«Торговець смертю мертвий»: як помилковий некролог змусив Альфреда Нобеля придумати престижну премію
9 грудня 1918 р. Директорія УНР відновила закон про восьмигодинний робочий день.
10 грудня 1821 р. У Немирові Подільської губернії (зараз Вінницька область) народився російський поет Микола Некрасов.
11 грудня 1914 р. У Києві за звинуваченням у причетності до створення Легіону українських січових стрільців було заарештовано майбутнього голову Української Центральної ради Михайла Грушевського.
12 грудня 1941 р. Народився відомий актор — доктор Ватсон з фільмів про пригоди Шерлока Холмса — Віталій Соломін.
13 грудня 1941 р. Уламок льодовика, що впав в озеро Палькакоча (Перу), викликав повінь, яка призвела до загибелі 7 тисяч людей.
14 грудня 1901 р. У Лондоні відбувся перший турнір з настільного тенісу.
15 грудня 1791 р. У США вступив у дію Білль про права (перші десять поправок до Конституції, що закріплюють основні права та свободи людини і громадянина).
У 1888 році в Каннах помер брат знаменитого винахідника динаміту Альфреда Нобеля — Людвіг, а помилково репортери в газети помістили оголошення про смерть Альфреда. Прочитавши у французькій газеті власний некролог під назвою «Торговець смертю мертвий», Нобель задумався над тим, яким його пам'ятатимуть. Він вирішив змінити свій заповіт. Винахідник динаміту помер 10 грудня 1896 року, а в січні 1897-го було оголошено його заповіт: «Все моє рухоме та нерухоме майно має бути переведене моїми душоприказниками у ліквідні цінності, а зібраний таким чином капітал поміщений у надійний банк. Доходи від вкладу повинні належати фонду, який щорічно розподілятиме їх у вигляді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки необхідно розділити на п'ять рівних частин: одна частина — тому, хто зробить найважливіше відкриття або винахід у галузі фізики; інша — в галузі хімії; третя — у галузі фізіології або медицини; четверта — тому, хто створить найвидатніший літературний твір ідеалістичного спрямування; п'ята — тому, хто зробив найбільший внесок у згуртування націй, знищення рабства або зниження чисельності існуючих армій та сприяння проведенню мирних конгресів… Моє особливе бажання полягає в тому, щоб при присудженні премій не бралася до уваги національність кандидатів…»
У 1900 році було створено Нобелівський комітет. Перші Нобелівські премії було присуджено 10 грудня 1901 року, у п'яту річницю смерті Нобеля. Лауреатом першої Нобелівської премії з фізики став Вільгельм Конрад Рентген, з хімії Якоб Вант-Гофф за роботи в галузі хімічної динаміки, а з медицини Еміль Адольф фон Берінг за відкриття сироваток крові. Перша Нобелівська премія з літератури була присуджена французькому поетові Сюллі Прюдому, хоча багато літераторів вважали, що ця нагорода має дістатися Льву Толстому.
Право присудження премії миру Нобель довірив не шведській науковій спільноті, а норвезькому парламенту. Тому з 1901 року ця нагорода вручається в Осло. Першими лауреатами Нобелівської премії миру стали Жан Анрі Дюнан, ідейний натхненник створення Міжнародного Червоного Хреста, та Фредерік Пассі, засновник Міжнародної ліги миру.
Запити на номінування кандидатів надсилаються Нобелівським комітетом приблизно трьом тисячам осіб. Комітет номінує близько 300 лауреатів. Процедура нагородження відбувається щорічно 10 грудня. У Стокгольмі премії в галузі фізики, хімії, фізіології чи медицини, літератури та економіки вручаються королем Швеції, а в галузі захисту миру — головою Норвезького Нобелівського комітету. Поряд із грошовою премією, розмір якої змінюється в залежності від доходу, отриманого від Нобелівського фонду, лауреатам вручається медаль та диплом.
Невід'ємною частиною вручення Нобелівських премій є банкет. Перша урочиста вечеря відбулася 10 грудня 1901 року. На банкеті були 113 чоловіків, деякі зі супутницями. Згодом зростала кількість запрошених гостей. Перші 29 Нобелівських бенкетів відбулися у Дзеркальному залі стокгольмського «Гранд Готелю». Згодом, у зв'язку зі зростанням кількості запрошених, місце святкування перенесли до Золотої зали стокгольмської ратуші. А з 1974 року бенкет проводять у Блакитному залі ратуші.
Нині запрошуються 1300−1400 осіб. Форма одягу — фраки та вечірні сукні. У вересні три варіанти меню дегустуються членами Нобелівського комітету. Для банкету використовуються скатертини та серветки з портретом Нобеля. Сервіз було замовлено за 1,6 мільйона доларів у 1991 році. Він складається з 6 тисяч 750 келихів, 9 тисяч 450 ножів та виделок, 9 тисяч 550 тарілок та однієї чайної чашки, призначеної для принцеси Ліліани (померла у 2013 році), яка не пила кави. Зал прикрашають 23 тисячі квітів, що надсилаються із Сан-Ремо, де Альфред Нобель провів останні роки свого життя.
Рівно о 19 годині 10 грудня гості на чолі з королем та королевою спускаються до Блакитної зали, де вже сидять усі запрошені. Першим вимовляється тост за Його Величність, другим — на згадку Альфреда Нобеля. Після цього розкривається таємниця меню. Воно надруковане на картках, доданих до кожного місця, та прикрашене профілем Альфреда Нобеля у золотому тисненні. Банкет завершується виносом морозива, увінчаного, як короною, шоколадною монограмою-вензелем «N». О 22:15 король дає знак початку танців у Золотому залі ратуші. О 1:30 гості розходяться.
Читайте також: Зігмунда Фрейда 32 рази номінували на Нобелівську премію, але він так і не став її лауреатом
Нагадаємо, наймолодшим лауреатом в історії Нобелівської премії стала пакистанська правозахисниця Малала Юсуфзай, яка у 2014 році у віці 17 років отримала Нобелівську премію миру. А в 2021 році Нобелівську премію миру було присуджено російському журналісту Дмитру Муратову та філіппінці Марії Рессе.
1432Читайте нас у Facebook
