Спасівський кошик, перший хліб, ворожіння на яблуках і обряд «братчина»: як у давнину святкували Великий Спас

У цьому році свято Преображення Господнього, або Спаса (Великий Спас), православна церква відзначає 6 серпня, а встановлене воно на згадку про подію явлення людям божественної природи Ісуса Христа. Церква запровадила свято влітку, використавши і замінивши слов’янське язичницьке свято врожаю Яблучним спасом зі звичаєм освячувати дари природи. З IV століття свято є одним із 12 найбільших в церковному календарі, а на горі Фавор (де Ісус в оновленій подобі постав перед апостолами) відкрили храм, який прославляє Преображення Господнє.

На свято в храмах освячували різні плоди, мед, спасівські свічки, обжинки, господині випікали першу хлібину з нового врожаю, на яблуках загадували на вдачу. Які відмінності в народних назвах серпневих спасів у росіян та українців, як святкували і яких звичаїв дотримувались в наших регіонах на Спаса, «ФАКТАМ» докладно розповіла Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.

Історія свята

- Свято Преображення Господнього нагадує про подію явлення людям божественної природи Ісуса Христа, — Ніна Главацька звертає увагу читача на історію походження свята. — Згідно з Євангелієм, Ісус постав перед апостолами Петром, Яковом та Іваном в оновленій подобі: обличчя Його сяяло, як сонце, а одяг зробився білим, як сніг. Преображення супроводжувалося явленням старозавітних пророків Мойсея та Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Раптово усіх їх осяяла світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте!» 6 серпня християни шанують день, коли в Галілеї на горі Фавор настав момент істини і учням відкрилася Його божественна природа та сила як Сина Божого. Подія сталася перед Великоднем, проте церква встановила свято влітку, використавши і замінивши слов’янське язичницьке свято врожаю Спасом. І в народі з’явився звичай освячувати дари природи в церкві. З IV століття свято є одним із 12 найбільших у християнському календарному циклі (вважається третім святом після Різдва та Великодня), а на горі Фавор відкрили храм, який прославляє Преображення Господнє. Свято нагадує про те, що кожна людина може стати на шлях преображення, зростаючи і вдосконалюючись духовно.

Короткий відступ щодо назви серпневих спасівських свят. Слово «Спас» є скороченням від слова «Спаситель», тож така назва трьох церковних свят серпня пояснюється тим, що на 1, 6, і на 16 серпня православна церква встановила свята, пов’язані з іменем Ісуса Христа: 1 серпня — Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього; 6 серпня — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; 16 серпня —Перенесення з Едеси у Константинополь Нерукотворного Образу Ісуса Христа на полотні.

Народні назви й традиції трьох серпневих свят — Спасів — у ХІХ столітті дуже відрізнялися в українців і росіян. Дійсно, якщо ми звернемо увагу на найбільш поширені народні назви трьох свят, то побачимо суттєві відмінності: 1 серпня (Перший Спас): в українців — Маковея, а в росіян — Медовий Спас; 6 серпня (Другий Спас): в українців — просто Спас, Великий Спас, а в росіян — Яблучний Спас; 16 серпня (Третій Спас): в українців — Третій Спас, післясвято Успіння, а в росіян — Хлібний Спас, Горіховий Спас, Спас на полотні.

Український народознавець Василь Скуратівський у своїй праці «Дідух: свята українського народу» та етнограф Олекса Воропай у двотомнику «Звичаї нашого народу» не зафіксували назв «медовий» і «яблучний» щодо Першого та Другого Спаса відповідно. Крім того, етнографи не описують жодних українських обрядів на свято Третього Спаса. «Натомість у росіян Третій Спас відзначався різноманітними обрядами і мав кілька назв: „Хлібний Спас“, бо росіяни в цей час лише закінчують жнива і випікають до свята хліб з нового врожаю; „Спас на полотні“, бо в Росії було прийнято в цей день торгувати полотном „на зелених горах“; „Горіховий Спас“, бо починали збирати в лісі горіхи ліщини».

Традіції святкування

Спас припадає на період Успенського посту («спасівки»), який триває від Маковія (1 серпня) до свята Успіння Богородиці (15 серпня). Однак у день свята є певні послаблення у постуванні: можна вживати рибу та олію. До слова, існує цікава легенда про Успенський піст, зафіксована етнографом Олексою Воропаєм. В ній йдеться про те, що Спасівка — це продовження Великого посту: «Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо людям важко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Успінням. Ось чому за народним віруванням у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст».

Традиційно Спас відзначався як свято врожаю. У цей день у церкві освячували дари природи: яблука, сливи, груші, бджолині стільники, а також обжинкові вінки, приготовану господинями їжу, несли і косиці з колосся, воду і обов’язково — спасівські свічки. Їх заготовляли з воску в теплу пору. Ще напередодні спаса родина бралася за свічникарство, щоб традиційно підготувати свічки до церкви, бо «Богові угодна свічка, зроблена своїми руками». Напередодні Спаса урочисто виготовлялись обрядові свічки-«трійці», схожі на тризуб (витвір символізував Бога Отця, Сина і Святого Духа), її прикрашали квітами материнки, чорнобривців, деревію, канупером. Перед виготовленням свічок господиня вносила в хату зеленосвятське, купальське та маковійське зілля. І в нього господар загортав першу свічку. Повернувшись із церкви, господар з «трійцею» обходив пасіку і запрошував родину до столу. Саме ці свічки мали бути в кожній родині як обереги від всіляких бід, напастей тощо. Спасівську свічку зберігали після свята під образами, використовуючи при потребі.

