«Проміняв» пояс чемпіона на «Азов»: яким був Герой України Максим Кагал
30-річний Максим Кагал з Кременчука, який від початку російського вторгнення захищав Маріуполь, із дитинства захоплювався спортом — був активним вболівальником місцевої футбольної команди «Кремінь», яку супроводжував навіть на виїздах, після чого захопився регбі, але найбільшою любов'ю він загорівся єдиноборствами — кікбоксингом і тайським боксом муай-тай.
«Прийшов у наш клуб «Гермес» ще «зеленим» й відразу заявив, що хоче займатись. Але невдовзі так сталось, що наші шляхи на рік розійшлись, і Максим став відвідувати іншу секцію. Та, як кажуть, від долі не втечеш. Якось ми організували чемпіонат міста і так знову зустрілись із цим хлопцем. Він сам підійшов й попросив, аби повернутись до занять зі мною. Хіба я міг відмовити такому наполегливому юнаку? — розповів «ФАКТАМ» тренер з кікбоксингу Олег Скирта. — І потрохи Максим почав демонструвати неймовірні результати. Посів перше місце у міських змаганнях з кікбоксингу у ваговій категорії до 60-ти кілограмів. після чого знову золото на чемпіонаті області, так дійшов і до України!
Потрапив до нашої збірної, і у 2014 році нас запросили поборотись на Чемпіонат світу в Іспанію у місто Коста-Брава. Там зібралось понад 600 спортсменів з усього світу. Й серед тих був наш Максим — на той час студент 5-го курсу інституту механіки і транспорту Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. І що ви думаєте, там він пережив вкрай важкі двобої й у першому розділі — круговий удар — посів перше місце. Нокаутував німця, а француз настільки злякався мужнього українця, що просто не вийшов. Перед фінальним поєдинком вже у розділі «японський кікбоксинг» спортсмен Максим Кагал травмував ноги, й вони настільки набрякли, що просто не міг взутись. Тому вийшов на ринг у шльопанцях й зумів здобути бронзову медаль. Після цього в Україні ми займались як професійними, так і аматорськими боями".
За словами тренера, перспективи у спорті в Максима Кагала були великі.
«Я йому завжди наголошував, що він точно впише своє ім'я у світову історію кікбоксингу. Але тоді саме почався Майдан, війна на сході. Максим, як представник «ультрасу», брав участь у різноманітних патріотичних акціях, перейшов на спілкування українською мовою, — продовжує співрозмовник. — Просив його бути обережним, бо зазвичай такі акції закінчувались травмами, а це кінець спортивному майбутньому. Із середини 2014 року Максим став казати мені, що планує захищати Україну. Розмовами зупиняв його, мовляв, на тебе ж такі надії покладаємо.
У 2015 році Максима запросили виступити в Китаї на міжнародному турнірі з кікбоксингу, потрапити туди мріють мільйони… Я набираю хлопця, повідомляю радісну новину, а мені у відповідь: «Я вчора підписав контракт із «Азовом». І я підтримав рішення, бо кожен має йти своїм шляхом.
Максим захищав міста на Маріупольському напрямку — Павлополь, Широкіне… Отримав позивний «Пістон», у мирному житті це імітація звуку в дитячій зброї. Бійцю просто подобалось це слово, він сміявся завжди, коли чув його. Мабуть, таким позивним він хотів викликати у кожного позитивні емоції. Коли дозволяли обставини, виступав на турнірах України за наш клуб, таким чином він міг висловити свою подяку за все, що він досяг у спорті. Востаннє ми бачились восени, Максим планував після закінчення контракту у 2022 році повернутись додому, бо тоді гострої фази війни не було… Та згодом почалась повномасштабна війна…"
З 24 лютого командир взводу Максим Кагал боронив Маріуполь, і його завданням було стримати просування російської армії.
«Під час „зачистки“ офіцер ішов попереду, надихаючи підлеглих своїм прикладом, особисто знищував рашистів вогнем та гранатами, а одного із них захопив у полон (вороги виявилися спецпризначенцями путінської військової розвідки), — розповіла Анастасія Римар, прессекретарка батальйону „Азов“. — Про Максима ходили навіть легенди, що його не беруть кулі і він знищить будь-якого бійця рф. 25 березня під час штурму наших позицій на околиці Маріуполя „азовці“ вчергове відкинули ворога за рубежі. В тому бою було багато поранених, загиблих рашистів. Та, на жаль, численні поранення отримав і сам Максим Кагал, від них він, безстрашний боєць, помер на місці. Шансів не було — поряд впала авіабомба».
Через бої його тіло так і не змогли вивезти з Маріуполя та поховати у рідному місті. За особисту мужність і героїзм, старшому лейтенанту надано звання Герой України.
Раніше полк «Азов» показав, як живуть діти у бункерах Маріуполя.
3088Читайте також: Втратив на війні сина, але пообіцяв помститися путіну: киянин гордо виступив на захист Маріуполя
Читайте нас у Facebook
