Велике свято Здвиження: особливості, звичаї, заборони та прикмети
Які традиції побутували в народі і як проводили час в давнину під час святкування Воздвиження, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
«Розкопки у районі гори Голгофа виявили три хрести»
— Олено Петрівно, в цьому році дати релігійних свят змінюються. Віряни звикли до старого календаря, а тепер по-новому.
— Але колись люди трималися саме тих дат, які з’являються зараз в церковному календарі. Так велось століттями, поки на початку XX ст. українцям не нав’язали «нове» літочислення. Сьогоднішній календар передбачає зміну дат відзначення деяких свят, починаючи з вересня цього року. На перший місяць осені припадає кілька важливих дат, серед яких перше велике свято відбулось 8 вересня (замість 21 вересня) — Різдво Богородиці. Тепер наступає черга Воздвиження Хреста Господнього (в народі Здвиження, або Здвиг), яке перенесено з 27 на 14 вересня.
— Що це за свято? Розкажіть, будь ласка, про його історію.
— Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього пов’язано з подією зі Святого письма — віднайдення хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Історія свята Воздвиження бере початок у IV столітті. До того Хрест Спасителя тривалий час був у землі біля Голгофського пагорба неподалік Єрусалима. Противники християнства зрівняли пагорб і засипали печеру Святого Гробу, а на тому місці встановили храм Венери. Під ним під час розкопок, які велись під патронатом матері імператора Костянтина Великого Олени, християни знайшли труну Господню та Хрест Божий. З різних джерел відомо, що цариця Олена розділила Хрест на частини, одну з яких залишила в Єрусалимі, другу (плюс два цвяхи, якими прибивали до хреста Ісуса), відправила імператору. По дорозі в кожному місці, де цариця зупинялася (де бував Христос), вона заснувала понад 80 церков.
Розкопки у районі гори Голгофа виявили три хрести. Визначити саме той, на якому розіп’яли Ісуса, допомогло диво: важкохвора жінка після того, як доторкнулась до одного з хрестів, зцілилась.
Знайдений (у 326 році) хрест встановили на Голгофі, щоб люди могли поклонитись святині. Його було воздвигнуто на підвищенні, щоб було видно — так виникла назва свята. Слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього. Згодом на місці знахідки заснували храм Христового Воскресіння. Після його освячення (335 рік) і з’явилось свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Хресту християни вклонялися з благоговінням. За переказами, біля нього недужі зцілялися і багато хто навернувся у християнство.
В 614 році, в період війни Візантії та Персії, коли перси розграбували Єрусалим, був викрадений і Хрест Господній. У 628 році, коли імператор Іраклій розбив персів, святиню повернули до Єрусалима, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення святого Хреста. Відтоді свято зветься «Всемірне (тобто всесвітнє) Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста».
За легендами, Хрест Господній продовжували ділити, але 1187 року частина з Єрусалима загубилась після поразки хрестоносців від мусульман. Хрест, рятуючи, закопали, та наче так і не знайшли. Частину Хреста, яка зберігалася в Константинополі, викрали хрестоносці у 1204 році (маленькі його частинки зберігаються в різних храмах Європи).
«Вважалося, що в цей день хрест і хресне знамення набувають надзвичайної сили»
— Що характерно для Здвиження з огляду наших народних традицій свята?
— Під час служби, яку відвідували віряни зранку, урочисто вшановували Господній Хрест через обряд його піднесення (згадується на нашій території з XIII століття, коли Патріарший Собор дозволив Воздвиження в усіх церквах). Вшановуючи Хрест Господній, люди вшановують велику святиню, бо на ній кров Спасителя, який постраждав за нас. Урочисто виносили прикрашений квітами (їх вважали цілющими) Хрест з вівтаря на середину храму (залишався там до 21 вересня — дня віддання Воздвиження), а віряни співали «Хресту твоєму поклоняємось, владико». Також цього дня відбувались обходи або хресні ходи з іконами та молитвами.
Можна було молитися за здоров'я і благополуччя родини й вдома, якщо немає можливості відвідати церкву. В народі Воздвиження ще називали Здвиженням, Здвиг, тому що наші пращури вважали: земля в цей час здвигається, закривається, а осінь починає швидко рухатись до зими — все ближче холоди з першими приморозками. В народі приказували: «На Здвиження земля ближче до зими движеться», «Кожух зі свитою здвинулись, і кучма надвинулась», «Свиту на Здвиження скидай, а кожух одівай».
