«Жодна країна світу не може закрити своє небо на 100 відсотків»: речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат

— У нещодавно опублікованому Лондонським королівським інститутом об'єднаних служб масштабному аналізі першого півріччя російсько-української війни пролунала така інформація: за перші дві доби росія знищила 75 відсотків стаціонарних об'єктів ППО та 10 відсотків мобільних, зокрема С-300. Чи відповідає це твердження істині?

— Не відповідає. Інакше чим ми зараз воюємо? Чим ми 5 грудня, наприклад, збили 60 ракет із 70 випущених по наших містах? Та й що мається на увазі під поняттям «стаціонарний об'єкт ППО»? Наприклад, той самий «Бук» можна спокійно перевезти й поставити десь в очереті. Та й інші частини систем ППО також.

— Чи доречно стверджувати, що нинішня система ППО значно перевершує ту, яка в нас була на початку війни? Чи можна казати, що наше небо закрите?

— Як працює наша ППО, всі бачать, але сказати, що її арсенал значно оновився, аж ніяк не можна. Збиваємо високотехнологічну техніку росіян старими, ще радянськими ракетами. Поки що Словаччина допомогла нам, поставивши свій єдиний дивізіон (зазвичай 12 пускових установок по 4 ракети на кожній) ППО С-300. Є ще сучасний комплекс IRIS T SLM, який дуже добре себе зарекомендував. Але він поки що один. Чекаємо не дочекаємось обіцяних партнерами комплексів.

Жодна країна світу не може закрити небо на 100 відсотків. Ті ж балістичні ракети збити у повітрі практично неможливо, їх треба бити у місці пуску. Але можливості наших фахівців перевершують техніку, на якій вони працюють. Тож збиваємо й «Калібри», і «Іскандери».

— Чи знаєте ви, що за програму використала група з 33 айтішників з російського генштабу, які працюють над тим, щоб російські ракети влучали в об'єкти критичної інфраструктури України? Міжнародна група розслідувачів (Bellingcat. The Insider) на чолі з Христо Грозєвим нещодавно дізналася та опублікувала прізвища членів цієї групи та напрямки, над якими працює кожен із них.

— Так, чув про таких. Жодних особливих програм вони не використовують, просто на підставі даних, які отримують від «замовника», вибудовують маршрут крилатої ракети від місця її вильоту до цілі. Ракети зазвичай не летять по прямій, вони огинають безліч перешкод, як би промацують собі дорогу до того моменту, як влучають в об'єкт цілепокладання. І маршрут треба розрахувати з урахуванням координат усіх перешкод. Це звичайна робота айтішників, скрізь так працюють.

— А чому вони так часто «промазують», влучаючи не у військові цілі й навіть не в об'єкти критичної інфраструктури, а у житлові будинки, поліклініки, церкви та вбиваючи мирних громадян?

— Можливо, на шляху руху ракети виникають якісь невраховані об'єкти. Або розробники маршруту користувалися застарілими даними й на шляху у ракети, яка часто летить дуже низько, щоб не потрапити на радари, виникає нещодавно збудована висотка. Але частіше такі влучення зовсім не помилка, а задум. Наприклад, влучання навесні високоточного «Іскандеру» у Харківську адміністрацію, атаки на «міст Кличка», біля київського університету та неодноразові влучення «Калібрамі» росіяни так і замислювали.

— Чи довго нам терпіти ракетні атаки? Інакше кажучи, скільки та яких ракет залишилося в росії?

— Якщо говорити про С-300, то цього добра в росії достатньо, під 7 тисяч. Ракет Х-101 залишилося близько ста (половина від того, що було до 24 лютого), високоточних «Калібрів» — 229 штук. Є ще «Oнікс», 43 «Кинджали».

А ось «Іскандерів» залишилося лише 119 штук, що неприпустимо мало (менше стратегічного запасу). До того ж відновити їхню кількість на нинішньому етапі неможливо, утилізується набагато більше, ніж виробляється.

Якщо росія витрачатиме свої ракети такими ж, як зараз, темпами, вона зможе зробити ще кілька атак і вийде в нуль.

Раніше керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов повідомив, що запаси високоточного ракетного озброєння російської федерації вже закінчуються.

Фото у заголовку: Командування Повітряних сил

639

Читайте нас у Facebook