ПОИСК
Події

Рашисти викрали відомого українського журналіста й змушують його розказувати про «звірства ЗСУ»

12:15 11 травня 2022
Сергій Цигіпа
Пішов вже третій місяць, як московитські окупанти викрали у Новій Каховці журналіста й громадського активіста Сергія Цигіпу — колишнього офіцера Сил спецоперацій, учасника АТО, автора «ФАКТІВ». До сьогодні рідні не мають про нього майже ніякої інформації. Із сюжету на московському пропагандистському телеканалі відомо, що його кілька тижнів утримують на території росії (чи, можливо, на окупованій, яку рф вважає своєю). І катуваннями чи шантажем змушують озвучувати московитські наративи. Про це «ФАКТАМ» розповіла дружина Сергія Олена Новицька.

«До будинку під'їжджають два мікроавтобуси, БТР, виходять озброєні військові. Потім виводять людей „на бєсєду“, часто — з мішками на голові»

— 24 лютого зранку, коли тільки почули вибухи за містом, Сергій пішов до військкомату, — розказала Олена Новицька. — У свою частину, де колись служив, повернутися не міг, бо йому вже 60 років є, а поправка, якою військовий вік подовжено до 65 тоді ще не була прийнята. Тому записався до тероборони. Нам сказали: «Чекайте, вже поїхали в Херсон за зброєю, вам зателефонують». До обіду чекали безрезультатно, знов поїхали до військкомату — там вже нікого не було, все закрито. До міськвиконкому заїхали — там тільки у фоє на першому поверсі було кілька депутатів, збирались на термінову нараду. Всі були розгублені, у якомусь розпачі. Поїхали далі — поліційний відділок був порожній, двері відчинені, все покинуто. У другій половині дня над ГЕС вже літали гелікоптери.

Сергій вирішив узятись за ту зброю, яка у нього була — ноутбук. Зайнявся інформаційною обороною. Майже цілодобово сидів у інтернеті, аналізував інформацію, писав і публікував статті у соцмережах (його інформацію також використовували й «ФАКТИ». — Авт.). За що йому багато хто був вдячний — бо звʼязок і українські телеканали у когось були, а у когось вже ні, то вони дивились новини на сторінці Сергія.

Пізніше стали надходити гроші з усіх куточків України, з-за кордону від його друзів — то ми мали змогу займатися волонтерством. Купували харчові продукти, ліки, розносили людям похилого віку (волонтерська група «Україночка» допомагала людям як у Новій Каховці, так і в сусідніх селах та містечках. — Авт.). Саме коли він ішов з черговою допомогою до людей, його й затримали на блокпості 12 березня.

Сергій з собакою Айсом та підшефними: 84-річною Ганною Купець (ще 3-річною дитиною гітлерівці вивезли її з батьками та вісьмома братами й сестрами до Германії на роботи) та її сином Юрієм

У нас були випадки вже, що за добу-дві росіяни відпускали затриманих, то я добу чекала. Але коли побачила у соцмережі повідомлення дружини Олега Батуріна про те, що Олег пішов на зустріч із Сергієм і пропав, то зрозуміла, що вони обидва потрапили у біду. Тоді написала на його й на своїй сторінках, що Сергій пропав, коли йшов через блокпост. Відгукнулось троє людей, що бачили Сергія з собакою (молодий боксер Айс, за життям якого понад рік стежили друзі Сергія Цигіпи у соцмережах. — Авт.) Бачили його у різний час протягом дня. Айс був привʼязаний, а Сергія військові весь цей час про щось допитувались. Через цей блокпост ми вже не раз ходили на той час — зазвичай 1−2 хвилини перевіряли документи і нас відпускали.

У нас ходили розмови про списки активістів, учасників АТО, які складали окупанти. А Сергій був одним з активних організаторів антиросійського мітингу у місті на початку березня. Тому ми вже зрозуміли, що окупанти затримали Сергія не просто для перевірки документів. Кажуть, у «Вайбері» була створена група «Нова Каховка — це Україна», є чутки, що до учасників тієї групи приходять, забирають. Про самі списки — звідки вони, хто до них занесений, — нам нічого не відомо достовірно, але ми постійно бачимо: то до одного, то до іншого будинку під'їжджають два мікроавтобуси, БТР, виходять озброєні військові. Якщо їм не відчиняють — двері виламують, якщо вдома нікого немає — чекають, коли зʼявляться. Потім виводять людей «на бєсєду», часто — з мішками на голові.

