«Мій чоловік потрапив в полон, а батько зник безвісти»: путінський режим жорстоко маніпулює почуттями родичів невільників
— Відданість та наполеглива боротьба цих жінок за те, щоб дізнатися, що сталося з їх рідними, надихає, — сказала на відкритті виставки її авторка фотохудожниця Наталія Нестеркіна. — Основну частину експозиції складають фотопортрети цих жінок. Також тут представлена серія фоторобіт, знятих на деокупованих територіях (їх було відзначено на міжнародних конкурсах в номінації фотожурналістика).
«Побратим Романа наважився сказати правду, і вона не сходиться з тим, що кажуть у військовій частині»
Ідею створити фотовиставку «Нескінченна надія» запропонувала Тетяна Тенетка, чий наречений Роман зник безвісти на Бахмутському напрямку в червні 2022 року.
— У 2020 році Роман закінчив Національну академію Сухопутних військ, — розповіла «ФАКТАМ» Тетяна Тенетка. — Його направили в 30-ту окрему механізовану бригаду імені князя Костянтина Острозького. На момент початку повномасштабного вторгнення мій наречений зі своїм підрозділом знаходився на Донеччині. Десь за тиждень до незабутнього 24 лютого я питала Романа щодо того, чи наважиться російський диктатор відкрито напасти на України? Роман беріг мене, тому відповів, що нічого такого не станеться, все буде добре.
Вночі 24 лютого по Яворівському полігону вдарили ракетами. Я тоді передусім подзвонила Роману: «Ти ж казав, що нічого поганого не буде!» «Розумієш, це військова таємниця. Я не міг нікому про це говорити — навіть рідним», — відповів він.
— Перед тим, як Роман зник безвісти, у вас було передчуття, що таке може станеться?
— Так. Це було 7 червня 2022 року. На роботі з самого ранку відчувала сильну тривогу, не знаходила собі місця, бо не могла додзвонитися до Роми. Хоча колеги й заспокоювали мене, мовляв, там немає зв’язку або він пішов на завдання. Наступного дня я так переживала, що мене аж трясло. А 9 червня подзвонив батько Романа, повідомив, що мій наречений вважається безвісти зниклим.
— Побратими, які були поруч з Романом, розповіли, за яких обставин це сталося?
— Поруч з ним нікого не було, бо на завдання він пішов один. Він мав вийти на трасу, забрати там «трьохсотого» (пораненого) і допомогти йому евакуюватися. Але вийшло так, що невідомо, де дівся «трьохсотий», і зник Роман, який мав його зустріти.
Тут слід знати про важливий нюанс: у військовій частині заявляють, що бійці виходили групою. Але через півтора року після цих подій зателефонував побратим мого нареченого, зізнався, що раніше не міг наважитися сказати мені правду: Рома пішов на завдання евакуйовувати «трьохсотого» сам. Розумієте — сам, а в його військовій частині стверджують, що на виконання цього завдання пішла група.
Читайте також: Стан — на межі життя та смерті: родичі запропонували, як врятувати 1300 полонених морпіхів з 36-ї бригади, які захищали Маріуполь
— Роман вам сниться?
— Цього року — чомусь жодного разу. А у 2022-му і 2023-му снився часто: що ми десь їдемо, він мені розповідає про полон. Адже 25 червня 2022-го вдалося знайти відео, на якому знято, як «вагнерівці» його і ще декількох наших полонених саджають в автівку «ГАЗ». Відео було підписано: «Пакуют укропов в Луганской области». До того дня, як вдалося відшукали цей ролик, я не жила, а існувала: з дому не виходила, просто сиділа в кімнаті й шукала в соцмережах інформацію про мого коханого.
— І ви знайшли це відео?
— Не зовсім так — на нього натрапили друзі й скинули мені. У мене з’явилася надія на повернення коханого.
— Після цього були інші звістки про нього? Можливо, від Міжнародного комітету Червоного Хреста або від хлопців, які звільнилися з полону?
— На превеликий жаль, більше жодної звістки не було. Щодо відео, слід сказати, що по ньому українська сторона визнала — Роман потрапив в полон. А від Червоного Хреста ми жодної інформації не маємо. Хоча його співробітники повідомили нам, що зверталися до росії за підтвердженням того, що Роман в полоні. Відомо, що рф часто ігнорує такі запити.
«Ми планували весілля на дев’яте жовтня 2022-го»
— Як ви познайомились з Романом?
