«Губи, ніс і підборіддя — найнатренованіші частини мого тіла. Ними я пишу музику»

Розумний серйозний погляд і щира усмішка на обличчі Володимира викликає прихильність до себе співрозмовника.

…Чудеса у житті Володі почали відбуватися після того, як він опублікував пост у «Фейсбуку». Подолавши зайву скромність, хлопець сказав собі: «Якщо не сьогодні, то ніколи». Не для ігор, а для творчої роботи. Його старенький куплений із рук ноутбук повністю вичерпав свій ресурс.

— Коли рідні купували його, я ще не розумів, що для створення музики потрібний потужний процесор, — розповідає Володя. — Більше того, навіть нотної грамоти не знав, не вмів правильно брати акорди. … Перші уроки прослуховував на YouTube-каналах. Спочатку не морочився над корекцією звуку, аранжуванням. Тому в моїх ранніх музичних композиціях багато дисонансів.

Перша Володина слухачка — бабуся Наталія Калістратівна. Вона зізнається, що нічого не розуміє в репі, яким захоплений онук, але їй дуже хотілося підтримати його захоплення. Тому запросила додому педагога з музики. На жаль, побачивши Володю, той лише руками розвів: мовляв, у цьому випадку нічим не може допомогти хлопцеві.

Володимир цього не знав і продовжував самостійно освоювати композиторське ремесло.

— Я давно вирішив, що присвячу себе музиці, — очі юнака світяться щастям. — Просто хвороба дуже обмежує мене у виборі роботи, яка приносила б заробіток. Коли навчився грати в шахи, мріяв стати гросмейстером. Потім думав, що буду художником. Брав уроки у вчителя малювання Анатолія Вікторовича Онищенка. Хотів освоїти найскладнішу техніку малювання — портрет. Писав портрети знайомих дівчаток. Беру простий олівець у зуби й малюю. Мені так зручніше, ніж рукою. Писав вірші, захоплювався роком.

А то якось друзі (мені було тоді 13 років) запропонували послухати репера Ярмака, і мені так сподобався його речитатив, що я вирішив спробувати себе в цьому жанрі. Але ось над тим, як писати музику, задумався. Адже я на жодному інструменті ніколи не навчуся грати! Зайшов в Інтернет, освоїв якісь ази створення комп'ютерної музики. І тоді зрозумів, що можна навчитися писати таку музику в будь-якому жанрі, а от співати, з огляду на моє нечітке мовлення, можу тільки реп.

«Жодного разу не чула від Володі нарікань на долю»

Володі хотілося вдосконалюватися, і він ввів у Google фразу «крутий репчик» для хлопчиків. Вибрав трек Іллі Танка Шилова — кінопродюсера, який працює в Голлівуді. Написав, що став його фаном, представившись композитором-початківцем. Вони листувалися близько року. І весь цей час Ілля Шилов не знав, з ким має справу. Ось що він розповів у передачі «Стосується кожного» на телеканалі «Інтер», присвяченій Володимиру Малусі:

— Спершу я машинально відповідав на запитання свого нового шанувальника про те, які програми використовую для написання мелодій, які у мене мікрофони, навушники тощо. А потім заради інтересу зайшов на сторінку Володимира Малухи і побачив, що він людина з особливими потребами. Не міг зрозуміти, як він узагалі користується комп'ютером, не володіючи руками! Це мене вразило, і я вирішив, що такому наполегливому хлопцеві треба допомогти. З хлопцями з нашої студії зібрали гроші, купили для Володі необхідне музичне обладнання. Допомагав я йому і з оформленням композицій. Разом підготували пісню на його випускний вечір, і Володимир сам її заспівав. Пізніше купив у нього близько десятка мелодій, віддав їх друзям на YouTube-канали. Вони вставляють їх частинами в деякі відео.

Читайте також: «Гроші на операцію, яка дозволить доньці ходити, заробляю вирощуванням грибів «

…Загальноосвітню школу Володимир Малуха закінчив із золотою медаллю, навчаючись вдома за індивідуальною програмою. «Допитливий, талановитий, цілеспрямований, — відгукується про свого колишнього учня вчителька української мови та літератури Алла Нишкур. — Я жодного разу не чула від нього якихось нарікань на долю, виправдань з приводу невивчених уроків, як від здорових дітей. Завжди позитивний, завжди посміхається. А диктанти писав навіть краще, ніж його однокласники».

