Легендарний індійський цар Акбар, третій падиш Імперії Великих Моголів, часто згадуваний ще як Акбар Великий, славився не тільки величчю державних справ, і не тільки гучними перемогами на полях битв. Він ще був і покровителем поетів та художників, скульпторів та художників. А ще помічали за ним таку слабкість — об'їжджаючи кілька разів на тиждень свою столицю, Акбар терпляче вислуховував тих, хто звертався до нього з проханням, яке супроводжувалося щирими славослів'ями на його адресу.

І ось одного разу, помітивши неподалік царського палацу двох жебраків, які просили милостиню, Акбар вирішив зупинити карету, щоб послухати кожного з них. Чоловік середніх років у пошарпаному халаті, піднявши руки до неба і розхвалюючи Акбара, сказав: «Тільки такий великодушний цар, як ти, може дарувати людині щастя!» Старий же, низько вклонившись повелителю, тихо, але так, щоб було чути всім, сказав: «Щастя людині здатний дарувати тільки Бог…» Нічого не сказавши, Акбар повернувся до палацу і наказав слугам спекти великий коржик, в який слід непомітно покласти зливок золота, і передати її прохачеві, що нестримно вихваляв царя. Що й було зроблено того ж дня.

Через тиждень, проїжджаючи повз те місце, на якому він вперше зустрів двох жебраків, Акбар звернув увагу, що тепер із простягнутою рукою сидів лише один із них. Причому саме той, якому він велів передати золотий злиток, запечений у коржі. Здивувавшись, цар запитав його:

- Чому ти продовжуєш просити милостиню? Хіба ти не отримав від мене хліба, в якому був золотий злиток?

- Який ще золотий злиток, о, повелителю? Я нічого про нього не знаю! Твої слуги справді передали мені великий корж, але він був таким важким, що мені здалося, ніби він просто погано випечений, і я продав її за кілька монет старому, що сидів поруч зі мною.

Доручивши розшукати старого і дізнавшись про те, що він уже встиг купити добротний будинок і відкрити майстерню, в яку взяв на роботу з десяток таких же жебраків, як був сам, Акбар поцікавився, як же старий пояснив царським посланцям несподіване своє багатство.

- Він був стислий, о, повелителю. Він сказав лише одну фразу: «Ну, я ж завжди говорив, що щасливою людину може зробити лише Бог…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.