ПОИСК
4 квітня 2021
ПЕЛЮСТКИ НАДІЇ
ПЕЛЮСТКИ НАДІЇ Країна: Іспанія Мануфактура: Lladro Час випуску: 2000 Скульптор: Juan Huerta Розмір: 17×16 cm

Із майбутньої
київської експозиції
приватної колекції
«Shvets Museum»

Ось уже близько двадцяти років у багатьох країнах 4 квітня відзначається Всесвітній день щура (World Rat Day). Не дуже яке свято, звичайно. Хоча хтозна. Адже не випадково по всьому світові існують тисячі клубів любителів щурів, істот, які не просто тисячоліттями живуть поруч з людиною. Вчені взагалі часто порівнюють людину й щура — хоча б тому, що наші геноми схожі на 95 (!) відсотків. Щури, як і люди, б'ються до останнього, коли мова заходить про виживання або збереження потомства. Щури, як і люди, вміють закохуватися, вчитися на власних помилках й навіть (ви не повірите) бачити сни. Щури вміють спілкуватися між собою і, як це не дивно звучить по відношенню до «довгохвостих», співчувати близьким у біді …

Був такий американський письменник Джордж Коккрофт, який видавав свої книги під псевдонімом Люк Рейнхард. Ступінь бакалавра мистецтв він отримав в Університеті Корнелла, а потім закінчив ще й Колумбійський університет, в якому потім читав лекції по дзен-буддизму та західній літературі. Так ось. На одній з його лекцій прозвучала ідея «житія по кістці» (living by the dice). Він сам захопився цією ідеєю та зумів захопити нею сотні своїх послідовників.

Експериментуючи з кубиками (кістками, зарами), він довго розвивав свою теорію, написавши потім навіть роман «Шестигранна людина», присвячений цим своїм дивним вишукуванням. Потім він жив на Майорці, борознив на парусному човнику простори Середземного моря, займався створенням кубиків-центрів в Нью-Йорку. Там, до речі, він і закінчив своє дивне життя у листопаді минулого року.

Але не про нього я хотів розповісти, не про Джорджа Коккрофта. А про невелике його спостереження за щурами. Або за людьми? Втім, це було схоже на одне й теж. Він одного разу описав, як поводиться щур, якого експерименту заради посадили до лабіринту з чотирма тунелями. Якщо весь час класти сир в 4-й тунель, щур через якийсь час навчиться знаходити їжу саме там.

«Все дуже просто, — пише Коккрофт. — Захотів сир? Зіп-зіп до 4-го тунелю — ось і сир! Але якщо одного разу «великий Бог у білому халаті» покладе сир до іншого тунелю, щур довго роздумувати не стане. Забігши в 4-й тунель і не виявивши там звичної їжі, він перестає туди бігати й починає шукати сир в іншому місці «.

«Різниця між пацюком і людиною проста, — продовжує Коккрофт. — Людина буде бігати до 4-го тунелю вічно. Вічно! Тому що людина увірувала в 4-й тунель. Щури не вірять ні в що, їх цікавить тільки сир. А людина, одного разу повіривши в 4-й тунель, продовжує бігати туди незалежно від того, є там сир чи ні. Людині більше потрібна правота, ніж сир.
Ви всі, на жаль, люди, а не щури. Тому ви всі маєте рацію. Ось чому протягом довгого часу ви не отримували сиру, і ваше життя не працювало. Ви вірите в занадто багато «четвертих тунелів» … Ви краще будете праві, ніж щасливі. І ви роками будете бігати по «четвертих тунелях» тільки лише, щоб довести це … «. Як цікаво, чи не так?

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.

Олександр ШВЕЦЬ
Наступний матеріал
Читайте также
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.