— У що вірили наші пращури?
— Вважали, що в цей день хрест і хресне знамення набувають надзвичайної сили в боротьбі зі злими силами. Хрести не тільки носили на шиї, а й вирізали на хатах, криницях, брамах, малювали на стінах будинку — це був захист. Дівчата могли плести вінки та оздоблювати квітами хрест, який хлопці встановлювали в центрі села. «Хрест попереду, і я за ним, а сила Господа всесильна», — говорили люди, бо вірили в молитву до Чесного Хреста, яка допомагала під час біди або хвороби (дієвою молитва була, коли її слова повторювати 12 разів). Покійнику теж клали в домовину дерев’яний хрестик, щоб оберігав душу померлого.
— Ось закінчувалася служба церковна, приходили віряни додому. Що робили, чим пригощали хазяйки родину?
— З давньої пори в цей день традиційно церквою вводився піст в пам’ять про страждання і смерть Ісуса. Тож на столі у доброї господині з’являлись, крім вареників з картоплею та іншої пісної їжі (супів, каш, овочів та фруктів), ще й пиріжки з капустою, яку вже починали рубати на городах. За повір'ям, тому, хто поститься у це свято, прощаються гріхи. Але для цього важливо щиро молитися і покаятися.
На селі важко було сховатись від уваги людей, бо видно було, хто роботящий, а хто ні. Тому в народі казали: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста». Господарі намагались до Здвиження зібрати весь врожай в полі, саду та на городі, а ще посадити молоді дерева або кущі. Цей день був останнім для заготівлі горіхів та яблук. На свято молодь обдаровувала один одного горіхами, які до цього дня не можна було їсти, тому що всередині плоду є перемичка у вигляді хрестика. І хто наважувався скуштувати, той «диявола припросить до себе». Якщо дуже хотілось осіннього плоду, то треба було спочатку імітувати хрест, кинувши горіхи на чотири сторони світу. Вважалось, що цей ритуал також захистить від гадюк і нечистої сили. До речі, всі чаклуни та ворожки роблять магічні палички з горіхової деревини.
«На Воздвиження не влаштовували веселощів та не починали жодної важливої справи»
— Які заборони й застороги діяли на свято Здвиження?
— На Воздвиження не влаштовували веселощів та не починали жодної важливої справи. Не виконували й важкої роботи, пов’язаної насамперед з деревом (не пиляли дошки чи не рубали дрова тощо). Та й не бажано було братися за хатні й польової роботи. Не варто лаятися, сваритися, ображати інших, злословити, давати гроші в борг. Діяла в цей день заборона на вживання м'яса, риби, молочних продуктів і яєць.
Але можна було ярмаркувати: в багатьох регіонах широко організовували ярмарки.
За народним уявленням, цього дня зазвичай не йшли до лісу, бо змії дуже активні й шукають місце для зимівлі, тому їх побоювались зустріти. Люди вважали, що змії наче сходяться на останню «раду» в тому місці, де збираються пережити зиму, щоб «лизати там гадючий камінь». Батьки застерігали дітей не збирати гриби у цей день, щоб не наступити на небезпечного плазуна або не впасти в яму зі зміями.
— Існують якісь прикмети, пов’язані зі Здвиженням?
- У вересні перелітні птахи готуються масово рушати у путь. Проводжаючи пернатих, зазвичай діти махали їм вслід, проговорюючи: «Скоріше повертайтесь, нас не забувайте, будемо ми чекати, щоднини визирати і за небом спостерігати». З давніх часів люди помітили, що першою покидає ліс зозуля і вважали її «хазяйкою золотого ключа від теплих країв».
На свято люди підгодовували диких пташок крихтами хліба. Хто на Здвиження бачив в небі пташиний вирій, обов’язково загадував бажання. Люди спостерігали за поведінкою птахів і робили погодні прогнози. Якщо журавлі відлітають у вересні, то на Покрову прийдуть морози, а як ще не спішать прощатися, то раніше листопада зиму не слід чекати…
Читайте також про історію та традиції Дня пам'яті великомучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, який віряни будуть відзначати 17 вересня.
1989Читайте нас у Facebook
