Давні обряди засіву озимих, ходіння по калину і відкриття весільного сезону: Перша Пречиста в народних традиціях
У наступному році віряни святкуватимуть релігійні свята по-новому. Православні та греко-католики до цього кілька століть жили та святкували за старим юліанським календарем (з відставанням від сучасного на 13 днів). З вересня українські церкви переходять на новоюліанський календар, і майже всі дати відзначатимуть одночасно з католиками. А Успіння Пресвятої Богородиці переходить на 15 серпня (замість 28-го).
Після Успенського посту (з 14 по 27 серпня) і наступає Перша Пречиста, а в народі десятиріччями накопичувались певні традиції, яким слідували з покоління в покоління. Про деякі з таких звичаїв «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
Особливо шанували Пречисту ремісники
— За неканонічними розповідями, після вознесіння Ісуса перед Дівою Марією під час молитви на Голгофі з'явився архангел Гавриїл і передбачив її скоре переселення на небеса, — нагадує про походження Успіння Богородиці Олена Громова. — Через три дні так і сталося: апостоли і праведники попрощалися з Матір’ю Божою, і Спаситель забрав її тіло й душу з собою. Закінчення земного життя Богородиці церква розглядає як випробування кожного, хто переходить у вічність. Тому подію вважають не смертю Пресвятої Богородиці, а її успінням — вона почила і перенеслась в життя небесне.
Віряни, відзначаючи Успіння Богородиці 28 серпня, обов’язково йшли до церкви, де посилали молитви за рідних і близьких. А з собою на службу Божу люди несли колосся (бо завершувалася пора жнив). Особливо шанували Пречисту ремісники, бо вважали, що відвідування храму принесе їхній роботі стабільність, а вироби цих народних майстрів стануть ще популярнішими.
Перша Пречиста припадає на кінець хліборобського літнього сезону. Як сховали зерно на зберігання, то через деякий час знов поновлювали польові роботи — вже сіяли озимину. Зазвичай намагались впоратися максимум до Другої Пречистої, бо в народі казали: «Перша пречиста жито засіває, друга дощем поливає, а третя снігом покриває». В церковному календарі Друга Пречиста припадає на 21 вересня (день народження Богородиці), а Третя (Введення) — на 4 грудня (коли Маленьку Марію ввели в храм). Під час посіву озимих в деяких регіонах проводили обряд підготовки насіння до засіву. Хтось з літніх селян обмолочував з обжинкового снопа або «спасової бороди» (клаптик зернових, залишений після жнив) трохи колосся, а зерна з них додавали до основного засіву, приказуючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю і благослови», «Руками діда сіють в мішок, щоб його руками сіяти в полі».
Сіячам з дому до основної їжі додавали шматочок паски (зберігалася від Великодня за образами) та писанку: яйце закопували на ниві, сухарик перетирали та додавали в зерно. Перед сівбою господарю годилось викласти на рушник їжу з хлібиною, поруч розставити мішки зі збіжжям і присісти. Сівач окроплював ниву свяченою водою (що зберігалась від Водохреща, Великодня або Першого Спаса) і починав з кінця поля засівати, примовляючи: «Сійся, родися на щастя, на здоров’я, щоб на новий рік хлібець був краще, ніж цей рік. Боже, благослови ниву мою це насіння прийняти». Землю заволочували і трохи залишали зерна в торбині «для розплоду».
На стіл подавали освячений хліб з борошна нового врожаю
До свята Успіння Богоматері поспівала різна садовина. Тож на Пречисту, збираючи плоди, заспівували: «Пречиста по груші ходила, Пречиста мішок загубила, а Спас ішов і мішок знайшов. Спасику-батьку, віддай мій мішочок, не буду ходити у твій садочок».
Двотижневий піст вже був подоланий, можна тож готували на стіл скоромне, подавали освячений хліб з борошна нового врожаю, багато пирогів, вареників з фруктами. Вже повним ходом починали заготовляти на зиму овочі, варили варення.
В західних регіонах на Першу Пречисту випікали «коралі» — різноколірне намисто з печива (у формі хрестиків, квіточок, листочків) як символ богородичного свята. Тому його називали «намисто для Богородиці». Завжди ці кондитерські вироби випікались з додаванням природних барвників — відвар ромашки давав жовтий колір, буряковий сік — червоний, морквяний — оранжевий, м’ята — зелений… На храмове свято в селах організовували ярмарки, де пропонувалась випічка, в тому числі й «коралі». Особливу радість намисто доставляло дітям, які бавилися з ним, а потім з’їдали.
