«Довкола моїх килимків з трав та квітів у фейсбуці був справжній ажіотаж — близько тисячі перепостів!» — майстриня Юлія Гомеляк

«Мої фаворити у килимках — полин, м’ята, пижмо та материнка»

— Юліє, з чого почалося ваше захоплення виготовленням килимів з трав та квітів?

- Я росла у приватному будинку поблизу річки та лісу. Природа завжди була довкола мене. Я гралася в лісі, будувала шалаші з гілок, влітку щодня приносила додому свіжий букет квітів — всі вази завжди були зайняті. Лікарські квіти і трави збирала ще разом з моєю бабусею, яка засушувала їх на зиму. Тому, відколи себе пам’ятаю, знала, що звіробій і материнка красиві, як свіжі, так і висушені. Різні вироби з природних матеріалів створюю вже дуже давно, зокрема килимки — три роки. І сталося це випадково. Одного разу, коли я назбирала трави, щоб зробити килимок додому, раптом зрозуміла, що їх забагато — отож, створила чотири панно й виставила фотографії на своїй сторінці у Фейсбуці. Неочікувано для мене довкола моїх килимків почався справжній ажіотаж. Було близько тисячі перепостіві! Це надихнуло мене створювати панно з трав та квітів й у подальшому. Цієї зими ж вирішила, що треба вдосконалити свою техніку. Брала уроки ткацтва в майстра по гобеленах Богдана Губаля. Чимало експериментувала, поєднуючи нитки, трави та квіти — і так опанувала техніки, щоб килимки були красиві та міцні. Адже ткати нитками — одна справа, а в ткацтві травами існує багато інших нюансів.

Читайте також: «Дедалі популярнішими у парфумерних композиціях стають овочеві ноти», — парфумер Олександр Перевертайло

РЕКЛАМА

— Що найприємніше і найскладніше у вашій у роботі?

- Квіти я вплітаю невеличкими букетиками, але вони доволі об’ємні, тому робити це непросто. Але ці зусилля того варті, тому що килимки виходять пишними і квітучими. Що найскладніше? Складно збирати трави в спеку під сонцем. Але коли їду на пагорби Дністровського каньйону, його природа зачаровує. Насправді для мене це ідеальна робота: спершу наодинці з природою заготовляти матеріали для творчості, а потім в майстерні зануритися в медитативний процес створення килимків. Довкола пахучі трави, і пальцями перебираючи нитки вплітаєш в них частинку літа — наче консервуєш його на зиму. Ткати травами надзвичайно цікаво та захоплююче. Це справжнє мистецтво. Якось знайома, побачивши процес створення килимка, сказала, що я виглядаю за ткацьким станком як арфистка. А воно так і є, подумала я, адже ткати з рослин — це як створювати музику нота за нотою. Мої ж ноти — квіти та трави. Квітка за квіткою, травинка за травинкою — і народжується витвір мистецтва. А сам процес — це магія.

— Чи траплялись у вашій творчості дива?

— Хіба ж не диво, коли взимку, заплющивши очі, відчуваєш неймовірний аромат літа — польових квітів і трав? Ці килимки і декор, і оберіг. Я ніколи не сідаю ткати з поганим настроєм, тому що це, як варити борщ: щоб він вдався смачним, треба його готувати з позитивними думками і любов’ю. Цього мене навчила бабуся.

— Які трави використовуєте у роботі?

— Цілющі рослини чудово зберігають колір і не осипаються — вони і складають основу моїх килимків. Впродовж літа одні квіти відцвітають, їм на зміну приходять інші. Мої фаворити у килимках — полин, м’ята, пижмо та материнка. Також застосовую деревій, волошки, конюшину, чебрець, звіробій та дику моркву. В деяких килимках використовую і штучно вирощені лаванду, пшеницю, овес.

Читайте також: Нові тренди у інтер’єрі для економних від тренд-редакторки Ольги Сметанської

«Щоб виріб не втратив колір, уникайте попадання на нього прямих сонячних променів»

— Який дизайн в панно ваш улюблений та чому?