Фото Сергія з українського маршу в окупованій Новій Каховці 6 березня

«Катували й били його задовго до зйомок — синці вже ледь видно»

— Сергія попереджали, що його розшукують, він навіть кілька днів переховувався, — продовжує Олена. — Але він був журналістом, професіоналом, хотів бути в епіцентрі подій — і не зміг довго відсиджуватися у знайомих. (6 березня у нашій останній на даний час розмові на запитання, чи можна на нього посилатись при використанні його інформації, чи краще не згадувати, Сергій відповів: «Посилайся на мене, мені вже давно пох.». А 8 березня написав, що, за словами дочки, вже кількох активістів «вивезли» і його також шукали, тому: «Друзі! Не шукайте більше мене в мережі. „МАЙОР ВИХРЬ“ зі вчорашнього вечора розшукують рашистські контрики. Кого потрібно, я сам знайду. Все буде Україна! Слава Силам спецоперацій!» Та Сергій вів свій Телеграм-канал ще до ранку 12 березня. Востаннє в Телеграм з його акаунту був захід о 16.05. — певно, викрадачі порпались у його телефоні вже після затримання. — Авт.).

Наступного дня після затримання Сергія я пішла до нашого поліційного відділку, який на той час займали російські окупанти. Солдат, до якого підійшла, звʼязався по рації з начальством і відповів, що такого тут немає. Через тиждень ходила ще раз — відповідь була такою ж. Айса знайомі побачили за кілька днів після того, як Сергія схопили, — він був у дворі міськвиконкому привʼязаний, солдати сказали, що знайшли в полі. Я його забрала.

Коли повернувся Олег Батурін, то дізнались, що їх тримали у новокаховському поліційному відділку, потім переправили до Херсону. Зі слів Олега відомо — коли їх туди відвезли, то проводили перекличку. І Олег чув прізвище Цигіпа. Чув його голос на допитах 13 березня.

Ми підозрювали, що можливо його вивезли до Криму. Я пішла спитати про Сергія до призначеного росіянами Леонтьєва, він зараз у виконкомі займає кабінет мера (призначений московитами головою «тимчасової військово-цивільної адміністрації» Нової Каховки Володимир Леонтьєв, разом з місцевим кримінальним «авторитетом» Єфімом з першого дня окупації допомагав агресорам. — Авт.) Той сказав: «Не хвилюйтеся, він у Херсоні, з ним все добре, його ніхто не катує». Але я вже знала, що їх там катують — Олег писав про зламані ребра і струс мозку. Тож я розуміла, що мені брешуть, вірити якимось офіційним розʼясненням я не можу.

А 19 квітня на російському каналі «Россия-24» зʼявилось відео з Сергієм — знайома зняла маленький фрагмент на телефон і відправила мені. Але воно було дуже порізане, з коментарями телеведучих. Тому я стала шукати повне — знайшла на Ютубі 22 хвилинне. (Наразі сервіс його видалив з поясненням: «Це відео вилучено через порушення Умов використання YouTube». — Авт.) Кілька разів передивлялася, щоб зрозуміти, про що йде мова, що відбувається, який у нього вигляд, як поводиться.

Звичайно, катували й били його задовго до зйомок — синці на голові вже ледь видно. Схоже, ніс зламаний. Права рука зламана чи пошкоджена — коли він нею рухав, то хапався за неї лівою, або ж ліву підкладав під неї. Коли брав компʼютерну мишку — видно було зеленуваті застарілі синці на пальцях. Сорочки такі він майже ніколи не вдягав — видно, що вона з чужого плеча, завелика на нього. Можливо — ребра зламані, бо він якось глибоко вдихнув і тут же перехилився й почав потроху видихати, наче йому боліло.

І щодо тих подій, про які він розказував (про Бучу й Краматорськ) — він не міг знати, як вони розвивались, бо на той час вже був у полоні. Розумію, що все це йому надиктовували. Навіть ці 22 хвилини складені із нарізаних епізодів — чи робили кілька дублів, чи зупиняли зйомку і вказували йому, що потрібно говорити. Зрозуміло, що все це Сергій говорив під тиском — через катування, можливо шантаж. (За словами Олега Батурина, викрадених катували. Особливо — учасників АТО/ООС. — Авт.).

Стоп-кадр з розповсюджуваного рашистськими пропагандистами відео

— Сергія московити представили як високопоставленого офіцера ССО. А скільки років уже, як він звільнився з армії?

— З 2017 він цивільний. Допомагав у виборчих кампаніях. Займався журналістикою, волонтерством. У Дніпрі у нього був підшефний — хлопець, що побачив гранату на дитячому майданчику і ніс її звідти, щоб діти не постраждали. Коли вона вибухнула хлопцю відірвало два пальці на руці. Сергій йому допомагав, допоміг вступити до військового училища. (16-річний на той момент Олександр Гаркуша побачив, як діти бавляться, підпалюючи снаряд. Він устиг схопити й відкинути «забавку», прикривши дітей, та вибухом йому відірвало 4 пальці на правій руці. Поранило й дітей — але всі лишились живі. Олександр — син захисника Донецького аеропорту Петра «Скаженого Возика» Гаркуші — став наймолодшим лицарем ордена «За мужність». Хлопець із дитинства мріяв бути військовим, та спочатку не пройшов медичну комісію, що після втрати пальців вважала його інвалідом. Але все ж завдяки Сергію та іншим небайдужим людям йому вдалося вступити до Військової академії в Одесі. — Авт.).