— З Першою Пречистою пов’язаний також обряд «ходіння по калину», — продовжує Олена Громова. — Ця рослина розповсюджена по всій Україні, й недарма кажуть: «Без верби і калини нема України». Після Пречистої рвали калину цілими кетягами, підвішували під стріхою хати та висушували. Якщо ягоди залишались на кущі до морозів (калина від того ставала солодшою), їх так і залишали на вулиці. В народі ягоди цінували як основу для варення, джемів, а ще вони лікували при застуді. Калина виконувала в багатьох обрядах символічну роль. Без неї не обходилось жодне весілля (вплітали в вінок, додавали в коровай), клали також грона калини в труну небіжчика.
На Першу Пречисту після церкви вбрані дівчата зазвичай йшли до лісу або на луг по дику калину (це могли робити і після Успіння). Там вони затівали забави, танцювали, співали спасівських пісень, шуткували, потім полуднували і бралися за збір калини. Але спершу дві ягоди кидали в рот, загадуючи бажання на сімейне життя. На зворотній дорозі хлопці намагалися відібрати лісові дари у дівчат, які за перешкоду могли «помститися»: розчавленою калиною зі сміхом розмальовували хлопцям обличчя. Ті також не залишалися в боргу, а потім всі дружно йшли в село, де їх зустрічали рідні.
Мами, приймаючи від доньок пучки ягід, приказували: «Ой, доню, будь такою червоною, здоровою, незайманою та чистою до самого вінця, як ця калина». А до калиноньки зверталися: «Ой, калинонька, будь гожою на коровай, на гільце, на квітки весільні та хрестильні — на здоров’я людям і добро нашому роду». Гілки калини підвішували під образами, а на вулиці — під стріху. Там, де були дівчата на виданні, калина служила своєрідним знаком для сватів.
«Прийшла Пречиста — сватів несе нечиста»
Обряд збирання калини мав певний зміст, адже уже після Успіння родини, де були діти на порі, готувалися до весільного сезону. Спочатку йшли оглядини: хлопці придивлялися до дівчат, і батьки заводили розмови про сватання. Між Першою і Другою Пречистою вже засилали сватів (а весілля справляли після Покрови, 14 жовтня). Сватання включало як мінімум три етапи: договір, оглядини, заручини… А як ставили могорич, то дівка вважалась засватаною (і в волосся вплітала спеціальну стрічку). Казали про цей період: «Прийшла Пречиста — сватів несе нечиста», «Старости на Пречисту, в хаті речисто»… І дівчата в селі вже не мають тяжкої роботи, то кажуть: «Прийшла Перша Пречиста — дівка стає речиста», бо нема вже що робити.
.jpg)
На Успіння вважалось гріхом сваритися, ображати один одного, відмовляти в допомозі. Важку роботу зазвичай не виконували, не рубали, не займалися рукоділлям. В цей день не ходили босими ногами по росі (начебто трава зберігала сльози Богородиці). Як хтось взує цього дня старе, брудне та дране взуття, того здолають труднощі та неприємності у справах. Дівчата зранку не наважувалися слово вимовити, доки не вмиються з джерела або росою, бо як не слідувати цьому звичаю, то можна залишитися незаміжньою.
На Першу Пречисту придивлялися до погодних проявів, щоб знати, як орієнтуватися надалі. З досвіду знали: «Яка Перша Пречиста — така й осінь», як густий туман — то в лісі багато грибів, веселка на небі — до теплої осені, з’явився перший іній — скоро прийде холодна осінь, а багато павутиння — до морозної й малосніжної зими, як випав на Пречисту дощ — осінь буде погана, дощова, холодна. А як не буде дощу, то тепла і «без болота». Як погода молодого бабиного літа (з 28 серпня до 11 вересня) гарна, то старе бабине літо (13 — 21 вересня) буде негожим.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про народні традиції та заборони на Горіховий Спас, який відмічають наступного дня після Успіння Богородиці, та на Різдво Пресвятої Богородиці (другу Пречисту).
Фото автора та з музею Пирогів
790Читайте нас у Facebook
