«За тиждень до смерті Євген написав дівчині, що якщо звідти не поїде, то помре»: подробиці загибелі курсантів на Харківщині

«Начальник кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки Олександр Шевчук пресував курсантів»

- Ми з маленького містечка Приморськ Запоріької області, яке нині знаходиться під окупацією, — розповіла «ФАКТАМ» Юлія Кочетова, мама загиблого курсанта Євгена. — Женя був у всьому авторитетом для свого молодшого на 13 років братика. Вихований, турботливий, завжди готовий прийти на допомогу — це про мого сина. Після дев'ятого класу він пішов навчатись до аграрного технікуму, де опанував фах механіка. Отримав червоний диплом. Так сталось, що наші знайомі вступали до університету цивільного захисту України і запропонували Жені. Він почав ретельно все вивчати, тренуватись, адже потрібно було здавати нормативи. Його це дійсно зацікавило. Разом з бабусею син поїхав до Харкова здавати іспити. Ми всі розраховували, що Євген піде вчитись на пожежника. Я навіть не думала, що він наважиться обрати спеціальність сапера-мінера. Це досить небезпечно, але то було рішення моєї дитини, яке ми поважали. Із курсантами в Жені склались дуже дружні відносини, після похорону вони писали та дякували за те, що я виховала такого сина. Знаю, що він хотів працювати за спеціальністю, йому дійсно все подобалось. Але одна людина, яка, мабуть, вирішила, що вхопила Бога за бороду, вирішила зламати життя нашим дітям й посіяти в наших серцях навіки біль та тугу.

— Що відбулось того фатального дня?

- Як розповів однокурсник мого сина Дмитро, який під час трагедії отримав поранення, начальник кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки Олександр Шевчук пресував курсантів. Проте мій син був настільки вихованим й всіх поважав, що не ділився зі мною цим, ймовірно, оберігав. Я кожного разу запитувала: «Синочок, як у вас там? Не бомблять? Не стріляють? Не ображають». На це Женя завжди відповідав, що все тихо. Це вже зараз я знаю, що там не завжди було все спокійно, були прильоти й напружена атмосфера між курсантами та керівником кафедри. За тиждень до всього цього Євген написав своїй дівчині Аріні про те, що якщо звідти не поїде, то відчуває, що помре. Я не знаю, чому він їй про це сказав. На жаль, кохана сина не встигла за життя сина розповісти про це. За словами однокурсника, за день до вибуху начальник кафедри, який віддав наказ розібрати 152-міліметровий снаряд, покликав до себе мого сина й заявив, що в них є час до 6 червня. Коли хлопці казали Шевчуку, що не повинні розбирати снаряди, бо вони тільки вчаться на третьому курсі, але він до них починав кричати. І кому було скаржитись, якщо рука руку миє?

Курсанти попросили у Шевчука мийку Kärcher, аби безпечно вимити вибухівку. Але Жені він відповів: «Ви такі розумні? Чайник, молоток і арматура — сидіть і робіть. Якщо ж ні, то не вийдете тоді у звільнення, весь курс буде страждати — бігати». Крім того, погрожував зіпсувати оцінки, а Женя та Рома добре вчились, були одними з кращих на факультеті. Насправді, як я вже знаю, мій син та його однокурсник Роман працювали не перший день. Тому вони й порадили, як зробити правильно, проте воєначальник їх і слухати не хотів, певно думав, що тут найрозумніший, хоча, за словами курсантів, в них були питання до його професійних знань.

Читайте також: Четверо військових загинули в «Десні» внаслідок вибуху снаряда, — ДБР

На момент вибуху у на поверху гуртожитку, де в одній зі світлиць лежав снаряд, було 12 людей. Вибух дуже потужним! Кадри з місця трагедії просто шокують. Це вже потім я цікавилась у фахівців, що ж це за снаряд такий. Вони розповіли, що ними знищують танки. Ось запусти його у звичайний гараж — він складеться як картонний будиночок.

Наскільки мені відомо, Рома та Женя померли дорогою до лікарні. один з них отримав сильні опіки, їм відірвало кінцівки…

Я думаю, що мого сина та Рому начальник кафедри обрав не просто так. Він знав, що родина останнього з Луганщини, після вторгнення виїхали до росії. Ми лишились в окупованому Приморську, хоча я дуже хотіла виїхати на підконтрольну Україні територію. Але Женя казав, що потрібно трохи потерпіти й місто обов’язково звільнять. Розуміючи, що батьки обох курсантів далеко і не зможуть приїхати, Олександр Шевчук й дав їм таке завдання, думаючи, що потім все спише на наших дітей. Але ні, це був приказ, погроза. Не терплячи несправедливості, ми вирішили розповісти цю історію ЗМІ. Дізнавшись про це, керівництво університету в останній момент перенесли місце прощання з курсантами, щоби менше журналістів могли туди потрапити. Посадили курсантів у автобуси й повезли, не повідомивши, куди і навіщо. Хлопців пресують, забороняють ділитись подробицями трагедії та цькуванню.