- Іноді на Спаса приносили до церкви також лікарське зілля, зокрема васильки та чорнобривці (освячені квіти чорнобривців могли кидати в воду для купання малечі, а ще використовувати для заварювання чаю), — продовжує Ніна Главацька. — З освячених на Спаса васильків дівчата робили віночки, які клали в подушку жінці-покійниці, обвішували труну.

Освячення зокрема яблук на Спаса чекали з нетерпінням, адже до цього дня їх не їли батьки, у яких померли діти (щоб дитина не була обділена ними на тому світі). Ця заборона стосувалася переважно жінок, у яких померли діти, і дівчат, що залишилися без матерів. Традиційно допомагали нужденним: освячені продукти (пиріжки, фрукти) роздавали дітям, родичам, близьким, зустрічним на вулиці, старцям, бо вважалось, що так вони отримують цілющу силу. Пригощаючи яблуком, приказували: «Здоровому тілу — здоровий дух!»

Після церкви люди приходили додому, родина сідала за стіл. Спасівський обід складався переважно з борошняних та овочевих страв і холодної риби. До столу запрошували сусідів, родичів, кумів, також і самі ходили в гості з гостинцями. Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним або яблуневим вином, «щоб садовина родила», а потім переходили до інших страв. Готували страви з городини нового врожаю, та обов’язковими обрядовими стравами на Спаса були пироги (або струдлі, завиванці) з яблуками, спечені в печі. Їх споживали з медом. Ще пекли поминальні калачі, хлібці й роздавали їх із яблуками бідним. Відкушуючи перше освячене яблуко, треба було загадати бажання (воно має бути добрим і світлим, щоб здійснилось). Як скуштувати кислий за смаком фрукт, то слід готуватися до майбутніх труднощів, солодкий — до радощів.

Зазвичай в цей літній період докошували ниви, а з останнього збіжжя сплітали обжинковий вінок (його, як і колосся, святили та розміщали посеред святкового столу), прикрашаючи калиною і волошками. На Спаса годилося випікати першу хлібину з нового урожаю, ставити на покуті першого снопа та в'язати з частини нескошеного поля «спасову бороду» (залишали невеликі незжаті купки зернових для тваринок і птахів). Могли нескошені рослини скрутити і урочисто зав’язати стрічкою. Це було щось подібне до жертвоприношення за отриманий врожай. Обряд має також назву «велесової», або «дідової бороди». Після Спаса починали виорювати ниви, водилося окроплювати землю, підготовлену вже під озимину, свяченою водою.

З особливим нетерпінням чекали Спаса пасічники. До речі, в Україні з 1997 року запроваджено в цей день професійне свято бджолярів — День пасічника. Кожен бджоляр за два-три дні до свята «підрізав бджоли» — робив ревізію, щоб визначити, скільки меду взяти собі і скільки залишити бджолам на перезимівок, вилучав пусті вощини. Напередодні Спаса готували щільники для освячення, наділяли медом сусідів, приятелів, вдів, сиріт та немічних людей.

Обряди та перестороги

На цей період припадає обряд «братчина» — спільний обід між родинами, які хотіли покращити стосунки. За столом кожен учасник (а в братчині могло брати участь і кілька родин) давав клятву: приходити на поміч один одному, допомагати в скруті, навіть брати опіку над дітьми, якщо вони стануть сиротами. Після цього починали звертатись один до одного на «ви» (як це маємо з кумівством). Крім того, на братчини один господар приносив іншому бджолиний рій і казав: «Це на братчину». Протягом літнього сезону сім'ї почергово доглядали за ним, а напередодні Спаса збиралися родинами і порівну ділили мед. Нерідко з братчиного вулика розросталася ціла пасіка.

Читайте також: Привітання з Яблучним Спасом: красиві листівки, картинки та СМС

Спас — це також день поминання мертвих родичів. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса. Так, на Поліссі і Поділлі в ніч перед святом готували ритуальну вечерю — «діди», під час якої згадували померлих, а після вечері запалювали свічку й молилися. Крім того, залишали страву з ложками на краю печі, щоб уночі їли «діди», тобто душі померлих родичів. З поминальними звичаями на Спаса було пов’язане роздавання садовини старцям біля церкви.

Зі Спасом, який завершував літній сезон, пов’язані такі приказки: «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас», «Спас — усьому час», «Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (15 серпня), то забере їх нечиста», «Спасівка — ластівка, а Петрівка — голодівка», «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе», «Кусючий, як муха у Спасівку», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Будуть люди (з тебе), якщо мухи в спасівку не з’їдять».

Як водилось, люди придивлялись до примх погоди, адже від неї залежав їх добробут, і запримітили:

• якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою, дощовий — мокрою;
• яка погода на Спаса, такою буде і Покрова;
• у Спасівку великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами;
• листя дерев на Спасівку пожовтіло — то до ранньої осені.

На Спаса заборонялось виконувати будь-яку хатню роботу.

Не всюди в Україні свято відоме під назвою Спас. Скажімо, в Міжгірському районі, що на Закарпатті, його іменують тільки як Преображення. Тут не святять ні страв, ні овочів, хоч і святкують досить урочисто — проводять мирування: священик у церкві свяченою водою накладає мирянам хрестики на чолі.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли, як за старих часів ворожили на горіхах та інші традиції свята Третього Спасу.

589

Читайте нас у Facebook