«Бомба могла у будь-який момент здетонувати»: водолази-сапери розповіли, як проводять розмінування річок

Група водолазів-саперів Державної спеціальної служби транспорту МО України з Чернігова обстежує річку Десна та прибережну територію на наявність російських бомб та снарядів, які не вибухнули. Загалом перевірили понад три гектари площі водойми та узбережжя. Працювати складно через швидку течію. Кажуть, цілком можливо, що повне очищення країни від того, що заподіяли орки, може зайняти близько 5−7 років. Про умови роботи та цікаві знахідки «ФАКТАМ» розповів командир групи Єгор Ошкало:

— Наш підрозділ почав займатись підводним розмінуванням п’ять років тому, пройшовши перед тим відповідну перепідготовку. Сильна течія, видимість не більше метра, в’язкий ґрунт та дерева з кущами на дні річок додають складнощів нашій роботі. Коли з Чернігівської області українські війська вигнали рашистів, ми почали обстеження Десни та її прибережної території. Деколи здається, що процес розміновування медиативний, але це не так. Доводиться працювати майже наосліп. Річка Десна рельєфна, інколи видимість за хорошої погоди на глибині 5 метрів — лише 20−30 сантиметрів. Швидкість течії — півтора метри на секунду, а глибина, де доводиться працювати, становить від 4 до 12 метрів. Попри це, водолази-сапери наполегливо виконують завдання та поступово повертають жителів звільнених територій до безпечних умов життя.

— Розкажіть детальніше про робочий процес та як шукаєте небезпечні боєприпаси?

— Працюємо у районі проведення бойових дій або місцезнаходження російських військ під час окупації чи бойових дій. Часто буває так, що будівельники починають відновлювати зруйновані мости, тому наше завдання — перевірити акваторію. Попередньо пробиваємо спеціальним обладнанням глибини, рельєф дна, великі об’єкти досить добре видно. Наприклад, ми шукали уламки мосту над Десною, який був для рф як кістка у горлі, бо сполучав Чернігів з Києвом. Тому вони переправу постійно бомбили. Сам пошук вибухових пристроїв здійснюємо за допомогою підводних металодетекторів, у нас є бомбошукачі та інше спеціалізоване обладнання. Щодо методів роботи, то якщо відсутня видимість, працюємо з колегами так: натягуємо мотузку, відпускаємо, проходимо метр ділянки дна по колу і назад. Це й ефективно, й безпечно для нас. В береговій зоні на глибині до півтора метрів за допомогою металодетектора ми проводимо пошук об’єктів поділом на ділянки.

— А підриваєте знайдене на суші?

— По-різному. Якщо боєприпас несе загрозу, то він підіймається на максимальну висоту та транспортується у безпечне місце для знешкодження. У випадку, коли безпечний, підіймаємо його та підриваємо на організованих полігонах. Коли боєприпаси не можна дістати та перемістити, а поруч відсутні об’єкти інфраструктури, підриваємо на місці.

— Які найчастіше боєприпаси зустрічаються у водоймі? Що найбільше вразило?

— Статистику не ведемо, але майже щодня трапляються артилерійські снаряди та снаряди для реактивного залпового вогню «Град». А щодо цікавого, то нещодавно виявили авіаційну бомбу ФАБ-500 та кілька артилерійських снарядів 152 мм, які були знищені відразу на місці. ФАБ-500 — це розроблена в СРСР 500-кілограмова авіаційна бомба загального призначення з фугасною боєголовкою, яку в основному використовують ВПС росії, колишніх радянських республік та країн-замовників. Сама ця бомба дуже небезпечна, а під водою її небезпека для оточення лише посилюється. Вона може у будь-який момент здетонувати, її часто не видно через замулення підривника, взагалі важко проводити ідентифікацію, бо не видно маркування.

Раніше «ФАКТИ"розповідали, що у Харкові рятувальники зняли з багатоповерхівки авіабомбу вагою у пів тонни, яка могла пробити дах та вибухнути усередині будинку.

1309

Читайте нас у Facebook