«Хлопців пресують, забороняють ділитись подробицями трагедії та цькують»

- Ви спілкувались хоча б через соцмережі з батьками другого загиблого?

- Ні, я навіть не знаю, як їх звати. Ми всі бачились лише тоді, коли наші сини приймали присягу. Після неї порозбирали своїх дітей й мерщій у кафе годувати, тому що у казармах вони сильно схудли.

Читайте також: Курсант застрелився у львівському університеті внутрішніх справ: ЗМІ повідомили подробиці

— На жаль, вам зі зрозумілих причин не вдалось потрапити на прощання із сином…

- Так. Я шукала перевізника, найближчий час, коли будуть їхати — 6−9 червня. Їхати до Польщі будуть чотири дні. Потім добиратись до України. Я розуміла, що ніяк не встигну. Тому на прощанні були моя рідна сестра, яка в даний момент мешкає у Запоріжжі, та родина дівчини мого сина. Рому поховали у Харкові, мого сина за нашим рішенням кремували, урну забере моя сестра, і потім ми проведемо похорон вже у Приморську, бо я хочу ходити на могилу сина, носити квіти йому, мовчати та плакати біля нього. Мені надіслали всі відео з прощання, але все одно я не вірю, що дитини нема. Я знаю лише одне — вже чотири дні він мені не телефонує, як це зазвичай робив ввечері. Ще досі заспокоюю себе, що нема інтернету та зв’язку… Чекаю. Знаєте, завжди кажуть, що батьки більше люблять менших. Але в мене було по іншому. Бо молодший син біля нас з чоловіком отримує турботу та тепло, а Женя був далеко. І якби могла, небо для нього прихилила. Син був для мене Всесвітом, опорою, порадником. Не уявляю, як тепер жити без нього. Буду всіма правдами та неправдами боротись за покарання, найматиму адвокатів й засуджу саме начальника кафедри Олександра Шевчука. Я розумію, що це буде вкрай складно, адже його батько — керівник ДСНС в одній із областей, має звання генерала. То ж можна уявити його зв’язки. Але справедливості добиватись буду, та й Божий суд ще ніхто не відміняв.

«Буду боротись за покарання винного. Я розумію, що це буде вкрай складно, адже його батько — генерал та керівник ДСНС в одній із областей»

— Чи виходив з вами на зв'язок Олександр Шевчук?

- Звісно що ні. Він навіть не прийшов на церемонію прощання, заблокував всі свої профілі у соцмережах. Ось що його турбує, а не співчуття нашим родинам. Ба більше, навіть про саму трагедію мені повідомили знайомі з нашого міста, сини яких навчались у цьому університеті. Я мерщій дзвонити туди, всі збивали мій дзвінок. Й тільки ввечері мене набрав начальник керівник факультету і сказав: «Я вам співчуваю. Але ви зрозумійте, що йде війна». Тут я не церемонилась і розмова тривала вже на підвищених тонах. Яка війна? Вони що у зоні бойових дій були? Курсанти загинули у гуртожитку!

Читайте також: Співробітників університету МВС в Одесі звільнили за знущання над курсантом

На сторінці кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки факультету цивільного захисту Національного університету цивільного захисту України вказано, що 29-річний її керівник Олександр Шевчук має стаж роботи — 13 років. Із низ 6 — практичної діяльності. Він учасник бойових дій. Опублікована на сайті його Почесна грамота від Голови служби ДСНС «За мужність і героїзм, сміливі та рішучі дії, виявлені під час ліквідації наслідків НС, яка виникла на 48 арсеналі Збройних Сил України у м. Калинівці Вінницької області». У липні 2020 року Олександр Шевчук був призначений на посаду начальника Летичівського районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Після чого у 2021 році з травня був призначений на посаду заступника начальника 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій область З грудня 2021 року по теперішній час призначений на посаду начальника кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки факультету цивільного захисту. Він викладає дисципліни: «Організація розмінування об’єктів та місцевості», «Вибухові та піротехнічні роботи».

Що саме відбулось того рокового дня і чи відчуває він якусь провину — Олександр Шевчук наразі не коментує. Речниця університету Вікторія Коленко сказала «Суспільне. Харків», що комісія апарату ДСНС проводить службове розслідування.

«Чотирьох осіб, які відповідальні за навчальний процес, відсторонили. Ми хочемо, щоб винні були покарані. Слідство триває, комісія працює. Якщо буде більше інформації, вона обов'язково буде оприлюднена», — сказала вона.

Спікер Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко повідомив, що за фактом вибуху відкрили провадження за п. 1 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу. Місце події із залученням вибухотехніків оглядають слідчо-оперативні групи. Встановлюються свідки події та тип вибухового пристрою. Підозру поки що нікому не оголошували.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з батьком 18-річного курсанта, який застрелився на посту: «За кілька хвилин до самогубства син написав мамі смс: «Вибач за це…».

Фото надала Юлія Кочетова

5132

Читайте нас у Facebook