ПОИСК
Суспільство та люди

Народні традиції Яблучного Спаса: звичаї, застороги та прикмети

20:45 18 серпня 2023
Яблучний Спас

Через п’ять днів після Маковія приходить черга християнського свята Преображення Господнього, або Другого чи Яблучного Спаса. До 19 серпня багато чого з садово-городньої продукції дозрівало, й люди за древнім звичаєм освячували плоди у храмі. Разом з фруктами-овочами несли на освячення й хлібне колосся, виказуючи цим подяку Господеві за новий врожай. Благословляли його, як і в Єрусалимі, де здавна в цю пору освячували дозрілий виноград. І церква в це свято ще раз стверджує, що все на землі дає людині Бог-Творець.

Зазвичай зі Спасами пов’язаний перехід до осені, помітні вже перетворення в природі. В народі в літню пору відзначали свято врожаю. За традиціями наших пращурів, люди вшановували в цей день землю, яка годувала та була запорукою добробуту в родині.

Традиційно до святкового столу кликали сусідів, родичів, близьких, кумів, щоб розділити освячену трапезу. Не залишали без уваги й нужденний люд.

Про народні традиції Яблучного Спасу «ФАКТИ» дізнавались у Лариси Полуянової, етнографині, наукової співробітниці відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

Ввечері напередодні Спаса виготовляли особливі свічки

— 19 серпня Церква згадує день, коли в Галілеї на горі Фавор після молитви апостоли Петро, Яков та Іоанн побачили дивовижне Преображення Господа: учням відкрилася Його слава як Сина Божого, — розповідає Лариса Полуянова історію свята. — Згідно з біблійними переказами, настав день, коли Ісус Христос явив людям свою божественну сутність. Саме на тій горі обличчя Ісуса засяяло, як сонце, одяг побілів, заблищав, і голос з неба закликав слухати Сина Божого. А поруч постали у славетному вигляді пророки Мойсей та Ілля. Вони розмовляли з Ісусом про останні Його земні дні.

За народними віруваннями, коли Ісус спустився з гори, то велів народу збирати яблука та освячувати їх. А в православному календарі з'явилося свято 19 серпня — день Преображення Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. У день Яблучного Спаса заведено їсти плоди нового врожаю — яблука. З IV століття Яблучний Спас є одним з 12 найбільших церковних свят, а на горі Фавор звели храм на честь Преображення Господнього.

В народних традиціях довго залишався звичай напередодні Спаса (ввечері) виготовляти свічки. Селяни вірили, що Богові угодна свічка, зроблена своїми руками. В кожній сім’ї з воску робили свічки певного призначення: господар займався страсними, великодніми, на Святвечір, Водохрещу, для покійника, до церкви вдовам, бідним, сиротам; господиня спеціалізувалася на родильних свічках (застосовували при пологах), для хрестин і весіль. Найважливіша подія на Яблучний Спас — виготовити високу свічку-«трійцю» (складалась з трьох свічок). Спеціально для неї виготовляли й свічник: дерев’яний прикрашали різьбою, а глиняний розписували. «Трiйця» була в кожному домі, і цей витвір, який символізував Бога Отця, Сина і Святого Духа, зберігали після свята під образами і використовували при потребі — від бід і напастей. Під час виготовлення свічок не можна було обговорювати сусідів, зосереджуватися на негараздах, хворобах, сваритися, навіть голосно розмовляти. Часто наші пращури ще й формулювали установки, звертаючись до сил природи: «Пресвята родюча земле наша, ниви, сади, городи, дай вам, Боже, світлого сонця для врожаю»… «Ліси, води, повітря, душі праведні (йдеться про бджіл), хай всім ведеться добро, буде пожиток»… «Трійцю» на свято запалювали ще в церкві та несли додому. Не заходячи в хату, з нею хазяїн обходив господу (бджіл, сад), а потім уже направлявся в дім.

РЕКЛАМА

До Яблучного Спаса, як вважали в народі, фрукти нового врожаю не можна було їсти. Особливо тим жінкам, які поховали маленьких діточок. Бо за легендою, Пресвята Діва на Спаса роздає золоті яблучка тільки дітлахам, матері яких не порушували заборони й витримали «яблучний піст». Звісно, яблучну падалку збирали в саду й сушили на зиму, але не куштували до свята. Від Спаса починали заготовляти яблука на зиму: з ранніх сортів варили варення, а пізніші, зимові складали в короби у погріб.

В цей час бджолярі вже качали мед (тому ще називають свято Яблучно-медовим Спасом). За день до Спаса пасічники пригощали медом сусідів, родичів, кумів, знайомих, сиріт, вдів, немічних, — кожному виділяли на свято потроху солодкого продукту.

РЕКЛАМА

До храму на свято у кошиках несли всілякі фрукти та овочі. Мед (в глечиках та в стільниках) теж освячували й зразу ж вживали з яблучками ще у церкві, загадуючи бажання. Звертали увагу: якщо на смак перший вкушений плід був солодким, то слід чекати й вдалого року, а кислий — до неприємностей. В південних регіонах традиційно благословляли виноград, сливи, в західних регіонах — у кошиках були ще й огірки, кукурудза, помідори, морква, цибуля. Освячували їжу, що готувала господиня, а також косиці з колосся, обжинкові вінки, спасівську свічку. Після церкви господині наділяли старців, дітей пиріжками, фруктами. Як не почастувати нужденних, то не буде процвітання в родині. Слідуючи давній традиції, на свято люди пригощали один одного (навіть незнайомця) освяченими пирогами, фруктами, бо так повелось: кому догодити на Другий Спас, той допоможе впродовж року й тобі. Якщо пригощали, то приказували: «Здоровому тілу — здоровий дух!». Обдаровували всіх — бідних і немічних, тому казали: «На Другий Спас i жебрак яблучко з'їсть».

