«Протез для мене, як одягнути шкарпетку»: телеведучий та ветеран війни Олександр Швачка про життя після поранення
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Олександр Швачка поділився спогадами, секретами відновлення сил та думками про «Холостяка».
«Не встигав поєднувати спорт, цемент, телебачення»
— Олександре, пів року тому ви перший раз вийшли в ефір ранкового шоу. Які зараз відчуття?
— Розриваюсь між справами, набираюсь досвіду, більше читаю та комунікую. Розумію, що супермедійником неможливо стати за короткий час, але вдосконалююсь. Принаймні, намагаюся. Найскладніше — не прагнути стати схожим на колег. Мій керівник, Андрій Слободян, постійно це мені повторює: «Саша, у тебе своя харизма…» Треба просто бути самим собою. Я розумію, що мені є чого вчитися і куди рухатись. Інша справа, що не завжди є час на навчання. Але друзі кажуть, що на телебаченні я знайшов своє місце.
— До того ж ви виконуєте соціальну місію.
— Так, надихаючи інших ветеранів, які зазнали важких травм, що не можна здаватися. Якщо людина готова ставити цілі і йти до них, то можливо все. Адже треба бути сильними не тільки зовні, а і всередині.
— Як ви зараз себе почуваєте?
— Я продовжую займатися спортом. Це допомагає мені у психологічному і фізичному плані. Проводжу систематичні заняття по три-чотири тренування на тиждень. Готуюсь до різних ветеранських спортивних івентів. Нещодавно з побратимом Артемом Погорілим та друзями заснували обʼєднання «Альянс Ветеранів», що вже підтримує постраждалих від війни в Україні.
З 2023 року я займаюсь підтримкою важкопоранених воїнів ще на етапі лікування та реабілітації, відвідуючи шпиталі та реабілітаційні центри. В ході розмови ділюсь своїм власним досвідом шляху відновлення та повернення в цивільне життя, мотивуючи рухатись далі. Залучаю надалі до фізичної активності та спорту, що є дієвим інструментом в покращенні не тільки фізичного здоров’я, а і ментального. Насправді ветеранське комʼюніті допомагає долати багато перешкод.
Читайте також: «Бачиш ворогів — стріляєш. Це просто робота»: актор та військовий Олег Іваниця про виклики великої війни
— Знаю, паралельно ви працювали менеджером компанії з виробництва цементу і бетону.
— Прийшлося попрощатися з цементом (сміється. — Авт.). Я працював в міжнародній компанії сім років. Але останнім часом не встигав поєднувати спорт, цемент, телебачення, тому прийняв важливе рішення.
«Важко потрапити до магазину, щоб купити собі поїсти»
— Проблема інклюзії останніми роками стала однією з болючих у нашому суспільстві.
— Для мене у цьому плані немає зараз проблем — я ходжу на протезі. Але для хлопців та дівчат, які знаходяться ще в процесі одужання чи у кріслі колісному, з сильними травмами, які є маломобільними — це великий виклик. Важко скористатися адмінпослугами, послугами громадського транспорту, навіть елементарно потрапити до магазину, щоб купити собі поїсти, бо відсутні пандуси, ліфти та інше. Держава, громади та бізнес мають розв'язувати ці проблеми та недоліки, створюючи умови для всіх. А ми маємо бути активними у цих процесах.
— До прикладу Холостяк Олександр «Терен» зі своїм проєктом стосовно інклюзії.
— Памʼятаю, коли «Відвал ніг» тільки вийшов, пішохідний перехід біля мого будинку зробили доступним, і вже не треба було перебиратися через бордюр. Десь зміни вже прийшли, але роботи ще багато.
.jpg "Команда ведучих телепроєкту «Ранок у великому місті»")
Читайте також: «Найжахливіше місце для ампутованого — це метро», — тренер з акробатики, який втратив ногу на фронті
— До речі, вас не запрошували взяти участь у «Холостяку»?
— Ні, хоча я поки залишаюся у статусі холостяка. Чекаю, коли зустрінусь з «Тереном» на каву і він мені розповість подробиці реаліті. Памʼятаю, я зустрів його під час зйомок «Холостяка» на передпоказі серії «Відвалу ніг». Дивлюсь, Саша трохи переживає. Кажу: «Що з настроєм?» Він пояснив, що хвилюється, бо вже почали знімати «Холостяка». Каже: «Ходжу з таблеточками у кишені». Може, це і важка робота, але для хлопців, які отримали важкі поранення, це дає надію. Знати, що попри травми, ти маєш право на кохання і бути коханим.
— Це і є психологічна підтримка.
— Так, але коли людина з тяжкою травмою знаходиться в стадії лікування чи реабілітації, або вже виписана з лікувального закладу, важлива підтримка не тільки близьких, а і держави. Лікування, оформлення інвалідності, пенсії й т.п. — ці процеси також впливають на рівень ментального здоровʼя. Ветерани стикаються з такою великою кількістю бюрократичних проблем, що стрес може тебе чекати будь-де.
— У вас декілька протезів для ноги. Можна до них звикнути?
— Звикаєш до всього. Знаєте, протез для мене зараз, як одягнути шкарпетку.
.jpg "«Відвідуючи госпіталі та реабілітаційні центри, ділюся власним досвідом шляху відновлення та повернення до цивільного життя, мотивуючи рухатися далі», - каже Олександр")
— Вам сниться війна?
— Мені війна сниться ще змалечку. В дитинстві я любив дивитися фільми про Другу світову, коли піхота йшла на піхоту. Мені постійно сниться один і той же сон — ми вистрибуємо з окопу, біжимо в атаку і нас вбивають. І так завжди. Можливо, тому я і був три рази дотичний до армії: 2004−2005, 2015−2016 роки та з 24 лютого 2022 року. Але вважаю, що той сон — це на довге життя.
Раніше головний герой проєкту «Холостяк» Олександр «Терен» виклав допис про сприйняття людей з інвалідністю та пояснив, чому насправді вирішив взяти участь у реаліті.
Читайте також: «На війні живеш кожною хвилиною, бо наступної може не бути»: письменник та військовий Сергій Дзюба про виклики великої війни
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
787Читайте нас у Facebook
