ПОИСК
Події

«Під шум війни влада „струнить“ добровольців»: адвокат Радзієвський про обвинувачення одного із самооборонців

17:37 24 червня 2022
Юрій Радзієвський

На Житомирщині уже четвертий місяць розслідують резонансну справу. У перші тижні війни у місті Радомишль через «дружній вогонь» місцевої самооборони загинув підліток, а інший дістав поранення. Начальнику штабу ГО «Радомишльська варта» Віктору Ільченку, який був на місці події, закидають умисне вбивство, попри те, що куль від його зброї на місці трагедії не знайшли.

Адвокат Ільченка Юрій Радзієвський вважає, що прокуратура та слідчі навмисне маніпулюють фактами і перекручують покази свідків, аби тримати добровольця в СІЗО. «Це сигнал усім, хто взяв до рук зброю, аби боронити свої міста, свої домівки в добровольчих об’єднаннях: щойно буде нагода, влада вкаже вам на ваше місце», — говорить адвокат. В інтерв’ю «ФАКТАМ» він розповів про подробиці справи та зловживання з боку слідства та прокуратури.

— Якими є ключові обставини справи?

— Ми говоримо про випадок «дружнього вогню», які, на жаль, дуже часто мають місце під час війни. Що відбулося? На початку березня, у перші тижні після повномасштабного вторгнення росіян, у багатьох містах і селах загони тероборони і самооборони формувалися стихійно, з місцевих людей, з усіх, хто може й готовий тримати в руках зброю. В Радомишлі цю задачу за погодженням з місцевою владою і поліцією взяла на себе ГО «Радомишльська варта». 7 березня місцева мешканка повідомила добровольців «Варти», що побачила, як на сусідньому городі люди в камуфляжі ховають зброю. Принаймні, їй так здалося, вона переживала за життя своє і близьких. Тим більше до цього у Радомишлі уже неодноразово фіксували напади російських ДРГ.

Жінка подзвонила чоловікові, а той приїхав на місце з двома бійцями — начальником штабу «Варти» Віктором Ільченком та добровольцем Олександром Юрком. Ті зайшли на город до сусідів, побачили силуети в камуфляжі, нібито зі зброєю. Один крикнув: «Стій, буду стріляти!». Постаті побігли. Юрко відкрив вогонь в напрямку силуетів, Ільченко робив виключно попереджувальні постріли вгору. Підбігли, з’ясували, що це сусідські діти в камуфляжному одязі гралися у війнушку із іграшковими автоматами. Один з підлітків, на жаль, загинув, інший отримав поранення. Ільченко і Юрко надали йому першу допомогу, викликали поліцію, дали всі необхідні свідчення. І були затримані.

— В чому звинувачують вашого клієнта Віктора Ільченка і чи погоджуєтесь ви з таким формулюванням?

— Ільченко та Юрко зараз у статусі підозрюваних, обвинуваченими їх може зробити лише вирок суду. Підозра, яку висунуто моєму клієнту, є абсурдною. Адже йдеться про нібито навмисне вбивство, а також завершений замах на навмисне вбивство другого підлітка, який вижив. Для такого обвинувачення обов’язковою складовою є умисел. Тобто, як вважає слідство, мій клієнт навмисне вбив дитину. Однак саме це формулювання тріщить по швах.

По-перше, слідство (слідчий відділ Нацполіції Житомирської області. — Авт.) і прокуратура (Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. — Авт.) з самого початку намагаються вирвати цю трагедію із контексту війни. Погодьтеся, це трохи різні формулювання: «озброєні чоловіки вдерлися на город і навмисне розстріляли дітей» і «самооборона під час війни приїхала на сигнал про ДРГ і через випадковий вогонь загинула дитина». Так от, у тексті підозри про обставини війни взагалі не йшлося.

По-друге, прокуратура і слідство не можуть визначитися, коли ж у Ільченка виник намір (умисел) вбити дітей. В тексті повідомлення про підозру сказано, що підозрювані нібито ще в автомобілі на під’їзді до місця події домовились стріляти по ногах. Але далі зазначається, що умисел на вбивство виник, коли діти не виконали команду «стій, стрілятиму». Незрозумілий момент виникнення умислу: він виник ще в автомобілі чи уже після того, як потерпілі не виконали команду «стояти»?

По-третє, і це мабуть найголовніше, у слідства є прямі докази, що конкретно Ільченко до смерті підлітка не причетний. Внаслідок проведення трьох експертиз встановлено, що куля, якою вбито хлопця, була випущена з автомата Юрка. Натомість куль з карабіна Ільченка на місці події не знайшли взагалі. Попри те, що три рази оглядали місце події з металошукачем. За його словами (і це доводить експертиза і слідчий експеримент), він стріляв попереджувально вгору. Єдині свідки, які нібито бачили постріли горизонтально, знаходились на території психдиспансеру за понад 70 метрів від місця події, при чому не в зоні прямої видимості.

Віктор Ільченко

— Як щодо звинувачень у замаху на вбивство?

