«Під шум війни влада „струнить“ добровольців»: адвокат Радзієвський про обвинувачення одного із самооборонців

— Якими є ключові обставини справи?

— Ми говоримо про випадок «дружнього вогню», які, на жаль, дуже часто мають місце під час війни. Що відбулося? На початку березня, у перші тижні після повномасштабного вторгнення росіян, у багатьох містах і селах загони тероборони і самооборони формувалися стихійно, з місцевих людей, з усіх, хто може й готовий тримати в руках зброю. В Радомишлі цю задачу за погодженням з місцевою владою і поліцією взяла на себе ГО «Радомишльська варта». 7 березня місцева мешканка повідомила добровольців «Варти», що побачила, як на сусідньому городі люди в камуфляжі ховають зброю. Принаймні, їй так здалося, вона переживала за життя своє і близьких. Тим більше до цього у Радомишлі уже неодноразово фіксували напади російських ДРГ.

Жінка подзвонила чоловікові, а той приїхав на місце з двома бійцями — начальником штабу «Варти» Віктором Ільченком та добровольцем Олександром Юрком. Ті зайшли на город до сусідів, побачили силуети в камуфляжі, нібито зі зброєю. Один крикнув: «Стій, буду стріляти!». Постаті побігли. Юрко відкрив вогонь в напрямку силуетів, Ільченко робив виключно попереджувальні постріли вгору. Підбігли, з’ясували, що це сусідські діти в камуфляжному одязі гралися у війнушку із іграшковими автоматами. Один з підлітків, на жаль, загинув, інший отримав поранення. Ільченко і Юрко надали йому першу допомогу, викликали поліцію, дали всі необхідні свідчення. І були затримані.

— В чому звинувачують вашого клієнта Віктора Ільченка і чи погоджуєтесь ви з таким формулюванням?

— Ільченко та Юрко зараз у статусі підозрюваних, обвинуваченими їх може зробити лише вирок суду. Підозра, яку висунуто моєму клієнту, є абсурдною. Адже йдеться про нібито навмисне вбивство, а також завершений замах на навмисне вбивство другого підлітка, який вижив. Для такого обвинувачення обов’язковою складовою є умисел. Тобто, як вважає слідство, мій клієнт навмисне вбив дитину. Однак саме це формулювання тріщить по швах.

По-перше, слідство (слідчий відділ Нацполіції Житомирської області. — Авт.) і прокуратура (Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. — Авт.) з самого початку намагаються вирвати цю трагедію із контексту війни. Погодьтеся, це трохи різні формулювання: «озброєні чоловіки вдерлися на город і навмисне розстріляли дітей» і «самооборона під час війни приїхала на сигнал про ДРГ і через випадковий вогонь загинула дитина». Так от, у тексті підозри про обставини війни взагалі не йшлося.

По-друге, прокуратура і слідство не можуть визначитися, коли ж у Ільченка виник намір (умисел) вбити дітей. В тексті повідомлення про підозру сказано, що підозрювані нібито ще в автомобілі на під’їзді до місця події домовились стріляти по ногах. Але далі зазначається, що умисел на вбивство виник, коли діти не виконали команду «стій, стрілятиму». Незрозумілий момент виникнення умислу: він виник ще в автомобілі чи уже після того, як потерпілі не виконали команду «стояти»?

По-третє, і це мабуть найголовніше, у слідства є прямі докази, що конкретно Ільченко до смерті підлітка не причетний. Внаслідок проведення трьох експертиз встановлено, що куля, якою вбито хлопця, була випущена з автомата Юрка. Натомість куль з карабіна Ільченка на місці події не знайшли взагалі. Попри те, що три рази оглядали місце події з металошукачем. За його словами (і це доводить експертиза і слідчий експеримент), він стріляв попереджувально вгору. Єдині свідки, які нібито бачили постріли горизонтально, знаходились на території психдиспансеру за понад 70 метрів від місця події, при чому не в зоні прямої видимості.

— Як щодо звинувачень у замаху на вбивство?

— Слідчі стверджують, що друга дитина не померла через незалежні від стрілків обставини, бо їй надали медичну допомогу. А так то нібито намір був убити обох хлопців. Недолугість цього звинувачення полягає в тому, що медичну допомогу надавали саме ті, хто, за версією слідства, «не добили» другого потерпілого. Дивна логіка: у тебе є намір вбити конкретну людину, вона поранена, але ти замість того, щоб завершити задумане, викликаєш поліцію, «швидку» і надаєш першу допомогу.

— Виглядає, що ви вважаєте позицію прокуратури і слідства зумисне упередженою щодо вашого клієнта. Які є підтвердження цього?

