«Величезну пухлину мозку мені видалили на п'ятому місяці вагітності. Зараз чекаємо появи на світ доньки»
Головний біль мучив Ксенію і раніше, але під час вагітності став нестерпним. Одеські лікарі спочатку вважали, що біль і нудота — прояви токсикозу, характерного для вагітних. Однак симптоми посилювалися.
— Дійшло до того, що біль взагалі не припинявся, а до п'ятого місяця вагітності Ксенія вже не могла самостійно ходити, спала майже по двадцять годин на добу, — каже чоловік Ксенії Арман. — Тоді дружину направили на МРТ головного мозку. На знімках виявили величезну пухлину, що давила на мозок. Її розміри були приблизно десять на вісім і на сім сантиметрів. Важко навіть уявити, як вона містилася в голові. Лікарі розуміли, що операцію потрібно робити терміново, але в Одесі за це ніхто не брався. І ми вирушили до Києва, в Інститут нейрохірургії. Там обстеження повторили і поставили діагноз — менінгіома. Імовірно — доброякісна пухлина. Провели консиліум, в якому брали участь нейрохірурги і акушери-гінекологи. Адже мова йшла не тільки про видалення пухлини, порятунок Ксенії, але і про збереження життя дитини.
— Вам говорили про високий ризик?
— Так. Але ми і самі розуміли, що належить складна операція і це величезний ризик. Просто повірили лікарям — досвідченим, відповідальним, співпереживаючим.
— Як довго тривала операція?
— Більше 12 годин. Закінчилася ближче до півночі.
— А коли вам дозволили побачитися з Ксенією?
— Вранці. Вона вже була в палаті.
Цей момент Ксенія теж пам'ятає:
— Прокинулась, а чоловік поряд. Запитала про дитину, оскільки це мене найбільше хвилювало. Коли сказали, що все добре, дуже зраділа.
— Як ви перенесли операцію?
— Практично відразу відчула, що той тяжкий головний біль, який був до операції, зник. Дивовижно! У перший же день після операції мене перевели в палату, дозволили сідати, я нормально їла. Потім стала підніматися, а вже на третій день прогулювалася з чоловіком по коридору.
Розмовляючи з проводившим операцію фахівцем Василем Кондратюком, не могла не запитати, як вдалося витримати 12-годинне напруження: адже доктор весь цей час ні на хвилину не відходив від операційного столу.
— За тридцять років роботи я звик до таких «марафонів», та й інші хірурги, які брали участь в операції, теж, тому що настільки тривалі втручання в нашій практиці не рідкість, — каже нейрохірург відділення позамозкових пухлин Інституту нейрохірургії імені А. П. Ромоданова Національної академії медичних наук України кандидат медичних наук Василь Кондратюк. — Почавши видалення пухлини, треба довести операцію до кінця, не втративши ні хвилини. Важливо не дати розвинутися кровотечі. Не можна послаблювати увагу. На наступний день і крепатуру відчуваєш, і втома. Але коли бачиш, що пацієнт прийшов до тями і все у нього добре — немає неврологічних ускладнень, покращилося самопочуття, коли об'єктивно оцінюєш результати операції такого рівня складності, то відчуваєш величезну радість і гордість за себе і колег. Адже операція — командна робота.
— Ви прибрали всю пухлину?
— Ні, але більшу частину — близько 70 відсотків. Тепер вона не загрожує життю вагітної, і ми сподіваємося, що жінка нормально виносить дитину, а на пологи приїде до Києва, в Інститут педіатрії, акушерства і гінекології, фахівці якого планують виконати Ксенії кесарів розтин.
«Операцію довелося робити відкриту, з трепанацією черепа: інші методи — лінійний прискорювач, гамма-ніж — не підходили»
Через десять днів після операції Ксенія і Арман повернулися додому в Одесу. Вони кажуть, що реабілітація проходить відмінно.
— Лікарі сказали, що з часом мені знадобиться повторна операція. Оскільки пухлину прибрали не в повному обсязі, — каже Ксенія. — Але зараз вона мене не турбує. Намагаюся отримувати тільки позитивні емоції і думати про хороше. Для дитини це важливо.
Після того як більшу частину пухлини вдалося видалити і було отримано остаточне підтвердження, що новоутворення доброякісне, лікарі сказали, що наступний етап лікування можна на деякий час відкласти.
— Зона росту пухлини перебувала якраз між двома півкулями мозку, в структурі, яка називається фалькс або серп мозку, — розповідає нейрохірург Василь Кондратюк. — Цю зону росту ми вирізали. Сподіваємося, якщо навіть пухлина буде збільшуватися, то поступово. Ксенія знаходиться у нас під наглядом. Через певний час їй треба буде повторювати МРТ, а потім все ж знадобиться операція.
— Вам уже доводилося видаляти такі великі утворення?
