«Почула сирену — час грати в хованки»: психолог розповіла, як допомогти дітям пережити війну

Маленькі діти, а особливо підлітки досить складно переносять кризові ситуації, серед яких наразі є війна. То ж як можна психологічно допомогти своїм чадам, розповіла дитячий психолог Роксана Пилявець.

«Зараз почастішали випадки, коли дитина поводиться так, немов не відчуває жодних почуттів. Чи то радості, чи смутку, — на ФБ сторінці клініки «Інномед» розповіла Роксана Пилявець. — Скоріш за все, вона відчуває дистрес. За сильного нервового потрясіння, особливо під час зіткнення з досвідом, витримати який дитині не під силу, вона може «зависати» в реакціях, часом не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Допомогти в цьому випадку можна, створивши атмосферу любові та прийняття, аби ваша дитина буквально «відігрілася» в ній. Проведіть разом час. Дайте їй зрозуміти, що сумувати, злитися чи хвилюватися — нормально. «Схоже, тобі нічого не хочеться. Напевно, тобі сумно. Це нормально!». Поясніть дитині й те, що сталося. Можливо, ви могли б поділитися з дитиною власними почуттями. Постарайтеся разом із сином чи донькою займатися чимось приємним — почитайте книжку, заспівайте, пограйте разом.

А що робити коли дитина часто плаче або робить щось потенційно небезпечне?

У результаті пережитого лиха в житті вашої родини відбулося багато змін. І це природно, що дитина сумує. Коли вона плаче, її організм виділяє речовини, що допомагають заспокоїтись. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Якщо ви самі відчуваєте непереборну печаль — зверніться по допомогу. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого власного. Може здатися дивним, але коли діти не почуваються в безпеці, то самі часто поводяться небезпечно чи безтурботно. Це спосіб дитини сказати: «Ти мені потрібна (ий). Доведи, що я тобі дорогий — захисти мене!» Наскільки це можливо, дайте дитині змогу відчути себе в безпеці. Спокійно підійдіть і, якщо потрібно, візьміть її на руки. Дайте малюку зрозуміти, що те, що він робить, небезпечно, і що він дорогий вам. І що ви не хочете, щоб із ним трапилося щось погане. Не кричіть на дитину, будь ласка! Небезпечна поведінка може бути проявом аутоагресії. Чому? Страх завжди збільшує агресію, але діти часто поширюють її на себе. Пограйте в ігри, що випускають агресію. І розкажіть дитині про більш позитивні способи привернути до себе увагу.

Буває й так, що дитина лякається чогось, чого раніше не боялась…

Так. Діти молодшого віку вірять у те, що батьки всемогутні й можуть захистити їх від усього. Ця віра допомагає їм почуватися в безпеці. Після того, що сталося, ця віра похитнулася, а без неї дитині стало страшніше жити в цьому світі. Багато що може нагадувати дитині про пережите та лякати її (звуки петард, машини швидкої допомоги, люди, що кричать, переляканий вираз вашого обличчя). Ви в цьому не винні — це пережитий досвід.

А як бути із сигналами про тривогу? Їх діти сильно бояться…

Поясніть дитині, що коли потрібно швидко реагувати (я зі своєю меншою граю в хованку: почула звук сирени — час грати в хованки — «Хто швидше сховається!»), то мама, тато буде голосно говорити (навіть наказувати щось робити), а дитина робитиме, що скажуть.
Не бійтеся зараз сказати дитині «Ні!» Чітко, але з любов'ю. Нагородіть дитину обіймами, поцілунками або якоюсь «вкусняшкою» після того. Після «відбій тривоги» ми даємо «п'ять» і говоримо, що ми цю гру виграли!

Як бути, якщо у підлітка труднощі зі сном і він через кошмари боїться спати один?

У перші місяці після сильного стресу кошмари — нормальне явище. Під час сну мозок інтенсивно обробляє інформацію про події, що відбулися. Однак якщо кошмар повторюється багато разів чи надто правдоподібний — доведеться згодом звернутися до психолога. Уривчастість сну частіше викликається тривогою, якоюсь незавершеною справою чи спазмуванням м’язів, через яке складно розслабитись. Поясніть, що так працює мозок. Розкажіть про те, що ви теж відчували страх, відчували себе безпорадно, і це нормально. Придумайте порядок відходу до сну, який виконуватиметься за будь-яких обставин, і оголосіть, що він має бути дотриманий щодня. Тоді підліток точно знатиме, чого чекати. Обійміть і скажіть, що ви нікуди не пропадете. Ключова фраза: «Я з тобою, я поруч». Й тут слід додати гарну новину — психіка дітей і підлітків має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів, просто завдяки підтримці й турботі близьких.

Раніше кризова психологиня Галина Алексеєнко дала поради, як подолати страхи біженцям перед далекою дорогою та як організувати життя в евакуації.

Читайте також: Як допомогти біженцям впоратись із психологічною напругою: поради фахівця

722

Читайте нас у Facebook