Те, що зараз відбувається з масовим переселенням сотень тисяч російських чоловіків призовного віку до інших країн, дедалі більше нагадує легенду про Троянського коня. Схоже на те, що жителі країн, які приймають з розкритими обіймами «біженців від мобілізації» з росії, забули цю повчальну історію. Спробую коротко її нагадати.

…Настали останні дні Трої, але не здогадувалися про це троянці. Навпаки, загибель багатьох грецьких воїнів надала їм мужності. І не знали вони, що хитромудрий Одіссей вже придумав, як занапастити їхнє місто. Встали одного ранку троянці, прийшли на міські стіни — і не повірили своїм очам: грецький табір зненацька спорожнів. Жодного воїна не залишилося на рівнині під Троєю, жодного корабля в морі! Радісно висипали вони із міста на берег. Їм здавалося, що закінчилася облога, що позаду залишилися всі лиха.

Серед грецького табору побачили троянці величезного дерев'яного коня. Не могли вони зрозуміти, що за споруда перед ними. Одні радили перемістити коня в місто, інші — втопити його у морі. Підійшов тут до жреців Аполлона Лаокоон, який став переконувати їх знищити коня, кажучи, що недарма він тут залишений. «Бійтеся данайців, навіть тих, хто дари приносять», — сказав свої знамениті слова Лаокоон. На доказ схопив жрець спис і кинув у дерев'яного коня. Здригнувся кінь від удару, грізно забрязкотіла всередині нього зброя. Але затьмарили боги розум троянців, нічого вони не почули.

У цей час троянські пастухи привели зв'язаного бранця. Він розповів, що родом він грек і звуть його Сіноном. «Задумав погубити мене Одіссей, і перед тим, як відплисти, умовив греків, щоб принесли мене у жертву безсмертним богам. Вдалося мені втекти, довго тинявся я у заростях, поки не залишив берег останній грецький воїн. А коня залишили греки тут, щоб умилостивити грізну Афіну Палладу. Буде він могутнім захистом Трої, якщо… внесуть його у місто». Повірили троянці Синону, звільнили його. Тут ще одне диво, явлене Афіною, побачили троянці. З'явилися на морі два жахливі змії. Швидко пливли вони до берега, звиваючись незліченними кільцями. Полум'ям блищали їхні очі. Виповзли вони на берег, кинулися на Лаокоона та його двох синів, обвили їх і роздерли отруйними зубами їхні тіла. Все глибше проникала отрута в кров нещасних, у страшних муках вмирали вони. Так загинув Лаокоон, який хотів усупереч волі богів врятувати батьківщину. Змії ж, здійснивши жахливе діяння, зникли під щитом Афіни Паллади.

Загибель Лаокоона ще більше переконала троянців у тому, що треба завезти дерев'яного коня до міста. Розібрали вони частину міської стіни, і з тріумфуванням, співом, музикою потягли коня канатами в Трою. У жах прийшла пророча Кассандра, побачивши коня, але, як завжди, лише посміялися троянці з її слів. Синон почав виконувати своє підступне завдання.

Настала ніч. Спокійно спали троянці. І тоді Синон випустив з коня воїнів, які сховалися в ньому, на чолі з Одіссеєм. Розсипалися вони вулицями міста, а Синон розвів велике багаття біля стін Трої. Це помітили греки на кораблях: адже вони не упливли далеко, а сховалися поруч, біля одного з островів. Повернулися вони до берега, висадилися — і через розібраний мур легко увійшли до міста. Остання битва на вулицях Трої була неймовірно жорстокою. Чим могли, захищалися троянці від греків: кидали з дахів каміння, намагалися підпалити. Палали будинки, кривавою загравою висвітлюючи Трою, що гинула.

Нікого не щадили греки, кров'ю залили вулиці міста. Впав у своєму палаці старий Пріам, не під силу йому було битися з молодими героями. Один за одним загинули всі його сини. Навіть маленького сина Гектора не пожаліли переможці: вирвали його з рук Андромахи і скинули на каміння з високих стін Трої. Довго палала Троя. Високо до неба здіймалися клуби диму. Заграва освітлювала нічне небо. І по цій заграві дізнавалися сусідні народи, що загинуло наймогутніше в Азії місто.

Історія про Троянського коня, за допомогою якого тридцять воїнів Одіссея потрапили всередину Трої, говорить не лише про підступність нападників, а й про наївність захисників. А наївність нерідко здатна обернутися бідою.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.