— Те, що я побачив на знімках МРТ, вразило мене. Новоутворення займало близько третини черепа. Нам треба було видалити пухлину по максимуму, але проблема полягала в тому, що вона добре забезпечувалася кров'ю, кожен сосудик треба було припікати, щоб не дати розвинутися кровотечі. Адже втрата крові, падіння гемоглобіну могло стати небезпечним для дитини. Цього не можна було допустити. Під час операції ми двічі контролювали рівень гемоглобіну і, коли він опустився до показника 96, вирішили зупинитися. У цьому нас підтримали і акушери-гінекологи, які спостерігали за станом плода.
— А як дитина перенесла такий тривалий наркоз?
— Фахівці кажуть, що нормально. На наступний день вони перевірили це на УЗД. З приводу наркозу хочу підкреслити: зараз для анестезії використовуються нові сучасні препарати, вони строго дозуються за допомогою приладів — інфузоматів. У нас досвідчені анестезіологи. Всі параметри роботи організму теж можна контролювати — виконуємо нейромоніторінг, тобто стежимо за роботою нервової системи. Коли пацієнт приходить до тями, наслідків тривалого наркозу він зазвичай не відчуває. Ксенія теж добре вийшла з 12-годинного наркозу.
— Операція була зроблена відкритим способом, з трепанацією черепа. Чому не застосовувалися малоінвазивні методи?
— Пухлина була великою, щільною, за консистенцією нагадувала хрящову тканину. Так що прибрати її ні ендоскопічно, ні ендоназально (через ніс) ми не могли. Не підходили також інші методи — гамма-ніж, кіберніж, лінійний прискорювач. Променева терапія вагітним заборонена. В даному випадку традиційна хірургія виявилася оптимальною. Ми обговорювали це під час консиліуму. А отриманий результат підтверджує, що рішення було прийнято правильне.
Читайте також: «Я позбулася пухлини мозку, пройшовши 30 сеансів радіотерапії. А потім змогла народити дитину»
— Чи відома причина появи цієї пухлини?
— Ні. Існує припущення, що подібні доброякісні утворення можуть виникати через зміни гормонального фону. Але у Ксенії за 20 тижнів вагітності не могло вирости таке величезне утворення. Можу лише дати пораду тим, у кого виникають наполегливі головні болі, запаморочення, хто помітив, що з'явилися незвичайні відчуття в кінцівках, хиткість ходи: зверніться до фахівців, попросіть направлення на МРТ головного мозку. І якщо виникне необхідність в хірургічному втручанні, не відкладайте операцію. Так нам, нейрохірургам, легше буде врятувати вам життя.
«Раніше підхід був такий: якщо потрібна операція на мозку, жертвували плодом, щоб врятувати матір»
Те, що, виконавши вагітній жінці складну операцію на головному мозку, нейрохірургам вдалося зберегти життя і дитині, нам все ще здається дивом. А фахівці вважають, що сучасна медицина так і повинна діяти. Хоча до подібних результатів вдалося прийти не відразу.
— Коли я тільки почав працювати нейрохірургом, підходи були інші: жертвували дитиною, щоб врятувати матір, — згадує директор Інституту нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України академік Євген Педаченко. — Пояснювалося це тим, що медицина не мала тих можливостей, які відкрилися сьогодні. Тепер ситуація докорінно змінилася завдяки сучасним технологіям: хірургічне лікування проводиться так, щоб пухлину видалити по максимуму, наскільки можливо, і при цьому найменш травматично.
— Терміни вагітності мають значення для нейрохірургічної операції?
— Дозвіл на операцію дають акушери-гінекологи. Разом з ними ми обговорюємо нюанси хірургічного втручання, особливо анестезії. Потрібно зробити все, щоб зняти загрозу життю. А операції, які нейрохірург виконує на головному мозку, стандартні.
— Чи часто до вас надходять пацієнтки, яких доводиться оперувати під час вагітності?
— Ні, на щастя, не дуже часто. Але жінки надходять з усієї України. І ситуації бувають різні. Мова йде не тільки про пухлини, які несподівано виявили, але і про розрив аневризми: пацієнтка може в лічені години загинути від кровотечі. Наприклад, був випадок, коли наші фахівці оперували жінку, у якої стався крововилив у мозок. Вона поступила з Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, де лежала на збереженні. А після виконаної у нас життєрятуючої операції повернулася під спостереження акушерів-гінекологів та народила здорову дитину. Деякі жінки, які пережили під час вагітності таке потрясіння, через якийсь час приходять до нас в гості разом з сином або донькою. Пам'ятаю трирічного малюка — активного непосиду, який бігав у мене по кабінету. Щаслива здорова дитина. Щаслива здорова мама. У такі моменти відчуваєш професійну радість і гордість.
Раніше під час прямої лінії «ФАКТІВ» лікар-невролог Володимир Костенко розповів про причини головного болю і як його попередить .
Фото надано Василем Кондратюком
1962Читайте нас у Facebook
