У психології добре відомий експеримент «відкладеного задоволення» (так званий «стенфордський зефірний експеримент»). Він був спрямований на дослідження ефекту відкладеної винагороди у дітей. І автором його є американський психолог Волтер Мішель.

Суть експерименту полягала в тому, що чотирирічним дітям давали зефір і казали, що якщо вони одразу з'їдять цю насолоду, то більше нічого не отримають, а якщо зачекають на двадцять хвилин, то їм дадуть ще одну порцію.

Після цього експериментатор залишав кімнату, залишаючи дитину наодинці з привабливою смакотою. Пізніше було встановлено, що одні діти чекали певного часу, але потім, не витримавши, поспішно з'їдали ласощі. Вони просто не вміли терпіти. А інші спокійно сиділи двадцять хвилин, а потім отримували ще одну порцію зефіру. Ці діти навчилися відкладати задоволення.

Коли діти, які брали участь у експерименті, стали підлітками, вчені опитали їхніх батьків та вчителів. І ось що вдалося встановити: нетерплячі діти виявилися замкненішими, упертими, не впевненими в собі і нерішучими.

Ті ж діти, які вміли відкладати задоволення, як правило, легко пристосовувалися до обставин, що змінюються, мали дух авантюризму, були впевненими в собі і відрізнялися самостійністю у вчинках.

Результати досліджень також показали, що діти, які мали здатність відкладати задоволення, вчилися набагато краще за нетерплячих учасників експерименту, а їхній рівень успішності з математики та мов перевищував середній рівень на двадцять балів. Отже, людям, які вміють протистояти спокусі, легше досягти успіхів … про те як

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.