Сергій Цигіпа з Петром та Олександром Гаркушами

На відео Сергій каже, що кілька тижнів він — на території РФ. Але більш точно — нам невідомо, можемо тільки здогадуватися. І більше ніякої інформації від нього чи про нього у нас немає. Ми звертались у різні українські та міжнародні інстанції та організації, щоб Сергія внесли в списки на обмін, допомогли його шукати — але офіційних відповідей нам поки що не надходило.

Московитські «спічрайтери», що готували текст Сергію Цигіпі, заплутались в датах і географії

У розповсюджуваному московитськими та «деенерівськими» пропагандистами відеозапису з Сергієм Цигіпою — ті ж наративи, що вже були озвучені кремлівською пропагандою. Щоправда, авторам цього малобюджетного відео далеко не тільки до «стандартів Голлівуду», а й до звичайного глузду.

Так, на відео Сергій розповідає, що займався інформаційно-психологічними операціями (в управлінні ІПсО Командування ССО він справді прослужив рік перед звільненням улітку 2017 року. — Авт.), що з колегами на службі вони створювали плани конкретних операцій, а тепер ці операції застосовує українська сторона проти росії. Як приклади він наводить події, що стались вже після його викрадення. Так, 14 березня був обстріл Донецька. Сергія змусили озвучити версію, що то українці через соцмережі зібрали в Донецьку мітинг жінок, чиїх родичів мобілізували в «армію «ДНР», щоб потім «накрити» їх «Точкою-У». Щоправда, інформація, надана Цигіпі московитами, була явно недостатньою: його заставили розказати, що збита ракета впала на мітинг. Але насправді він так і не розпочався, бо «Точка-У» прилетіла за пів години до призначеного часу збору. Наразі навіть невідомо достовірно, чи справді там повинен був бути мітинг, на якому жінки хотіли дізнатись про долю своїх родичів. І ще — озвучена Цигіпою версія: «Україна нічого не заявила про обстріл». Хоча Україна одразу після висунутих росіянами звинувачень вказала, що ракета нам не належала.

Те ж — про ракетний удар по вокзалу Краматорська 8 квітня. Який начебто здійснила українська армія, щоб отримати допомогу міжнародної спільноти.

Тут же — про виявлені в Бучі тіла закатованих та розстріляних цивільних. Які начебто Україна «організувала» з моргів для міжнародної дискредитації росії. І, як озвучив Сергій версію своїх тюремників, те ж саме повинно статись у майбутньому при заході української армії до Ірпеня, коли «російські війська будуть здійснювати передислокацію». Нагадаємо, що Ірпінь був звільнений від окупантів 28 березня, а Буча через три дні — 31. Відео вийшло в ефір 19 квітня, а зйомка була не раніше 8 квітня (згадуваний теракт на вокзалі Краматорська). Тобто, якби Сергій Цигіпа мав доступ до всієї інформації, якою оперував, а не зачитував наданий йому текст, то він би не розказував про очікувану «передислокацію» московитів з Ірпеня через півтора тижня після його звільнення.

Тут же — про те, що планується теракт «в оточеному Харкові», де «на території заводу „Хімпром“ зберігається 120 тонн хлору». Начебто Україна хоче «влаштувати екологічну катастрофу, щоб звинуватити в цьому рф» і «підштовхнути світ до третьої світової війни». Нагадаємо, 6 квітня міноборони рф заявило, що СБУ замінувало сховище «Хімпрому» на 120 тонн хлору у місті Первомайський (70 км від Харкова). На цей час часткове оточення Харкова вже було зняте. Та й Первомайський — за 70 кілометрів від обласного центру. А в інтернеті одразу широко розійшлось спростування московитського фейку: «Хімпром» вже 10 років як ліквідований, цехи знесені тоді ж, а хлору там немає з 2009. Щоправда, під Харковом ще є ООО «Харків Хімпром», однак операції з покращення насіннєвого зерна і виробництво пластикових каністр із підготовленої сировини обходяться без хлору. І якби Сергій Цигіпа справді сам готував свою промову, а не озвучував заготовлені окупантами версії — він би цю інформацію знайшов за 5 хвилин і не допускав настільки грубих помилок.

Читайте також: «Закатували батька 4 дітей: на Херсонщині рашисти вбили ветерана АТО, який до того переніс операцію на серці»

4206

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2022 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.