— Слідчі стверджують, що друга дитина не померла через незалежні від стрілків обставини, бо їй надали медичну допомогу. А так то нібито намір був убити обох хлопців. Недолугість цього звинувачення полягає в тому, що медичну допомогу надавали саме ті, хто, за версією слідства, «не добили» другого потерпілого. Дивна логіка: у тебе є намір вбити конкретну людину, вона поранена, але ти замість того, щоб завершити задумане, викликаєш поліцію, «швидку» і надаєш першу допомогу.

— Виглядає, що ви вважаєте позицію прокуратури і слідства зумисне упередженою щодо вашого клієнта. Які є підтвердження цього?

— Передусім ми бачимо, як прокуратура і слідство методично відхиляють всі законні клопотання і скарги, на які наш клієнт має право. Через небажання прокурора і слідчих виконувати свою роботу невинна людина уже четвертий місяць перебуває в СІЗО.

Ось кілька прикладів. Уже згадані свідки з психіатричного диспансеру. П’ять людей дають майже ідентичні свідчення щодо того, що мій клієнт стріляв горизонтально в напрямку загиблого. Але ж ідеться про відстань у 70 і більше метрів — чи добре звідти видно, хто і куди цілився? А якщо я додам, що зміна кута нахилу автомата всього на 5 градусів (це як сірникова коробка) дає постріл вище на 10−15 метрів на тій відстані до жертви? Але під час слідчого експерименту ніхто такі питання не ставив — свідки просто переказали свої свідчення, і слідчі їм повірили на слово. Коли ми клопотали про повторний експеримент, більш критичний, нам відмовили (мовляв, ми вже все провели).

Далі, ми хотіли допитати у суді свідків — слідчий суддя відмовив у цьому (хоча це наше право як адвокатів, а його — повноваження). Натомість прокурор у засіданні перекручивав свідчення, додаючи до них факти, яких не було в протоколах допиту. Він казав, що боєць самооборони, який їхав з підозрюваними на виклик, повідомив на допиті, нібито останні домовились стріляти по ногах. Але це не правда: такого нема в протоколі допиту, сам свідок повідомив нам, що він ніколи про це не говорив.

Також прокурор «від себе» додав до свідчень жінки, яка викликала «Варту», що у підозрілих людей на вулиці не було зброї. В той час, як у протоколі допиту сама свідок зазначила і ймовірну зброю, і страх за своє життя.

І мабуть найголовніше: прокурор і слідчий фактично продовжують робити вигляд, що це рядова подія, яка сталась в мирний час, що підозрювані не були бійцями добровольчого формування, яке виконувало завдання з оборони міста, що до цього в Радомишлі не було ДРГ і нападів росіян. Ільченку навіть уже висунули підозру в незаконному носінні зброї. І це йдеться про час, коли кожен автомат був на вагу золота, бо з нього можна було цілком законно знищити окупанта.

— В чому може бути причина такого ставлення прокуратури і слідчих?

— Ми можемо лише припускати. Але виглядає так, що йдеться про зумисну дискредитацію добровольців, самооборонців, людей, які фактично першими взяли до рук зброю і стали захищати Батьківщину, свої рідні міста і домівки. Ніхто не заперечує, що були постріли. Так, сталася трагедія. Це війна, і «дружній вогонь», тобто постріли по своїх, на жаль, забирає багато життів. Однак навіщо звинувачувати людей, які захищають місто, у навмисному бажанні вбити дітей? Навіщо перекручувати свідчення? Навіщо говорити те, чого немає в протоколах допитів і слідчих експериментах? Чому, якщо немає жодного доказу, що людина стріляла в бік загиблого, її все одно продовжують звинувачувати в тяжкому злочині і як наслідок — незаконно утримувати в СІЗО без права застави?

Який сигнал це подає іншим добровольцям? Мені здається, відповідь на поверхні: під шум війни влада шукає приводи «приструнити» добровольців. Так, можливо, йдеться виключно про регіональний рівень, виключно про прокуратуру і Нацполіцію в цьому регіоні. Але тиск, зловживання своїм становищем, перевищення повноважень тут видно неозброєним оком. Нікому не потрібні озброєні люди, які продемонстрували ефективність і готовність за першим покликом стати на захист країни. Бо в мирний час це надто небезпечно для корупціонерів та інших хитрунів у владі. Тому таких активних треба позбуватися, нехай і нахабно порушуючи всі норми і приписи процесуального законодавства.

— Чи є спосіб виправити цю ситуацію — змінити слідчих, оскаржити їхні дії тощо?

— Ми вважаємо, що дії прокурора і слідчих тут прямо підпадають під категорію тяжкого злочину — притягнення завідомо невинної особи до відповідальності. Ми подали відповідну скаргу до Державного бюро розслідувань з вимогою відкрити кримінальне провадження за цим фактом. Це законний спосіб повернути справедливість. Адже поки ситуація «вариться» всередині місцевої правоохоронної та судової системи, ризик подальших зловживань повноваженнями та ігнорувань законних клопотань і вимог адвокатів, а також байдужого ставлення до своїх обов’язків з боку прокурора і слідчих залишається високим.

Читайте також: «Гралися у війну, а їх прийняли за диверсантів»: на Житомирщині застрелили 12-річну дитину

4212

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів