«Треба перемогти не тільки росію, а й все, що залишилося від радянського та імперського спадку»: відомий бізнесмен про проблеми, які не видно за війною
Українці щодня доводять свою стійкість та волю на полі бою. Наша адаптивність — наша реальна суперсила. Ми довели, що коли мова йде про бізнес-рішення, Україна може задавати стандарти світової якості, пише на своїй сторінці у Фейсбуці відомий підприємець — засновник мережі бізнес-просторів Creative States Ілля Кенігштейн.
«За війною не видно багатьох проблем, які зробили з України одну з найбідніших країн Європи. Звісно, це корупція. Як і раніше, судові скандали чи ганебна поведінка представників «батальйону Монако», криворуких жлобів, псевдопатріотів, а насправді злодіїв та бариг. Але це все — лише зовнішні прояви хвороби. Я не готовий погодитись з тими оптимістами, які пишуть, що війна настільки нас змінила, що ми вже не дозволимо повернутися до довоєнних практик. І що перемога дасть нам сили добити корупцію, автоматично реформує суд, змінить економіку. Ні. Це не є чимось неминучим. Крім того, війна створить низку проблем, які зараз для нас не такі очевидні через ракети та бомби, які щодня падають на наші міста.
Є три, на мою думку, фундаментальні проблеми, які нам треба вирішувати. Щоб Україна не перетворилася на другорядну країну, якій не буде чого згадати, крім військових перемог.
Проблема № 1 — демографічна. Ми і так 30 років втрачали людей через депопуляцію та міграцію. Війна тільки посилить цю тенденцію. І без вирішення цієї проблеми — без повернення назад людей, що виїхали під час чи навіть до війни, без залучення кваліфікованих закордонних спеціалістів, без демографічної політики — ми приречені на другорядність та стагнацію.
Проблема № 2 — наша економічна модель переважно застрягла у 20 столітті. А місцями занурюється у феодальну епоху. Бути справжнім підприємцем в Україні — суперважко. Тебе все ще сприймають як гусака, який має ділитися пір'ям кожного дня. У нас все ще надто багато визначають фіскали та більшовики за ментальністю, що пишуть дурні податкові та регуляторні правила. А опонують їм люди, що замість реальних компромісних адекватних рішень маргіналізують своїми дурними ідеями ліберальний порядок денний. Україна досі — сировинна економіка, до якої не поспішають інвестиції та інновації. Ми — «аграрна наддержава», яка практично не продукує інновацій в АПК. Ми вміємо робити ракети, але переважно за старими радянськими кресленнями. Держава недостатньо інвестує в освіту, науку та інновації як такі. Інвестує мізерно, бо українські політики досі переважно вихідці з полів та кар'єрів, а не з лабораторій та ІТ-команд. На науку у нас виділяється менше 1% ВВП. В той саме час ⅔ українського банківського сектору — державні. І це — шлях в нікуди Нам треба бачити перспективу країни на 10−20−30 років вперед, а не жити як наш податковий комітет Верховної Ради — завданнями наповнення бюджету. Те, що в умовах війни ми вимушені на 70% залежати від донатів наших партнерів — вирок нашій економічній політиці за весь час незалежності.
Проблема № 3 — інституційна. Щоб вирішити проблеми № 1 і 2, нам потрібні сильні інституції. Адже щоб країна була привабливою для людей та бізнесу, вона має забезпечити: прозорий та ефективний суд, ефективні та некорумповані правоохоронні органи; ефективну медичну систему та систему соціальних гарантій як таких; високий рівень місцевого самоврядування, що здатний створювати комфортний міський простір; зрозумілі екологічні стандарти та екологічну політику; національну безпеку. Що для цього треба? Правила та люди. Адекватно прописані правила, які виконують компетентні адекватні люди. В нас проблеми по обом складовим.
Так, зараз ми з усіх сил забезпечуємо пункт 5, про національну безпеку. Але перш за все ми виправляємо наші помилки останніх 30 років і в сфері безпеки. Бо ми не тільки дуже кволо розробляли та виробляли свою власну зброю, ми не фінансували наші Збройні Сили на достатньому рівні і дуже інтенсивно роззброювалися, аж доки війна не прийшла в наш дім в 2014 році. Тепер ми наче вивчили цей урок. Можливо, у сфері національної безпеки помилок ми не повторимо. Але це не точно. А чи зрозуміли ми, що для держави суд, медицина, самоврядування стратегічно не менш важливі, ніж нацбезпека.
Так, перемога надасть Україні величезний імпульс. Нам допоможуть відбудувати школі, лікарні, житло, навіть електростанції та дороги. Та ніхто крім нас самих, крім українського суспільства не може вилікувати наші фундаментальні хвороби. І мені зараз не вистачає дискусії про необхідні зміни. Не про політичні розбірки між дрібними політиками та їх фанатами, не про те, як поділити західну допомогу, а про те, якою буде країна після війни.
Я не збираюся писати, що все буде погано. Я вірю в еволюцію і рух вперед. Я фанат інновацій. Впевнений у зростанні рівня управлінських рішень, адже війна формує дуже сильне покоління не тільки військових, але й цивільних менеджерів. Але, я теж впевнений, що більшість мракобісів тільки й чекають, коли закінчиться війна, щоб повернутися на потоки і далі пиляти бабло. Головне — щоб нам вистачило часу, волі та розуму перемогти не тільки росію, а й все, що залишилося від радянського та імперського спадку. Ми маємо позбутися більшовизму в економіці, провінційності, хронічної корупції та некомпетентності. Це наша BIG IDEA після перемоги".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
641Читайте нас у Facebook
