Це сталося далекого 1919 року. Підводні човни тоді ще з'являлися на світ. І ось з американською субмариною S-5 трапилася НП. При зануренні щось відбулося із клапанами. У всі відсіки через систему вентиляції ринула вода. Поки проблему усунули, човен набрав багато тонн води та опустився на дно. Випливти не виходило ніяк. За бортом — крижана вода.

І хоча глибина там була не така вже й велика (всього 60 метрів), подати радіосигнал лиха через товщу води було технічно неможливо. Екіпаж чудово розумів, що їх ніхто й ніколи не знайде на цьому Богом забутому дні біля мису Делавер.

І цього трагічного моменту у складі екіпажу субмарини S-5 знайшовся свій технічний геній. Він знайшов довгий кабель, під'єднав його до корабельного телефону, прикріпив телефон до сигнального бою і відправив його на поверхню. Незабаром у відкритому океані пролунав гучний дзвінок.

Дзвонив телефон досить довго. Дуже довго. Десять годин. На щастя, підводникам дуже пощастило — з вдалої випадковості неподалік проходив військовий транспорт «Алантус».

Першим телефонний дзвінок почув вахтовий. Спершу він подумав, що йому здалося. Прислухався — тиша. Потім знову подзвонили… Але звідки? Навколо — до самого горизонту — були лише хвилі океану.

Коли зателефонували знову, матрос вирішив, що божеволіє. Тоді він покликав товариша, який спочатку посміявся з нього, поки сам не почув вдалині ледь чутний телефонний дзвінок… Звідки, питається?

Поки викликали капітана, дзвінок телефону вже майже не чути. Але все ж таки капітан наказав спустити шлюпку на воду.

Коли моряки «Алантуса» підійшли на шлюпці до сигнального бою з телефонним апаратом усередині, що бовтався на поверхні води, один з них зняв трубку і сказав: «Алло!» На іншому кінці дроту відповіли: «Алло!»

Матрос здригнувся від несподіванки:

⁃ А ви хто?

⁃ Американська субмарина S-5. Капітан Кук. З ким маю честь розмовляти?

Матрос був настільки розгублений, що вголос сказав:

⁃ А куди ви прямуєте?

У відповідь на що почув:

⁃ Прямим курсом — в пекло! І скоро вже там будемо, якщо ви не поквапитеся.

Того дня ні чорти в пеклі, ні ангели в раю так і не дочекалися 28 людей, які вже внесли до попередніх списків безнадійно приречених на загибель. Останнім урятовану субмарину покинув капітан Кук. Кажуть, що з того часу у його маленькому будинку зберігається старовинна сімейна реліквія — корабельний телефон, який урятував життя десяткам підводників. Що б там не говорили, а надія справді вмирає останньою…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.