— Важко вибрати один, кожен з них дуже близький мені. Люблю і різнобарвні вироби, і більш стримані. Хоча, мабуть, яскраві все ж мені до вподоби більше — в них багато пижму, волошок, пшениці. А коли ще додаю й ягоди калини — краса неймовірна! Калину вплітаю у свіжому вигляді, як і всі трави. Вже в килимку вони висушуються. Сухими травами складно ткати — вони осипаються і вже такий об’ємний килимок виткати не вдасться.

— Як довго створюєте одне панно?

— Багато часу займають заготівельні процеси: потрібно назбирати квіти і трави, потім почистити, обрізати до потрібних розмірів і після цього йде вже сам процес створення, який займає в середньому від трьох до семи годин, в залежності від розміру виробу. Зазвичай розмір — 30*38 см. Популярний і — 50*60 см. Розмір килимка залежить від станка. До речі, станки я виготовила сама, маю їх кілька.

— Що вас зазвичай надихає у творчості?

— Головне джерело натхнення — природа. Вона моя основна муза — її кольори, запахи, текстури. Надихають й люди, закохані в свою справу, їхня творчість — фотографія, живопис, кінематограф… Мистецтво завжди допомагає людям пережити нелегкі часи. Крім створення килимів, чим я тільки у своєму житті не захоплювалася — створенням прикрас, приготуванням соусів, реставрацією меблів. Вісім років займалася фотографією, зараз фотографую здебільшого у подорожах та іноді працюю над творчими проєктами. Кілька років займалася дизайном текстилю для дому в техніці печворк — це покривала, подушечки, скатертини. Але війна внесла свої корективи, ціни на тканини зросли, а попит на такі речі знизився, і я розуміла, що потрібно шукати щось нове, але так само творче і близьке моєму серцю. Поки мій розум шукав можливі варіанти, все сталося само собою.

Читайте також: Несолодкі десерти та необістро: нові тренди у гастрономії від тренд-редакторки Ольги Сметанської

— Як правильно зберігати килим з трав та квітів?

- Щоб виріб не втратив колір, уникайте попадання на нього прямих сонячних променів. Щодо аромату, перший рік трави у килимку неймовірно пахнуть, з часом аромат стає вже не таким насиченим.

«Я не боюся братися за раніше невідомі для мене заняття»

— Думаю, багатьом читачам буде цікаво, як краще вписати такий килимок у інтер’єр оселі?

— Природні матеріали зараз дуже популярні в дизайні інтер’єру і добре вписуються у різні стилі. Оскільки ж мої вироби з акцентом на етно, вони поза часом і модою. Як я вже казала, це і декор, і оберіг. Через їхній аромат, на мою думку, найкраще місце для панно — спальня. Адже в складі кожного килимка є полин і м’ята, які мають легкий заспокійливий ефект. Також панно виграшно виглядають на кухні у поєднанні з дерев’яними фактурами.

Читайте також: «Багато відвідувачів галереї були здивовані, дізнавшись, що мої ляльки створені з пляшок», — декораторка Юлія Шахназарова

— У яких країнах відомі ваші роботи?

— Особисто за кордон ще не відправляла, але попит є. Чимало наших співвітчизниць, які зараз знаходяться за межами України, писали мені, про те, як би їм хотілося мати такий килимок там, де вони зараз перебувають, бо це ж не просто красива річ, це квіти і трави їхньої рідної землі, які пахнуть домом.

— Яке ваше творче кредо?

— Розум боїться, а руки роблять. У мене три вищі освіти: менеджер готельної справи, журналіст і психолог. Але так складалося, що працювала я в інших напрямках. Я не боюся братися за раніше невідомі для мене заняття. Головне у всьому — це бажання людини. Творчість — це те, чим я живу. І дуже радію, коли мої вироби потрібні людям.

— Чи є у вас вдома панно вашої роботи?

— Звісно. В моєму улюбленому килимі багато полину, пижму і м’яти. Запах ще дуже сильний, хоч виробу вже більше року. Взимку я сідала неподалік від нього, заплющувала очі і відчувала аромат літа.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв'ю з дизайнеркою інтер'єру Тетяною Денисенко: «Кришталь із бабусиного серванта чудово поєднується із сучасним посудом».

Фото з альбому Юлії Гомеляк

11834

Читайте нас у Facebook