— Завдяки Іллі Шилову в мене з'явилися студійні навушники та колонки, — продовжує Володимир. — Якість звучання музики одразу стала кращою. Хоча спочатку я не вмів зводити звук, але Ілля підбадьорював мене, давав слушні поради. А коли через деякий час я відправив йому нові вдосконалені твори, він сказав, що хоче їх у мене купити. Вислав 150 доларів, що мене дуже надихнуло. Адже я давно мріяв заробляти власною працею. І практично на одному диханні за місяць написав вісім треків. Ще два не встиг завершити, бо мій комп'ютер «здох»…

Але я навіть уявити не міг, що відгукнеться стільки людей!

Насамперед на прохання про допомогу звернули увагу журналісти. Про талановитого хлопця з дуже обмеженими можливостями написали газети, з'явилися сюжети на телебаченні. І за три місяці на його першій у житті банківській картці, яку він спеціально їздив відкривати в Кобеляки, назбиралася достатня сума для купівлі нового комп'ютера.

— Якби розраховував тільки на свою пенсію, то років із десять довелося б збирати, — каже Володимир. — Надходили перекази не тільки з України, а й із Польщі, Швейцарії, Канади, США. Це були різні суми, і за кожну я дуже вдячний. А найбільшу — 20 тисяч гривень — отримав від свого земляка з Києва. Тепер у мене комп'ютер індивідуальної збірки (деякі комплектуючі самостійно шукав в Інтернеті), який тягне потрібні програми.

На вдячність тим, хто допоміг йому здійснити мрію, Володя Малуха написав на новому обладнанні музичну композицію.

— У ній я поєднав близько двадцяти музичних інструментів, — розповідає про творчу кухню мій співрозмовник. — Зазвичай використовую піаніно і скрипку. .Спершу слухаю її, потім, збільшуючи силу натискання на ноти, піднімаю на півтону вище — шукаю звучання, що відповідає моєму настрою. Найкраще виходить творити вночі. Засиджуюсь до трьох-чотирьох годин.

Читайте також: Після місяця тренувань хлопчик із ДЦП почав ходити

Нещодавно у Володимира з'явився вірш про кохання, яке він співає як реп:

«Три години ночі, я знову
без сну.
Думаю про тебе лише одну.
Слухай цю пісню і посміхайся.
Я в твої красиві очі
закохався!»

Знаменитий репер Vova Zi Lvova взяв ці слова, наклав їх на мелодію репера Вови з Бєліков, і хлопці, зустрівшись у професійній студії у Києві, заспівали дуетом.

Після того, як про талановитого хлопця вийшла телепередача «Стосується шкірного», у нього з'явилося кілька замовлень — люди просять писати «мінусівки». Від грошей композитор-початківець відмовився. Йому поки що важливіше заявити про себе, створити ім'я. Розраховує на те, що в нього колись з'являться по тисячі підписників на двох музичних каналах, де він викладає свої нові роботи, і тоді вони почнуть монетизуватися. Але поки що до цих цифр ще далеко. Володя зізнається, що комп'ютер, яким він зараз користується, давно існував у його уяві, а добрі люди допомогли реалізувати мрію.

«Щоб накачати м'язи на ногах, присідаю по 20—30 разів на день.

— У мене були важкі пологи, — згадує 42-річна Ольга Касьян, мама Володі, співробітниця Лещинівського психоневрологічного будинку-інтернату . — Під час появи дитини на світ через неправильне передлежання в неї виникла асфіксія — задуха. Акушерка намагалася привести малюка до тями і впустила в тазик. Діагноз ДЦП синові поставили не відразу. Ми з ним дуже часто потрапляли до лікарні через бронхіальну астму, ослаблений імунітет. Там Вова в три рочки почав читати — і українською, і англійською. На жаль, він не міг тримати своє тільце. Синові зробили кілька ортопедичних операцій, під час яких подовжили сухожилля на кінцівках. Це все, чим можна було допомогти.

— Років із дванадцяти я почав замислюватися над тим, як мені пересуватися самостійно, — розповідає Володимир. — Почав шукати в Інтернеті відповіді на свої запитання, і зрозумів, що мені потрібні ходунки з лямками на карабінах, які, як страховка, підтримували б кульшові суглоби під час ходіння, завдяки чому я міг би піднімати ноги. А між ногами мала б бути широка смужка тканини, на яку я міг би сідати, коли втомлюся. І одного разу натрапив на таку модель. Ці ходунки виготовляє всесвітньо відома фірма «Грілло» в Італії. Вона спеціалізується на виготовленні тренажерів для ходьби, якими можуть користуватися інваліди з важкими руховими розладами, зокрема з ДЦП. Але на те, щоб коли-небудь купити такі ходунки, я не міг розраховувати — їхня вартість близько трьох тисяч євро.

