Реінкарнація Олійника: у велику політику намагається повернутись неодноразово скомпрометований діяч

Партійне розмаїття

47-семирічний Святослав Олійник народився у місті Дніпро. Його трудова діяльність розпочалася так само там — Олійник працював в органах прокуратури. А потім відкрив приватну адвокатську практику. У 2006 році Святослав Олійник вперше балотувався у народні депутати по виборчому списку Блоку Тимошенко. У 2007-му, на дострокових виборах, його знову обирають до Верховної Ради від партії БЮТ. А перший скандал за його участю стався у 2010-му: у вересні цього року разом з іще кількома колегами Олійника було виключено з опозиційної фракції БЮТ за підтримку провладної парламентської більшості на чолі з представниками Партії регіонів.

Після БЮТ була партія «Україна майбутнього», від якої Олійник балотувався на посаду мера — тоді ще — Дніпропетровська. Вибори він програв, але «Україна майбутнього» провела до місцевих рад різних рівнів Дніпропетровської області 39 депутатів. Разом із цією партією Олійник спробував піти на парламентські вибори 2012 року, але його політсила не подолала 5-відсоткового бар'єра, і до Верховної Ради VII скликання Олійник не потрапив. Невдала спроба повернутись у парламент з «Україною майбутнього» була здійснена Олійником також у 2014-му. А після цього фортуна таки посміхнулася йому, хоча народним депутатом Олійник так і не став.

Далі він знову змінив партійну приналежність і у 2015 році був обраний депутатом до Дніпропетровської обласної ради від партії Коломойського «Відродження». На той час керівники «Відродження» — Віталій Хомутиннік та Віктор Бондар не приховували дружніх стосунків із Коломойським, а Хомутиннік до того ж був бізнес-партнером олігарха.

Як відомо, сам Коломойський ніколи не був народним депутатом. Але майже два десятки років допомагав обратися до парламенту депутатам від різних політичних партій. І вибори 2019 року не стали винятком. Партія «Відродження», підконтрольна олігарху, також делегувала своїх людей до складу Ради останнього скликання. Втім, Олійника серед них не було. З 8 листопада 2019-го по 16 грудня 2020 року він працював головою Дніпропетровської обласної ради.

І спочатку все було добре. Але по мірі того, як змінювалися стосунки Коломойського з президентською вертикаллю, Олійник відчув охолодження до співпраці з обраною у 2019-му владою. В інтерв’ю виданню «Главком» він заявив, що зняв наліпку «Зе-команди» з мобільного телефону і більше не підтримує президента Володимира Зеленського. Це взагалі було знакове у багатьох відношеннях інтерв’ю. В ньому Олійник повідомив, що готовий підтримувати навіть партію провокатора Шарія, але тільки не «Слугу народу». Він також не заперечував і тісні зв’язки з Ігорем Коломойським.

У 2020 році під час місцевих виборів Олійник очолив штаб партії «Удар» Віталія Кличка у Дніпропетровській області. У Кличка цю інформацію не підтверджували, проте масмедіа писали про це як про доведений факт.

Тим часом сталася ще одна прикметна подія. Сенсацією завершилися вибори мера в Кривому Розі. Штаб кандидата від ОПЗЖ Костянтина Павлова заявив про перемогу свого висуванця. Але до чого тут Олійник, запитаєте ви? До того, що Олійник, як міг, використовував адмінресурс на підтримку Павлова, віддаючи пряму або непряму вказівку голосувати за потрібного кандидата. Про це також писали місцеві ЗМІ. Після смерті Павлова у 2021 році обов’язки мера міста тимчасово виконує Юрій Вілкул, що лише підтверджує старі підозри: руками Олійника Кривий Ріг фактично віддали ОПЗЖ.

Бізнесові оборудки

Святослав Олійник не лише бігав по партіях та шукав впливових покровителів. До колишнього депутата вже давно має інтерес НАБУ. Щоб зрозуміти, в чому тут справа, треба знову вдатися до ретроспективи, до 2014−2015 років. Саме тоді близькість до фінансових потоків області дозволила Олійнику створити цілу систему з викачування грошей з держбюджету, яка до певного часу працювала як годинник. Він був бенефіціаром цілого ряду компаній, які займаються будівництвом, комунальними послугами тощо. Зрозуміло, неофіційно.

Але повернемося до НАБУ. Основні пункти претензій Національного антикорбюро до Святослава Олійника полягають у брехні в декларації, ухиленні від сплати податків та безлічі корупційних скандалів. Зокрема, Святослав Олійник підозрюється в тому, що він приховує свою нерухомість, використовуючи підставних осіб.

Одним із таких «підставних» став керівник компанії Investment Service Ukraine Іван Герасименко (разом з ним Олійник був кінцевим бенефіціаром ТОВ «Українські медіа системи» та ТОВ «Інвестмент Сервіс Юкрейн»). За деякими даними, на Герасименка оформлено кілька квартир у Києві та Дніпрі, а також вілла на Одещині.

Також Олійник не задекларував майно своєї громадянської дружини Ірини Гунази, але слідчим стало відомо, що вона має безліч земельних ділянок у Дніпропетровській та Київській областях, Дніпрі, домоволодіння у Дніпрі, нежитлові приміщення у Павлограді. Окремо варто згадати активи Олійника, записані на його дружину, у Словаччині.

