«Брат приснився мені й сказав, що у четвер зустрінемось. Так і сталось»: сестра пресофіцера «Азову» Дмитра Козацького розповіла про його звільнення з полону

— Взагалі ми дуже хвилювались перед першою зустріччю із Дмитром, — зізнається Дарина Юрченко. — Стільки часу не бачились, стільки всього хотілось розповісти. Поїхали я, мама та мій коханий. Планувала момент нашої зустрічі зафіксувати на відео. Повертаюсь — а Дмитро стоїть, я в ступорі, руки трусяться. Вже було не до відео, хоча все ж дещо вдалось відзняти. Ми обіймались, жартували і іноді просто мовчали… Розповідали Дмитру, що він наразі знаменита людина і його знають майже у всьому світі. Брат взагалі перебував у шоку, бо точно такого не очікував. Згадували й про акції, в яких ми брали участь, де домагались звільнення всіх наших бранців.

— Ваш брат на фото виглядає зовсім змарнілим. Скільки він втратив ваги?

— Десь 30 кілограмів — це точно. Зараз важить 55. Дехто із побратимів Дмитра взагалі втратили по 50 кілограмів… Ще на «Азовсталі» брат отримав поранення в голову, але, на щастя, рана швидко загоїлась, просто залишився шрам. А щодо голодування у полоні, то це вплинуло на те, що шлунок зменшився у розмірі, є проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Знаємо, що у неволі давали шматочок хліба, а брат ділив його на три частини, аби поїсти вранці, в обід та на вечерю. 10 днів взагалі не давали води. Тепер Дмитро цінує кожен шматочок хліба та взагалі їжу. А ще у полоні він прочитав Біблію і щодня молився, читав «Отче наш». Він розмовляв пошепки з Богом.

— Що смачненького замовив на вашу першу зустріч?

— Він дуже хотів торт «Наполеон». Як привезли його і він з'їв — посмішка на все обличчя. За словами брата, він так про нього мріяв. А ще були пасочки, які він так і не скуштував цього року на Великдень, бо провів його на «Азовсталі». То хрещена спекла і ми виконали свою обіцянку. Ще Діма дуже хоче поїхати в гості до бабусі й наїстись її рогаликів та запашної домашньої ковбаси. То я його стримую, бо після такого голодування це ще трохи небезпечно. Проте безумовно ми будемо робити все, аби наш Дмитро поправився й став такий «пухкенький», яким ми його знаємо.

— Який психологічний стан у Дмитра?

— Людина перемкнулась і живе тут і зараз. Я ось із ним спілкуюсь — це ж той самий брат, яким він був і до війни. Його у неволі не зламали. Проте ніхто не знає, що буде завтра, бо пережили там страшне наші бранці. Та й зараз ще не той час, аби розпитувати в подробицях: а що там було, а як… Потрібно людині дати час, аби він відійшов морально.

— Роботи Дмитра Козацького влітку отримали дві нагороди International Photography Awards. Він посів перше місце в категорії «Редакція / Преса / Війна / Конфлікт» і третє — у категорії «Редакція / Преса / Фоторепортаж / Оповідання». Брат вже знає про це?

— Так, я йому вже розповіла. Він дуже щасливий. Не вірить навіть. Пояснюю йому, що навіть біг-борди з його світлинами є в нашому місті, то теж приємно здивований. Це нормальна реакція, адже Дмитро багато часу був ізольований від суспільства та інформації. Й не знав як ми тут всі на місці боролись за волю кожному полоненому. Те, що брат був так довго у неволі, сильно змінило і мене. Я почала цінувати кожну хвилину, яку з ним проводжу. І так боюсь, щоби його в нас більше не забрали.

— У вас з братом досить близькі та теплі стосунки.

— Правда. Це найкращий у світі старший брат, я його ніжно називаю «моя лапочка». Саме він мене вчив ходити на підборах, саме йому можу довірити кожну таємницю. У нас космічний зв'язок, мабуть. На початку вересня у мене мав бути день народження, і за кілька днів до того приснився Дмитро. Що начебто він повернувся. Я така щаслива… А він тоді каже, що вже має їхати, але ми зустрінемось у четвер. Й що ви думаєте, саме у четвер ми й зустрілись. Ця клята війна ще більше нас з'єднала.

Нагадаємо, днями з рашистського полону було звільнено ще чотирьох морпіхів та двох цивільних.

Читайте також: «Бранців не просто погано годували, а практично не давали їсти», — сестра звільненого з полону Михайла Діанова

На фото в заголовку: Дмитро з мамою Іриною та сестрою Дариною

Фото надані Дариною Юрченко

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News