«Брат хотів довести й родичам з рф, що, якщо ми так мріємо перемогти, це неодмінно станеться»: на Херсонщині загинув рок-музикант

«…Як же хочеться, друзі, найшвидшої перемоги. Ніколи не знав, що я до цієї пісні буду мати деяке відношення, та текст трошки схожий, але зараз дуже потрібно нам всім бути на позитиві, і наше свято буде з вами десь таким же…» — такий допис влітку опублікував 48-річний воїн з Кропивницького Сергій Лучихін, додавши до нього виступ улюбленої французької співачки Mylène Farmer з піснею Désenchantée. А за кілька місяців під час контрнаступу на Херсонщині життя старшого лейтенанта обірвала ворожа міна. Він обожнював музику, поезію, волю та небо України, вчив мови, такі як польську, англійську, французьку, займався творчістю і, мабуть, так віддавався всьому цьому, що не встиг створити власної родини. Яким був один з тих героїв, ім'я якого увіковічено в боротьбі за мирне небо, «ФАКТАМ» розповіла його рідна сестра Марина Калуга:

— Наш батько був військовим, родом він з Пермського краю. До України приїхав, щоб побачити нашу прекрасну країну, гарних дівчат, квітучі вишні, які так сподобалися йому у тогочасному кіно. Тут познайомився з нашою красунею-мамою, і вони з часом побралися. Я народилась у Казахстані, а брат — вже у Кропивницькому. Коли мені було 9 років, а Сергію — 4, наш тато трагічно загинув. Після школи брат навчався у машинобудівному технікумі, а далі вступив з першого разу до славнозвісної Кропивницької льотної академії, яку успішно закінчив. Брат вирізнявся неабияким романтизмом, відкритістю, дитячою зацікавленістю світом і вмінням спілкуватися з дітьми та тваринами.

— А звідки у Сергія така любов до музики? Тим паче, наскільки мені відомо, він виступав у досить популярних на той час місцевих гуртах.

— У нашому домі завжди лунала пісня: батько грав на акордеоні, мати співала у хорі. Мабуть, Сергій успадкував це з материнським молоком. Ми обоє вчились у музичній школі, але я не закінчила, бо обрала танці, а ось брат опанував гру на фортепіано, скрипці, гітарі. У нього були неймовірне відчуття музики та пам'ять. Брат з колегами-курсантами з льотної академії створив свій перший гурт «Нічого загального», де вони співали свої пісні. Брав участь як гітарист в гуртах MADMAN, Julia Dreams, робив аранжування. Тоді саме з'явився тренд — українська музика, всі фанатіли від таких груп, як «Скрябін», «ВВ», «Брати Гадюкіни»… Щоправда, група Сергія була більш роковою, але всі тексти були виключно українською мовою, хоча сам брат спілкувався російською. Із колегами брат брав участь у популярних фестивалях, таких як «Перлини сезону», «Червана Рута», «Таврійські ігри», їздив на гастролі українськими містами. Сергія впізнавали, й було чимало шанувальників його творчості, особисто бачила, як тепло його сприймала публіка.

Читайте також: «Війна скінчиться не на полі бою»: відомий український музикант впевнений у швидкій перемозі України

— Як брат потрапив на війну?

— За освітою Сергій був штурманом на Ту-154, але так як були складні часи, він не «налітав» необхідної кількості годин. Питання можна було вирішити, але у мами, яка виховувала нас сама, не було на це тієї космічної суми, яку нам озвучили. Тож брат отримав освіту, але не мав можливості працювати. Тому працював на різних роботах, був і інженером на телебаченні — монтував кліпи, передачі. І водночас мріяв про небо, аби відновитись на посаді штурмана й налітати необхідні години. Та не судилось. Коли у 2014 році розпочалась АТО, Сергій відразу написав заяву до військкомату, але йому відповіли, що штурмани не потрібні. А коли почались бої на Дебальцівському плацдармі, його призвали, він служив у 80-й десантній бригаді. Там друзі йому подарували гітару, й він грав для побратимів в часи тиші, через те отримав позивний «Маестро». Через півтора року брат демобілізувався та повернувся до мами в Кропивницький. Музику не закинув, але в групі вже не грав, адже в колег були інші турботи, родини, тож брат влаштувався токарем, і в нього досить добре виходило. А після початку повномасштабного вторгнення Сергій 25 лютого вирушив на передову та боронив країну на Ізюмському напрямку довгий час. Побратими розповідали, що, попри запеклі бої, брат брав до рук гітару й радував їх своїми виступами, підіймаючи бойовий дух. Під час останньої відпустки брат подарував мамі пральну машину та відправився вже на південь у складі 57-ї бригади. Наскільки нам відомо, він, командир механізованого взводу, отримав тяжкі, несумісні з життям поранення внаслідок артилерійського та танкового обстрілів. Сталося це 1 жовтня під час бою неподалік села Брускинське Херсонської області під час контрнаступу, але нам повідомили тільки через 10 днів. Мама наша вкрай важко перенесла гірку звістку. Все переживала й повторювала: «А може, це не він і я когось іншого поховаю». Саме вона попросила мене йти з нею до моргу… Це найстрашніші спогади. Ми бачили спокійне лице Сергія, його сильні руки і довгі музичні пальці, як у нашого тата. Не можна було не впізнати. Я сказала: «Мамо, це він», а мама тільки: «Синочку, синочку…».

Нам передали лише його блокнот — він весь у крові та розірваний великим осколком. Всередині — формули, розрахунки, графіки… Мій брат постійно вчився та вдосконалювався, розуміючи, що від його рішень залежать чужі життя. Поховали ми Сергія 12 жовтня на Алеї Слави зі всіма військовими почестями.

— На вашу думку, як у вашому братові поєднались музикант і водночас сильний боєць?

— Він завжди був дуже сильним і музикальним, як і наші батьки, такі вже в нас гени. Знаєте, після загибелі Сергія я багато перечитала його записів у соцмережі. Він понад усе мріяв про Перемогу й вважав, що так і має статися. Хоча наш батько був росіянин за національністю і багато нашої рідні — там, не всі нас підтримали, звинувативши у тязі до американців. Брат хотів перемогти та довести не лише собі, а й тим родичам з рф, що, якщо ми так мріємо перемогти, то це неодмінно станеться! І я знаю, що так і буде. Але Сергій радітиме з цього вже у складі Небесного війська.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що на війні загинув відомий оператор кіно та телебачення Дмитро Шиповський. А в боях під Херсоном загинув чемпіон Європи з плавання у ластах Дмитро Захарчук.

1432

Читайте нас у Facebook