Обряди сіяча озимини, «ходіння по калину» та «коралі» для Богородиці: Перша Пречиста в народних традиціях
На святковий стіл подавали освячений хліб з борошна нового врожаю
— Після вознесіння Ісуса перед Дівою Марією під час молитви на Голгофі з'явився архангел Гавриїл і передбачив її переселення на небеса, — розповідає про походження Успіння Богородиці Олена Громова. — Так і сталося: невдовзі апостоли й праведники попрощалися з Матір’ю Божою, яка вознеслася до Спасителя. Церква розглядає перехід у вічність Богородиці як випробування для кожного, хто завершує земний шлях, тому віряни вважають подію не смертю Пресвятої Богородиці, а як перенесення в життя небесне.
В цей день прийнято до церкви (де молилися за рідних і близьких) нести хліб зі свіжого борошна, насіння (що готували до нового засіву), колосся, бо завершувались жнива. Але скоро і сівба озимих. Хлібороби намагались впоратися, поки погода дозволяє — до Другої Пречистої (Різдво Богородиці в цьому році 8 вересня). Недарма ж в народі казали: «Перша пречиста жито засіває, Друга дощем поливає, а Третя снігом покриває» (Третя Пречиста, або Введення в храм Пресвятої Богородиці, з цього року 21 листопада).
Як сіяли озимину, то в деяких регіонах проводили обряд з підготовки насіння. Брали обжинковий сніп (або зернові в полі на нескошеному від Спаса клаптику — «дідову бороду») і доручали комусь з літніх селян обмолотити його, щоб додати до основного засіву. Тоді приказували: «Руками діда сіють в мішок, щоб його руками сіяти в полі», «Роди, Боже, жито-пшеницю і благослови». З дому в поле брали варені яйця, сир зі сметаною, коржики з маком, овочі, хлібину з дрібкою солі, а ще шматочок паски, яка зберігалася за образами від Великодня, та писанку. Яйце закопували, а сухий кусочок паски перетирали і додавали в зерно. Перед сівбою господар клав на рушник їжу з хлібиною, поруч розставляв мішки зі збіжжям і присідав. Сівач окроплював ниву свяченою водою і засівав, примовляючи: «Боже, благослови ниву мою це насіння прийняти. Сійся-родися на щастя, на здоров’я, щоб на новий рік хлібець був краще, ніж цей рік». Землю заволочували і трохи залишали зерна в торбині «для розплоду».
До свята в саду збирали садовину, заспівуючи: «Пречиста по груші ходила, Пречиста мішок загубила, а Спас ішов і мішок знайшов. Спасику-батьку, віддай мій мішочок, не буду ходити у твій садочок». До свята збирали яблука (які достигли), сливи та інші плоди, починали копати картоплю.
На стіл після двотижневого посту вже подавали скоромне, також освячений хліб з борошна нового врожаю, пироги, вареники з фруктами. Вже повним ходом починали заготовляти на зиму овочі і варили варення.
На Першу Пречисту в західних регіонах випікали різноколірне намисто з печива (робили його у формі хрестиків, листочків, квіточок, кульок) як символ богородичного свята. Таке «намисто для Богородиці» називали ще «коралі», у випічку для кольору додавали природні барвники (сік буряка, моркви, відвар ромашки, м’яти тощо). Ці кондитерські вироби широко представляли на ярмарках, особливо раділи «коралям» діти.
— З Першої Пречистої виконувався ще обряд «ходіння по калину», — продовжує Олена Громова. — Рвали калину, її кетяги підвішували під стріхою хати та висушували або залишали на гілках, щоб замерзла. Калину використовували як основу для варення, джемів, нею лікувались при застуді, несла вона і символічне обрядове навантаження: її вплітали у вінок нареченій, використовували як прикрасу короваю, а також клали в труну небіжчика.
Калина, підвішена під стріхою хати, служила своєрідним знаком для сватів
— Кущі калини, як правило, росли біля кожної хати, — розповідає Олена Громова. — На свято ж дівчата після церкви йшли по дику калину. Після забав, пісень, полуднування збирали ягоду, але спочатку пару ягід кидали до рота і загадували бажання. На зворотному шляху зазвичай хлопці хотіли відібрати лісові дари у дівчат, тож ті мстилися: молодь зі сміхом розмальовувала один одному обличчя розчавленою ягодою, а потім всі разом прямували додому.
Матері, приймаючи від доньок пучечки ягід, приказували: «Ой, доню, будь такою червоною, здоровою, незайманою та чистою до самого вінця, як ця калина». А до калиноньки зверталися: «Ой, калинонька, будь гожою на коровай, на гільце, на квітки весільні та хрестильні — на здоров’я людям і добро нашому роду». Калину підвішували під образами і під стріху хати на вулиці — тож після цього калина служила своєрідним знаком для сватів.
Після Успіння вже готуватись до весільного сезону. Батьки дітей, що на порі, заводили розмови про сватання. Між Першою і Другою Пречистою вже засилали сватів (а весілля призначали після Покрови — з 1 жовтня). У сватанні дотримувались мінімум трьох етапів: договір, оглядини, заручини… А як ставили могорич, то дівка вважалась засватаною (і в волосся вплітала спеціальну стрічку). Казали про цей період: «Прийшла Пречиста — сватів несе нечиста», «Старости на Пречисту, в хаті речисто»…
На Успіння діяли перестороги: гріх було відмовляти комусь в допомозі, сваритися, ображати один одного, виконувати важку роботу, займатися рукоділлям. В цей день заведено не ходити босими ногами по росі (вважалось, що трава зберігала сльози Богородиці). Люди вірили, що хто взує цього дня старе, брудне або дране взуття, того здолають труднощі, справи не підуть вгору. А дівчатам зранку, доки не вмиються з джерела або росою, не можна розмовляти, бо інакше світить незаміжжя.
На Першу Пречисту селяни слідкували за погодою, бо з багаторічного досвіду вже знали: «Яка Перша Пречиста — така й осінь». Як стоїть густий туман, в лісі чекай багато грибів, веселка на небі — до теплої осені; багато павутиння — то до морозної й малосніжної зими; як випав на Пречисту дощ — слід очікувати дощової і холодної осені. А як не буде дощу, то тепла і «без болота».
Наступного дня після Успіння в народі відмічають Третій Спас.
165Читайте нас у Facebook
