Десятки мільярдів гривень на оновлення виробництва та аванси на боєприпаси, яких фронт досі не отримує

На сьогодні українська артилерія складається переважно з 155 мм гармат — українських «Богдан», іноземних «Цезарів», «Крабів» та М777, а також з великої кількості радянських гармат 122 мм — як самохідних (2С1 «Гвоздика»), так і буксованих — Д-30. 2С1 та Д-30 — ще радянські артилерійські установки, до яких налагоджено виробництво стволів та запасних частин, що дозволяє підтримувати досить велику кількість гармат у строю. Звичайно, попит на боєприпаси 122 мм є величезним. Потрібні сотні тисяч таких пострілів на місяць.

14 лютого 2024-го року, в День закоханих, Міністерство оборони України в особі директорки «Агенції оборонних закупівель» Марини Безрукової підписує з державним підприємством Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості «Павлоградський хімічний завод» контракт на 250 тисяч артилерійських пострілів 122 мм. Менше ніж через місяць «Агенція» перераховує павлоградському заводу 9,5 мільярдів гривень. Постачання мали розпочатися вже в липні цього року. Але вже влітку Міноборони та Мінстратегпром сколихнув скандал — жодного боєприпасу 122 мм армія так і не почала отримувати. Контракт було розірвано, багатомільярдний аванс, на щастя, повернуто. Тобто майже пів-року «Агенція оборонних закупівель» та «Павлоградський хімічний завод» постачали армії не артилерійські постріли, а порожні обіцянки, зберігаючи гроші на рахунках в банках. Добре, що хоч не вкрали.

От що розповідала Марина Безрукова в нещодавньому інтерв’ю «Українській правді»: «Я на момент підписання була рівно два тижні як директор Агенції. І я була проти цих угод. Я вважала, що треба диверсифікувати. Там було очевидно, що будуть ризики зриву. Водночас на той момент ми справді не мали надійних джерел постачання цих боєприпасів за прийнятними цінами.»

Чому Безрукова підписала тоді ці угоди, серед яких, як вже стало відомо журналістам, також були високодефіцитні постріли 152 мм до радянської артилерії та мінометні постріли 82 мм та 120 мм — невідомо. «Агенція оборонних закупівель» точно мала перевірити спроможність Павлоградського заводу вчасно виробити ці боєприпаси в такій кількості.

Але більше запитань виникає до самого Мінстратегпрому, очолюваного на той час Олександром Камишіним (зараз радник Президента України зі стратегічних питань. — Авт.), а сьогодні — Германом Сметаніним (донедавна керував концерном «Українська оборонна промисловість». — Авт.).

Мінстратегпром має координувати та контролювати виробництво військової техніки та боєприпасів для фронту. Але окрім координації, це Міністерство ще повинно інвестувати кошти у виробництво — і контролювати, щоб ці кошти витрачалися відповідними державними підприємствами ефективно. Відповідно до законів України «Про державний бюджет» на 2022, 2023 та 2024-й роки, Мінстратегпром витратив на «нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення» майже 55 мільярдів гривень. Левова частина цих грошей пішла на «Павлоградський хімічний завод» та ще один державний завод — «Артем», які мали на третьому році повномаштабної війни постачати щомісячно в армію сотні тисяч артилерійських та мінометних пострілів…

98

Читайте нас у Facebook