Життя людини з ДЦП міг би спростити електричний візок. Однак у районному управлінні соцзабезпечення існує інструкція щодо того, кому ці візки належать, а кому ні. Фізичні особливості Володимира Малухи, згідно з приписом чиновників, не дозволяють йому керувати таким спецтранспортом. Як не дивно, саме ця заборона і зробила його щасливим володарем зарубіжних ходунків. Сім'я все одно придбала для Володі стареньку електроколяску. На ній він, керуючи пультом, намотував сільськими вибоїстими дорогами по десять кілометрів на день. А півтора року тому візок вийшов з ладу — його ресурс був вичерпаний, і хлопець опинився закритим у чотирьох стінах. Почав думати, як пристосувати недіючий візок для своїх потреб, і придумав.

— Я намалював, як повинні виглядати пристосування, приварені до ручок коляски, за які мені було б зручно триматися, — пояснює мій співрозмовник. — Вітчим зробив усе, як годиться, за тим малюнком, а також вийняв важкий акумулятор, і я за підтримки бабусі став тренуватися ходити, штовхаючи попереду себе колишню електроколяску. У мене не працює вестибулярний апарат, тому бабуся страхує. Ми з нею зайнялися ще й фізичними вправами. Вона підтримує мене за тулуб, і я присідаю разів 20−30. Це двічі на день. Завдяки цьому в мене з'явилися м'язи на ногах. Крім того, качаю, як можу, прес. І ось коли до мене на початку осені приїхали журналісти «Інтера», я, продемонструвавши їм свій «винахід» і свої скромні успіхи в пересуванні, поділився мрією про фірмові ходунки.

«Подивившись відео, як ходжу, тримаючись за візок, італійські фахівці повірили, що їхні ходунки мені допоможуть»

Володю Малуху запросили до студії для зйомки передачі, в якій брали участь відомі люди — музичний продюсер Юрій Фалеса, Олег Михайлюта — Фагот із ТНМК, співак Олександр Кривошапко, учасники рок-групи The Hardkiss. Нові та старі Володині друзі вирішили будь-що-будь придбати для нього заповітні ходунки.

- Коли в Італію було передано всі мої параметри і виписки з медичних документів, фахівці фірми засумнівалися, що я зможу ходити за допомогою їхнього пристосування, бо в мене надто важка форма захворювання, — каже Володимир. — А я їм у відповідь: «Та я ж ходив по двору, тримаючись за візок! У мене і відео є». Представники компанії попросили його надіслати. Подивившись, дали відповідь: «Справа буде!»

Читайте також: Олег Савчук: «Тренування були пекельними.

Далі Юрій Фалеса підключив до «спецоперації» артистку, що живе в Італії, Арчер, з якою він співпрацює. Вона продала одну зі своїх пісень, щоб взяти участь у благодійній акції. та привезла Володі ходунки.

— Ти робиш дуже багато для того, щоб досягти своєї мети, — сказала Реджина Арчер, звертаючись до Володимира у студії програми «Стосується шкірного».

Свої перші кроки за допомогою нових ходунків Володя зробив у студії телеканалу «Інтер», чим викликав захоплення всіх присутніх.

- Мій життєвий девіз — не здаватися, хоч би як було складно, і не слухати тих, хто каже: «З цього нічого не вийде», — підбиває підсумок нашої бесіди Володимир. — У моєму житті більше добрих і чуйних людей. З їхньою допомогою, сподіваюся, мені вдасться переобладнати хоча б одну кімнату в хаті дідуся й бабусі, з якими я виріс і живу, під домашню студію. Моя робоча кімната взагалі не підходить для запису музики. Іноді сам дивуюся, як я примудряюся щось у ній творити…

Раніше «ФАКТИ» розповідали про Олександра Гонгальського, який страждає на важку форму ДЦП, який закінчив інститут, самостійно вивчив польську та англійську мови, був обраний депутатом Житомирської райради, одружився, а в 2017 році завоював титул чемпіона світу з шашок-100 серед спортсменів.

Фото з особистого архіву Володимира МАЛУХИ

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News