Головний біль напруги: причини, яку несе небезпеку та як подолати
Головний біль напруги є найбільш поширеною формою головного болю, що зустрічається приблизно у трьох чвертей населення в цілому. За словами лікаря-невролога Давида Щербини, у свій час вважалося, що причина головного болю напруги в першу чергу психологічна, викликана розумом або емоціями.
«Головні болі напруги (ГБН) бувають: рідкі епізодичні — частота приступів 1 або менше на місяць, часті епізодичні — частота приступів 2−14 на місяць, хронічні — 15 та більше раз на місяць. ГБН може тривати від 30 хвилин до багатьох днів, є люди, котрі відчувають головний біль напруги майже постійно, протягом багатьох років. Головний біль напруги, на відміну від мігрені, майже завжди легкої або помірної інтенсивності і рідко буває важким. Характер болю майже завжди тиснучий і двосторонній, хоча це не виключає можливості бути одностороннім і навіть пульсуючим, що може деколи нагадувати мігрень. Хоча в період приступу і може виникати нудота або блювання, загалом це буває вкрай рідко, також для ГБН не характерна світло- або шумочутливість, тобто сам головний біль у більшості випадків не супроводжується нічим. Пацієнти для описання болю часто використовують такі алегорії: «Ніби хтось стискає голову», «ніби щось давить на голову», «ніби голова в тісному шоломі», «голову ніби стягує».
Головний біль напруги часто іррадіює від шиї і супроводжується болем в шиї та трапецевидних м'язах. На відміну від мігрені, болі зазвичай не посилюються при фізичному навантаженні, ходьбі, вони часто проходять або стають менш інтенсивні, якщо вийти на свіже повітря, зайнятись легким спортом. Основна причина головного болю напруги — надмірні психоемоційні перевантаження та стрес. Додатковим фактором ризику можуть бути: сидячий спосіб життя, нераціональний режим праці та відпочинку, хронічний дефіцит сну, відсутність регулярних фізичних навантажень, зловживання алкоголем або курінням, голод тощо. Враховуючи усі фактори ризику, головні болі напруги — один з найчастіших симптомів, що супроводжує тривогу або депресію".
Лікування, додає невролог, може бути безмедикаментозне:
«Це нормалізація режиму праці та відпочинку: регулярний та правильний режим сну — регулярні фізичні навантаження — зміна чинників що провокують стрес — додаткові хобі та заняття, що приносить задоволення — заняття з психотерапевтом. Для зняття приступів використовуйте препарати — аспірин, парацетамол, ібупрофен 400, диклофенак, спазмалгон, цитрамон тощо. При хронічному та частому епізодичному головному болю напруги, коли частота приймання знеболювальних перевищує 8−10 разів на місяць, потрібно розглядати профілактичне лікування, тобто приймати ліки на постійній основі, щоб зменшити частоту головного болю. Зазвичай, з цією метою використовують неселективні або трициклічні антидепресанти (амітриптилін, венлафаксин, дулоксетин), які мають сильний знеболювальний ефект та розв'язують проблему супутньої тривоги/депресії».
Читайте також: Обіймайтесь та слухайте музику: поради психотерапевта тим, хто отримав стрес через війну
Фото: pixabay.com
Читайте нас у Facebook