— В Національній академії Сухопутних військ є футбольна команда. Роман грав в ній, коли був курсантом. Команда приїздила грати до нас в село. Я казала про Романа своїм подругам: «Який гарний блакитноокий блондин! Колись буде моїм». Так і сталося. Друзі Романа дали мені його телефон. Якось я прогулювалась біля «сухопутки» то й написала йому: «Виходь, підемо на каву, погуляємо». Почалися наші стосунки.
Після того, як він закінчив академію, ми жили так: він то в військовій частині, то на курсах (бо дуже хотів потрапити в ССО, а там потрібну пройти спеціальну підготовку). Потім його направили в район Донецька. На Новий 2022 рік приїхав до Львова і тоді зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Ми планували весілля на дев’яте жовтня 2022-го.
— Як виникла ідея організувати цю виставку?
— Я як хореограф їздила на один з дитячих танцювальних конкурсів і побачила там виставку, яка, правда, не була пов’язана з війною. Але вона підказала мені думку: було б доречно організувати виставку про нас, жінок, які чекають своїх коханих, які зникли безвісти або знаходяться в полоні — щоб більше людей тут, в тилу про це знали. Адже актуалізація цієї теми сприятиме з’ясуванню долі та місцеперебування хлопців.
В соцмережах є група, створена нами, жінками, рідні та кохані яких воювали в складі 30-ї бригади й зникли безвісти. Я написала пост з ідеєю виставки. Всі підтримали. Професійна фотохудожниця Наталія Нестеркіна прекрасно втілила цей задум. До того ж кожна з нас записала на камеру інтерв’ю-монолог про свого чоловіка, коханого, брата, батька. Вийшло масштабніше, ніж я уявляла.
— Скільки бійців 30-ї бригади зникли безвісти?
— Понад 300. Адже 30-та бригада воює на одному з найгарячіших напрямків — Бахмутському.
«Мій батько як енергетик мав бронь, але добився, щоб його взяли в військо»
У іншої жінки, фотопортрет якої представлено на виставці, Наталі Кавун, чоловік потрапив в полон, а батько зник безвісти.
— Я знаю, що мій чоловік в полоні: в інтернеті ми знайшли фото та відео, на яких його знято, — сказала на відкритті виставки Наталя Кавун. — Окрім того, єдиний поки що раз чоловік зміг зателефонувати: «Я живий, в полоні. Скажи матері. Люблю». Після того на зв’язок він не виходив, листів від нього не було. Проте від хлопців, яких вдалося звільнити під час двох крайніх обмінів, дізналася, де утримують мого чоловіка. Його ім’я є в списках полонених, які російська сторона оприлюднює з коментарями, що готова обміняти, але Україна начебто не хоче. Так росія намагається посіяти розлад всередині нашої країни, маніпулюючи почуттями рідних полонених.
А от про мого зниклого безвісти батька жодних відомостей, на превеликий жаль, поки що немає. Він за фахом енергетик, мав бронь. Проте вирішив захищати Україну зі зброєю в руках, але його не хотіли брати в військо. Він ходив до свого керівництва, добиваючись, щоб відпустили. Вдома мама намагалася його відговорити. Мій чоловік казав йому: «Вам не варто туди йти — ви не витримаєте». Адже тато має проблеми зі здоров'ям — серце, підвищений тиск. Проте стояв на своєму, врешті на початку жовтня 2022-го пішов служити. Він зник безвісти 6 травня нинішнього року на Харківщині. Зв’язку з ним немає. Командир сказав, що не знає, що сталося з моїм татом. Потім повідомив, що тіл загиблих, там де перебував батько з побратимами, не знайдено.
— Слід розуміти, що статус «зниклий безвісти» — це для рідних статус невизначеності, статус невідомості, душевного болю, статус, який постійно тримає тебе в підвішеному стані, — продовжує Наталя. — Але це й статус надії, яка дає сили жити далі. Сподіваюсь на скору довгоочікувана зустріч з обома моїми рідними воїнами.
Російський полон — це пекло, знущання, катування. Молюся, щоб кожному, хто там опинився, вистачило сил це витримати і повернутися до своїх рідних, які мріють, що пролунає телефонний дзвінок і у слухавці почують рідний голос: «Я повернувся, я в Україні!»
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» керівниця проєкту «Veteranka» Тетяна Борис розповіла про проблеми, з якими зіштовхуються родичі, кохані, друзі та колеги загиблих на війні захисників та захисниць.
Читайте також: «Мій чоловік був поранений в боях за Маріуполь, а потім — під час теракту в Оленівці»: рф вже рік не обмінює полонених азовців
Фото Наталії Нестеркіної
89Читайте нас у Facebook