На Яблучний Спас святили й лікарське зілля. У серпні продовжують заготовляти зілля з лікувальними властивостями. До речі, освячені квіти чорнобривців могли кидати у воду для купання малечі, а ще заварювали як чай. Як і на Маковій, на Яблучний Спас теж освячували воду. А гілочку, яка окроплена цією водою, ставили у домі, щоб служила оберегом і позбавляла родину від зрад і негараздів.

РЕКЛАМА
До церкви несли освячувати різні фрукти-овочі, а також лікарські трави, мед і колосся

— На деякі християнські свята (на Страсний четвер, Зелені свята), в тому числі й на Яблучний Спас, приділяли особливу увагу поминальному ритуалу, коли молилися та згадували померлих родичів — гріхом вважалось не згадати про них, — продовжує Лариса Полуянова. — Після служби Божої зазвичай йшла родина на могилки — поминати своїх. В народі вірили, що предки сприяють дозріванню плодів, охороняють ниви, сади й городи. Саме їм урочисто виготовляли та запалювали спасівські свічки з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій.

Які страви готували до свята

— Яблучний Спас припадає на піст, який від Маковія продовжується до 27 серпня, коли не вживають продукти тваринного походження, — нагадує Лариса Полуянова. — Та хазяйки вправно різноманітили пісне святкове меню. Спочатку ставили на стіл освячені фрукти (могли запивати їх виноградним чи яблучним вином, «щоб садовина родила»), а потім вже подавали пісний борщ, вареники — з картоплею, грибами, капустою, квасолею, яблуками, пироги з яблучною або сливовою начинкою, галушки, киселі, коржики з маком і медом, млинці тощо. Вшановуючи городину й садовину, хазяї приказували: «Дай, Боже, щоб і на той рік вродило». Освячений обжинковий вінок розміщали посередині столу.

Якщо в піст вірянам треба було обходитись без м’ясо-молочної їжі, то ці правила не діяли для старих людей, дітей, хворих. В рецептах деяких спасівських страв, як свідчать записи під час етнографічних експедицій минулих років, є й не пісні інгредієнти. Подекуди з приводу великого свята використовували скоромні продукти. Зі сторони церкви могло бути послаблення в день свята, як і на Вербну неділю або на Благовіщення.

На Спаса готували страви з тіста, в тому числі коржики з маком і медом

На свято добре було попаритися з віничком, розпареним у яблучному відварі. Вважалося, що ця процедура дуже підходила для загального оздоровлення.

В народі примітили: щоб зберегти врожай хлібів, треба зібрати зерно до Другого Спаса. З давніх-давен під час завершення жнив на полі залишали невеликі клаптики зернових — «спасову бороду» для тваринок і птахів. Нескошені рослини могли скрутити, сплести та прикрасити стрічкою — виконувався обряд, подібний до жертвоприношення за отриманий врожай. Його також називали «велесовою», або «дідовою бородою». А часто народні майстри з таких залишків виготовляли «бороду» для дому — на достаток і добробут. Ще на Яблучний Спас також водилося свяченою водою окроплювати землю, зорану під озимину.

Що можна та не можна робити на свято

На свято ходили в гості до родичів, кумів, несли гостинці.

В цей день бажано стримувати негативні емоції, не виконували важкої роботи, не можна займатись рукоділлям, в тому числі шити («Хто на Спаса шиє — до кінця днів сльози ллє»), прибирати, рубати дрова, будувати, працювати в саду-городі, лаятись, мати погані думки, ображати тварин, бажати людям зла, проводити магічні ритуали та обряди.

І вже сезонне купання у водоймах завершувалось…

Погодні прикмети

Яка погода на Спаса, така й на Покрову. Дощ на свято віщував сніжну зиму і добрий врожай наступного року, якщо спекотно — січень буде морозний.

За народними прикметами, з настанням Яблучного Спасу помічали поворот до осені: ночі холоднішали, а в середній смузі України навіть наступали приморозки. Тому й казали: «Прийшов Спас, пішло літо від нас», «От і Спас — тримай рукавиці про запас!»

З роками з’явилися і такі прикмети: «Минув Спас — держи кожух про запас», «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе», «У Спасівку великі вітри — зима буде з віхолами та лютими морозами», «У Спасівку на деревах жовтіє листя — до ранньої осені», «Як на Спаса без дощу, то буде суха осінь», «Багато „антонівки“ — хліб вродить наступного року», «Як прийде Спас, то комарам урветься бас, як прийде Пречиста, забере їх нечиста».

Яким буде день на Яблучний Спас, такою буде і осінь: день ясний — осінь буде сухою, дощовий — мокрою. Як багато шпаків на деревах — до холодного січня.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про особливості та заборони суворого Успенського посту, на який припадає Яблучний Спас.

Читайте також: Свято з освяченням води, оберегів-«маковійчиків» і меду: народні традиції Першого Спасу

507

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів