яка була настільки змучена своїм емоційним станом, одужання — це справді диво.
Я впевнений: людині, щоб бути здоровою як фізично, так і ментально, треба час від часу одержувати позитивні емоції. Це необхідно дітям та дорослим. Ми ж створюємо острівці радості, без яких життя не має яскравих барв. Щоб зрозуміти, яка доброзичлива атмосфера панує на цих острівцях, можна подивитися, наприклад, невеличкі відеоролики, які ми розміщуємо у «Фейсбуці», — «Щоденник дельфіна». Спілкування з тваринами — це радість для багатьох. І, звісно, не тільки з дельфінами. Особисто я дуже люблю коней. А хтось має острівці радості просто вдома — віддає свою любов папузі, кішці, собаці. Світ гармонійний, і було б чудово, аби люди цю гармонію підтримували.
Нагадаємо, у 2021 році українські вчені провели масштабне дослідження, з’ясувавши чисельність кожного з видів дельфінів у Чорному морі та склавши карту районів, де ті переважно мешкають. Як зазначили в Мінприроди, через промисловий вилов риби у ХХ столітті кількість дельфінів зменшилась як мінімум у п'ять разів.
1089Читайте нас у Facebook
