На українських автозаправках продовжують зростати ціни. За останні два тижні середня ціна літра бензину А-95 зросла на 1,53 грн, дизпального — на 1,41 грн. Ціна скрапленого газу не змінилася. Станом на 23 лютого в середньому в країні літр бензину А-95 коштує 35,07 грн, дизельного пального — 34,23 грн, а скрапленого газу — 18,85 грн. Причиною подорожчання є зростання вартості нафти на тлі загострення конфлікту з Росією. Через нову хвилю агресії президент Володимир Зеленський оголосив про запуск програми економічного патріотизму, що включає зниження податкового навантаження на бізнес, скорочення кількості перевірок та інші стимули для підприємництва. Зокрема, передбачається зниження ПДВ на бензин та дизпальне, що має зменшити ціни на заправках. Про нові президентські ініціативи та про непросту ситуацію на українському паливному ринку «ФАКТАМ» розповів директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
— Президент заявив про зниження ПДВ на пальне. На скільки ПДВ можуть зменшити? Як це вплине на ціни?
— При попередньому обговоренні впровадження заходів щодо стабілізації паливного ринку йшлося про зниження ПДВ на нафтопродукти до 7%. Відповідно, ціна пального на заправках знизиться на 13%. На сьогодні це близько 5 гривень на літрі будь-якого пального, яке реалізується на вітчизняних АЗС.
— Як за допомогою ПДВ регулюють ціни на пальне в інших країнах? Адже це не ноу-хау української влади, і подібні заходи вживають і інші уряди.
— Ні, саме це нововведення. На цей момент відомо лише про подібний досвід Польщі. Там з 1 лютого уряд знизив ПДВ з 23% до 8% і паралельно зменшив акциз на пальне та звільнив АЗС від податку на роздрібну торгівлю. Ці заходи дали позитивний ефект. Ціни на пальне впали на 12%, що активізувало торгівлю, підвищило споживання та ділову активність. Адже таких цін на пальне ми ніколи не бачили. Я говорю не лише про Україну, а й про інші країни, оскільки різке подорожчання нафти та нафтопродуктів — це світова тенденція.
За нинішніх умов зниження податкового навантаження — це єдиний спосіб знизити ціну літра пального для кінцевого споживача, простого українця. Адже саме держава заробляє на паливному ринку найбільше. З 36 гривень у вартості літра бензину близько 14 гривень — це податки: ПДВ та акциз. Тому державі є чимось поділитися. Адже часто можна чути, мовляв, обмежмо або зовсім приберемо роздрібні націнки АЗС. Сьогодні роздрібна націнка становить близько 2−3 гривень на літрі. Добре, скоротимо її вдвічі, що це дасть на виході? Зниження ціни на 1 гривню? Та й не може бізнес взагалі без прибутку працювати. Саме тому без участі держави радикально знизити ціну на пальне не вдасться.
— Що зараз робиться для скорочення паливної залежності від Росії та Білорусі?
— Президент заявив, що прийматиметься пакет рішень для зниження енергетичної залежності України. Це дуже важливо! Але парадокс полягає в тому, що у нас дуже часто й багато говорять про залежність від імпорту електроенергії, який становить 1%, від імпорту газу, що становить до 30%, але дуже рідко говорять про імпортозалежність ринку нафтопродуктів. Адже до 80% пального на наших заправках — це імпорт. І скільки років ми про це говорили та писали, у владних кабінетах вдавали, що такої проблеми немає. Але, попри втрачений час, сьогодні питання скорочення залежності України від імпортного пального, й насамперед від російського та білоруського, нарешті постало на порядку денному.
Важливо розуміти, що державі доведеться ухвалювати широкий спектр різних рішень, які дозволять зробити альтернативні джерела отримання нафтопродуктів вигіднішими та доступнішими. На цьому шляху багато внутрішніх проблем. Наприклад, функціональність української залізниці викликає дуже велике занепокоєння. Вже минулої осені вона показала нездатність справлятися з обсягом вантажоперевезень, що збільшується. Насамперед йдеться про портову інфраструктуру. А якщо зараз різко збільшиться постачання нафтопродуктів як морем, так і залізницею, то може статися транспортний колапс.
Вся вітчизняна система альтернативного забезпечення пальним дуже схожа на старий іржавий автомобіль, що розвалюється, із розрядженим акумулятором. Його можна полагодити, але на це піде чимало сил, часу та грошей. Потрібне ретельне відпрацювання нових маршрутів постачання, логістики, потрібно знайти фінансування тощо. При цьому важливо розуміти, що із самим пальним проблем немає. Пального навколо вистачає, його треба лише привезти. І тут уже питання виключно до України: як вона зможе вирішити це завдання з погляду технічного та податкового.
Ще одна важлива підмога — це єдиний в Україні нафтопереробний завод, що працює, — Кременчуцький. Останніми роками там був здійснений широкий комплекс робіт із модернізації виробництва. В результаті покращилася якість продукції та більш ніж удвічі зросли можливі обсяги виробництва. Сьогодні завантаження НПЗ може бути збільшено з 3 до 7 млн тонн нафти. Проте українському НПЗ важко на рівних конкурувати з російською та білоруською продукцією. Адже в цих країнах нафтопереробна галузь має величезні преференції та дотації від держави, що робить їх пальне дешевшим. Український НПЗ працює повністю за ринкових умов, без будь-якої підтримки з боку держави. Тому зараз уряду потрібно поступово вирівнювати ці умови, надавати більше підтримки українському бізнесу.
А ще сьогодні, поки на ринку низька активність, а пального — надлишок, дуже важливо зробити запаси пального. Це стосується стратегічних галузей та підприємств, таких як оборонний сектор, «Укрзалізниця» тощо. Тому що, якщо вони вийдуть з великими закупівлями в березні, коли почнеться підготовка до посівної кампанії, це може спричинити колапс на ринку і навіть дефіцит пального. Сподіваюся, в уряді це розуміють, — підсумував Сергій Куюн.
Варто зазначити, що вже з 1 травня 2022 року Україна перейде на облік газу не в кубометрах, а в одиницях енергії — у кіловат-годинах. Проте мільйонам українців не доведеться міняти газові лічильники. Про те, як саме проводитиметься перерахунок спожитого газу, «ФАКТАМ» розповіли спеціалісти Асоціації постачальників енергоресурсів.
Фото https://ua.depositphotos.com/
128040Читайте нас у Facebook