— Передусім ми бачимо, як прокуратура і слідство методично відхиляють всі законні клопотання і скарги, на які наш клієнт має право. Через небажання прокурора і слідчих виконувати свою роботу невинна людина уже четвертий місяць перебуває в СІЗО.

Ось кілька прикладів. Уже згадані свідки з психіатричного диспансеру. П’ять людей дають майже ідентичні свідчення щодо того, що мій клієнт стріляв горизонтально в напрямку загиблого. Але ж ідеться про відстань у 70 і більше метрів — чи добре звідти видно, хто і куди цілився? А якщо я додам, що зміна кута нахилу автомата всього на 5 градусів (це як сірникова коробка) дає постріл вище на 10−15 метрів на тій відстані до жертви? Але під час слідчого експерименту ніхто такі питання не ставив — свідки просто переказали свої свідчення, і слідчі їм повірили на слово. Коли ми клопотали про повторний експеримент, більш критичний, нам відмовили (мовляв, ми вже все провели).

Далі, ми хотіли допитати у суді свідків — слідчий суддя відмовив у цьому (хоча це наше право як адвокатів, а його — повноваження). Натомість прокурор у засіданні перекручивав свідчення, додаючи до них факти, яких не було в протоколах допиту. Він казав, що боєць самооборони, який їхав з підозрюваними на виклик, повідомив на допиті, нібито останні домовились стріляти по ногах. Але це не правда: такого нема в протоколі допиту, сам свідок повідомив нам, що він ніколи про це не говорив.

Також прокурор «від себе» додав до свідчень жінки, яка викликала «Варту», що у підозрілих людей на вулиці не було зброї. В той час, як у протоколі допиту сама свідок зазначила і ймовірну зброю, і страх за своє життя.

І мабуть найголовніше: прокурор і слідчий фактично продовжують робити вигляд, що це рядова подія, яка сталась в мирний час, що підозрювані не були бійцями добровольчого формування, яке виконувало завдання з оборони міста, що до цього в Радомишлі не було ДРГ і нападів росіян. Ільченку навіть уже висунули підозру в незаконному носінні зброї. І це йдеться про час, коли кожен автомат був на вагу золота, бо з нього можна було цілком законно знищити окупанта.

— В чому може бути причина такого ставлення прокуратури і слідчих?

— Ми можемо лише припускати. Але виглядає так, що йдеться про зумисну дискредитацію добровольців, самооборонців, людей, які фактично першими взяли до рук зброю і стали захищати Батьківщину, свої рідні міста і домівки. Ніхто не заперечує, що були постріли. Так, сталася трагедія. Це війна, і «дружній вогонь», тобто постріли по своїх, на жаль, забирає багато життів. Однак навіщо звинувачувати людей, які захищають місто, у навмисному бажанні вбити дітей? Навіщо перекручувати свідчення? Навіщо говорити те, чого немає в протоколах допитів і слідчих експериментах? Чому, якщо немає жодного доказу, що людина стріляла в бік загиблого, її все одно продовжують звинувачувати в тяжкому злочині і як наслідок — незаконно утримувати в СІЗО без права застави?

Який сигнал це подає іншим добровольцям? Мені здається, відповідь на поверхні: під шум війни влада шукає приводи «приструнити» добровольців. Так, можливо, йдеться виключно про регіональний рівень, виключно про прокуратуру і Нацполіцію в цьому регіоні. Але тиск, зловживання своїм становищем, перевищення повноважень тут видно неозброєним оком. Нікому не потрібні озброєні люди, які продемонстрували ефективність і готовність за першим покликом стати на захист країни. Бо в мирний час це надто небезпечно для корупціонерів та інших хитрунів у владі. Тому таких активних треба позбуватися, нехай і нахабно порушуючи всі норми і приписи процесуального законодавства.

— Чи є спосіб виправити цю ситуацію — змінити слідчих, оскаржити їхні дії тощо?

— Ми вважаємо, що дії прокурора і слідчих тут прямо підпадають під категорію тяжкого злочину — притягнення завідомо невинної особи до відповідальності. Ми подали відповідну скаргу до Державного бюро розслідувань з вимогою відкрити кримінальне провадження за цим фактом. Це законний спосіб повернути справедливість. Адже поки ситуація «вариться» всередині місцевої правоохоронної та судової системи, ризик подальших зловживань повноваженнями та ігнорувань законних клопотань і вимог адвокатів, а також байдужого ставлення до своїх обов’язків з боку прокурора і слідчих залишається високим.

Читайте також: «Гралися у війну, а їх прийняли за диверсантів»: на Житомирщині застрелили 12-річну дитину

4586

Читайте нас у Facebook