Гуназа має там будинки, земельні ділянки та бізнес. На неї зареєстровано кілька земельних ділянок, нежитлову будівлю площею 1019 кв. м, сільськогосподарську будівлю та земельну ділянку 7117 кв. м. Загалом громадянська дружина Олійника володіє чималою кількістю майна, яке він не задекларував. Як писало словацьке видання Finančné Noviny, Олійник розглядає Словаччину як «запасний аеродром» у разі проблем з українськими податківцями та правоохоронцями.

Крім того, НАБУ внесло до реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження щодо приватизації Аульської хлоропереливної станції, до якого як голова облради Святослав Олійник мав безпосереднє відношення. Це стратегічне підприємство — єдине у регіоні, яке займалося розфасовуванням хлору для очищення питної води. Як з'ясували журналісти, Олійник зібрав сесію, на якій було прийнято рішення про приватизацію «АХП». Незабаром станцію купило «Агентство Мега Плюс», яке пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським.

Подробиці цієї оборудки зацікавили Антимонопольний комітет і журналістів-розслідувачів «Наших грошей». Ще у 2020 році Антимонопольний комітет України опублікував вимогу щодо надання інформації про купівлю Аульської хлоропереливної станції. Як вдалося з’ясувати «Нашим грошам», фактичний покупець — Андрій Житніков, який придбав стратегічне підприємство за понад 30 мільйонів гривень, живе у звичайній п’ятиповерхівці у Дніпрі, а його дружина повідомила, що на чоловіка станцію просто «повісили».

До купівлі стратегічного підприємства Житніков працював у фірмі «Приват Холдінг», яка належала Ігорю Коломойському, та у компанії «Енергоальянс», яка належала одному з менеджерів олігарха Коломойського. Через цю компанію до 2016 року «Укрнафта» постачала газ «ДніпроАзоту». Саме Ігор Коломойський є монополістом у сфері виробництва рідкого хлору, яким очищують питну воду для всієї країни. Його підприємство «ДніпроАзот» — єдиний вітчизняний виробник важливого реагенту.

І саме «ДніпроАзот», на якому вироблявся хлор, постачав речовину на водоканали області виключно через Аульську хлоропереливну станцію. Справу про приватизацію «АХП» кваліфікували за 364-ю статтею Кримінального кодексу — зловживання владою чи службовим становищем. Якщо вина Святослава Олійника буде доведена у суді, йому загрожує 6 років за ґратами.

Натомість по іншій резонансній справі Олійнику не висунуто обвинувачення. Маємо на увазі вибух у дніпровській багатоповерхівці, який у жовтні 2007 року забрав життя 23 людей. Нещасний випадок стався через недбалість «Дніпрогазу», але винні так і не були покарані, бо адвокати Олійника захищали «Дніпрогаз». Про те, як Олійник покривав винних, стало відомо з 40-хвилинного документального фільму, повідомляє «Обозреватель» та проєкт Grom.

Хоча Кабмін і виставив винуватцям трагедії позов на майже 94 млн грн, з цих грошей постраждалі не отримали ані копійки. В гру включився адвокат «Дніпрогазу» Ярослав Гризодуб, який був одночасно штатним юристом ТОВ «Агентство «СіДжіАй», що належало Варварі Олійник. При цьому керівною компанією «Дніпрогазу» було ТОВ «ГАЗЕКС-Україна», дочірня фірма російської компанії «ГАЗЕКС», про яку відомо, що її контролював союзник путіна Віктор Вексельберг. Іншими словами, Олійники захищали інтереси саме «ГАЗЕКС-Україна», під час чого Святослав Олійник став великим другом її директора Віталія Дем'янюка.

Любов до росії та втеча за кордон

Додамо насамкінець, що деякими аспектами діяльності Олійника зацікавилася також і СБУ. У липні 2021 року Служба безпеки почала викликати на допити колишніх народних депутатів, котрі у 2010 році голосували за так звані «Харківські угоди», розслідуючи справу про державну зраду. Серед них є і Святослав Олійник.

Хронологічно останнім скандалом за участі Олійника є його пост в телеграм-каналі про «примирення» з росією. Все ще чинний депутат Дніпропетровської обласної ради поширив кремлівські наративи про компроміс з росією. На це звернув увагу журналіст Денис Казанський. «О, в нас тут новий Мураєв з'явився. Колишній голова Дніпропетровської облради, близький до Коломойського Святослав Олійник пише, що потрібно скоріше йти на компроміс з росією з урахуванням її інтересів, і розміщує у пості прапор держави, яка лише у його рідному місті за один раз вбила 40 людей ракетним ударом по багатоповерхівці», — зазначив Казанський.

Журналіст додав, що багато років пише про політику, колаборантів, зрадників, але досі не може осягнути, що буває настільки безмежне скотство. «Такі виправдають, що завгодно. І геноцид свого ж народу, і концтабори, і газові камери. Наскільки я розумію, оскільки він це пише, то перебуває зараз не в Україні. Просто цікаво, а як він збирається потім у своє рідне місто повернутись і дивитися в очі своїм землякам?» — запитує журналіст.

Сам фігурант скандалу стверджує, що допис про мир з Рєросією сфальшовано, а сам він навіть не має акаунтів у соцмережах. Тож, можливо, Олійнику все-таки не байдуже, як сприйматимуть його на Батьківщині. Але це навряд чи свідчить про його патріотизм. Просто ймовірно, що неодноразовий чемпіон по стрибках з партії у партію вже на низькому старті перед новим забігом у політику.

765

Читайте нас у Facebook