«Первісно лосини означали штани в облипку з лосиної шкури, а дача — даровану князем ділянку землі»

У многих из нас, говорящих попеременно на украинском и русском языках, привыкших к двуязычию на улице, в школе и на работе, иногда возникают языковые трудности. Мы путаем похожие слова из разных языков, которые означают совсем не одно и то же, вследствие чего наша речь становится в лучшем случае безграмотной, а в худшем — и вовсе превращается в бессмыслицу. О межязыковой омонимии (звуковом совпадении двух и более слов) в русском и украинском языках мы поговорим сегодня с кандидатом филологических наук, доцентом кафедры украинского языка Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальей Дзюбышиной-Мельник.

— Пані Наталю, ми вже говорили у минулих випусках «Уроків…», що за радянських часів українська мова втрачала свою осібність під впливом нав’язаної російської. Ми досі відчуваємо на собі відлуння мовних штампів тих часів, а багато хто з нас розмовляє на російсько-українському «суржику».

— Таке трапляється не лише внаслідок втручання влади у тіло мови через словники, граматику, правопис, через цензуровану друковану продукцію, але й у результаті тісного живого контактування двох мов, зокрема в устах кожного мовця. Адже з 1938 року вивчення російської мови стало обов’язковим у всіх українських школах, а в 70-х роках було проголошено фальшиве гасло про дві рідні мови. Внаслідок всього цього замість українського «поширилися ідеї, погляди, явища» почали вживати «розповсюдилися». По-українському розповсюджують квитки, книжки, листівки. Або чуємо та читаємо «виписувати часопис». Українською правильно «передплачувати». Виписують цитати з Біблії, зі статті. Ще приклад: приводити до поразки. Можна привести друзів додому, а до поразки (і взагалі — до негативних наслідків) призводять. Про позитивні наслідки кажемо «спричинити відродження, спричинитися до уздоровлення дітей».

— Як з’являються нові значення у вже створених слів?

— Це — ознака кожної живої мови, адже людська пам’ять не змогла б утримувати окремі слова для всього того, що пізнала людина протягом століть. Якщо у мові багато таких слів, значить, мова давня. Наприклад, в українській чимало окремих назв для характеристики людини, її дій, зовнішніх ознак, внутрішніх станів, назв явищ природи та різних місцевостей, зокрема вітру, дощу, морозу, снігу, води, назви істот: вола, коня, корови, овечки, вівці; назви плодів — одне слово, всього того, що було важливим для життя українця. У словнику Грінченка зафіксовано близько 250 назв людей з різними прикметами. Наприклад: усевіда — що все знає, пудофет — любить сидіти вдома, засадний — солідна людина, залізняк — з міцним здоров’ям. Згадаймо ще таке: розмир — розірвання дружніх стосунків, зарічаний — любить суперечити іншим, чукикати — підкидати дитину на руках, ириця — птах, що повернувся з ирію, ясенець — перша тонка прозора крига, зарінок — берег з дрібним камінням, білан — білий віл, караман — чорний віл, хвища — дощ з вітром тощо.

— Як виникає міжмовна омонімія — коли слова, схожі за звучанням у різних мовах, позначають щось геть відмінне?

— Мови зазвичай живуть сім’ями. Їх єднає спорідненість, власне спільне коріння. Слов’янські мови єднає спільнослов’янська прамова, що розпалася на межі першого тисячоліття. Вона стала джерелом для всіх слов’янських мов, кожна з яких розвивалася осібно. Споріднену мову можна швидко навчитися розуміти, проте вживати її без помилок таки важко. І саме через подібність. Однією з перешкод в опануванні мови, спорідненої з рідною, є так звана міжмовна омонімія. До прикладу: в українській і російській мовах є слово «наглий». По-українському кажуть «нагла (раптова, несподівана) смерть, наглий напад, нагле повідомлення». У російській мові «наглый» має значення «нахабний». Те саме можемо сказати про іменники «луна» (російською «місяць», а українською — те, що росіяни називають эхо), «неділя» (українською — сьомий день тижня, російською — весь тиждень), дієслова «заказувати» (українською — забороняти, російською — замовляти), «переводити» (українською — вживати без користі, наприклад дурно хліб переводити, російською — перекладати), прикметники «вірний» (українською — незрадливий, російською — правильний) тощо.

— Напевно, частіше за все новий предмет називають аналогічно тому, що вже існує і чимось на нього схожий? Приміром, жіночу зачіску, коли волосся стягнуто докупи заколкою, називають хвіст, бо він дуже схожий на кінський чи лисячий хвостик.

— Справді, нові значення слів розвиваються або внаслідок подібності якихось ознак між предметами, явищами, істотами, або ж за суміжністю цих ознак. Наприклад: серпанок — назва явища природи, згодом — напівпрозора тканина, у тому числі для оздоби капелюшка (синонім із французької — вуаль); кожушок — назва верхнього одягу і назва шкурки на пряженому молоці та на печеній картоплі; сметанка — назва продукту харчування і назва елітного прошарку людей. Пенал — різновид шкільного приладдя (спочатку дерев’яного, видовженої форми), а згодом — різновид меблів. Первинні значення слів можуть забуватися. Хто не знає назви «лосини» — один з сучасних видів одягу? Первісно цим словом називали штани в облипку й обов’язково з лосиної шкури. Або ж слово дача — первісно воно означало дану, даровану князем ділянку землі. Для користувачів комп’ютера звичним стало переосмислене слово «мишка» тощо.

Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать вопросы, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29 с пометкой «Уроки украинского» или по электронному адресу: [email protected].

3394

Читайте нас у Facebook