Багато років тому під час поїздки Китаєм нас із двома колегами запросили на невелику фабрику в провінції Гуаньчжоу. Вона здавна славилася тим, що місцеві майстрині навчилися створювати унікальні картини, вишиті шовковими нитками незвичайним чином. З двох сторін роботи, створеної без жодного вузлика (!), можна було бачити дві різні картини. Декілька таких виробів мені вдалося тоді привезти до Києва. І зараз стоять вони у мене вдома, притиснуті з обох боків скляними пластинами у спеціальних рамах.

Хтось може запитати себе: до чого тут цей спогад? А ось до чого. Зараз, коли в нашій країні триває запекла війна з російськими окупантами, багато хто все частіше запитує себе, та часом і оточуючих: а ми чим можемо допомогти? У силу похилого віку, не маючи за плечима спеціальної підготовки, навіть за всього бажання зброю в руки взяти не зможеш і в тероборону тебе ніхто не візьме. І в пошуках своєї корисності в цей важкий час люди починають губитися в здогадах і сумнівах: чи моя скромна участь, наприклад, у благодійних акціях, хоч якось вплине на результат спільної справи?

Мене, зізнаюся, потрясла розказана днями у «ФАКТАХ» історія 82-річного пенсіонера, який на старенькій швейній машинці померлої дружини день у день шиє різні корисні речі для бійців української армії і щасливий тим, що теж бере участь у боротьбі нашого народу. ворогом. Ця історія несподівано викликала тисячі захоплених коментарів.

І нагадала мені давню притчу. Одному бельгійському ченцю було доручено брати участь у підготовці великого гобелена, яке збиралися до свята повісити на стіні місцевого храму. Щоранку, приймаючись за роботу — йому відвели для ручної вишивки скромний фрагмент загальної картини, — чернець під керівництвом настоятеля храму виконував те ж саме занудне і одноманітне завдання. Нарешті, коли сумніви щодо ефективності його роботи буквально захлеснули ченця, він підійшов до настоятеля і запитав: а чи справді комусь може стати в нагоді те, що він змушений робити?

Замість відповіді настоятель мовчки взяв ченця за руку і відвів його з іншого боку великого гобелена. І коли перед ними відкрилася загальна картина Різдва Христового, чернець зрозумів, що без його багатоденної участі німб над головою маленького Ісуса не вийшов би таким гарним і витонченим. Та ще й таким, що органічно вписався в підходив до завершення твір, створений безліччю рук.

Мені дуже подобається висловлення Дейла Карнегі про те, що більшість великих справ було скоєно людьми, які продовжували свої спроби навіть у тих умовах, коли здавалося, що жодної надії на успіх уже немає. Це про нашу з вами ситуацію.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.