Розповідаючи нещодавно друзям історію появи у нашій музейній колекції однієї прекрасної роботи, мимоволі згадав давню поїздку до Америки та зустріч із колишніми власниками твору. У людей похилого віку, які продали мені цю роботу, вона була в їхньому фермерському будинку найціннішим предметом, найкрасивішою річчю, що прикрашала скромний побут протягом десятків років. І саме цим пояснювалося те, як трепетно вони розлучалися з нею наприкінці свого життя. Життя, в якому порцелянова робота була немов промінцем світла.

У зв'язку з цим згадалася ще одна історія, почута під час поїздки в Кіото, у передмісті якого, до речі, багато століть тому і з'явилася знаменита на весь світ японська порцелянова мануфактура Сацума.

Жив у невеличкому селищі самотній ремісник, який мав золоті руки, але свому побуту практично не приділяв уваги. До його будинку страшно було зайти — у ньому все було запущено та занедбано. І тривало це доти, доки сусіди не подарували йому на день народження невелику порцелянову вазу.

Спочатку він хотів її продати, вважаючи, що такій красі не місце в його оселі, що поросла павутинням. Але потім, поставивши у вазу зірвані у лісі квіти, він був настільки вражений її чарівністю, що вирішив хоч трохи прибратися навколо столу, на якому вона стояла. Потім взагалі почав наводити у домі лад, що відповідає красі подарованої вази.

Він і не помітив, як невдовзі у хаті, де раніше панував хаос, все змінилося. А ось сусіди помітили та вразилися тим, як створена талановитими руками краса здатна змінити життя людини на краще. І коли халупа ремісника згодом перетворилася на один із найзатишніших будиночків на їхній вулиці, багато хто вже й згадати не міг про те, що все почалося з невеликої фарфорової вази, якось подарованої йому…

Як сказав якось Хаяо Міядзакі, вся краса світу здатна поміститися в одній людській голові. Просто для цього потрібен слушний привід.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.