Друга кутя та обряд з пирогами: як святкувати Щедрий вечір та Василя, щоб у сім’ї панували щастя й добробут

«Атмосфера дива й магії»

— Наближається Новий рік, а з ним приходить і Щедрий вечір — за тиждень після Коляди, — уточнює Ніна Главацька. — В період зимових свят — від Різдва до Хрещення (6 січня) — люди відвідують богослужіння, здійснюють добрі справи, щедрують (колядувати можна протягом всіх свят), дівчата ворожать на долю, люди ходять в гості, провідують родичів. В цей час панує атмосфера дива й магії.

В країнах пострадянського простору у XX і XXI століттях Новий рік зустрічали з 31 грудня на 1 січня, а Старий Новий рік — з 13-го на 14 січня (за григоріанським календарем, який діяв з лютого 1918 року). ПЦУ, яка з 1 вересня 2023 року перейшла на новоюліанський календар, вже відсвяткувала Різдво 25 грудня, як і більшість країн світу (де нерухомі свята відзначають за григоріанським і новоюліанським календарями).

За християнським календарем, 31 грудня — день преподобної Меланії Римлянки (померла 439 року). В народі напередодні Нового року зустрічали свято Маланки (Меланки, Миланки). В народних традиціях в цьому святі об’єдналися стародавні дохристиянські та християнські звичаї. Тепер маємо Щедрий, або Маланчин, вечір перед Новим роком, а 1 січня — свято Василя (день святого Василя Великого). Найважливішими моментами свята є обрядовий щедрий стіл зі скоромною їжею, засівання, ворожіння й рядження.

Що готувати на свято

— Щедра вечеря не мала строгої регламентації страв у порівнянні з ритуальною трапезою напередодні Різдва, де фіксувались кількість і черговість страв, — говорить Ніна Главацька. — Випічки було багато, переважно в північних областях (частково й в інших регіонах) готували кутю вдруге (як і на Різдво). На Поліссі робили її з ячмінної крупи зі смальцем, також використовували овес і подекуди — гречку. Кутя називалась щедрою. Подавалися ковбаси, святкові м'ясні, рибні страви, локшина, млинці, вареники, пироги з сиром і м’ясом, робили гречані млинці, печеню, голубці, пиріжки, також смажили порося тощо. У кутку кімнати з Різдва стояв солом’яний дідух. Ще на Різдво випікали два хліба — «Василь» і «Маланка» — і залишали їх до новорічних свят. Хлібини ставили одну на другу, клали під них насіння коноплі, монету, пов’язували вінком з часнику. На Маланку один хліб з’їдали, а від «Василя» відрізали окраєць і давали худобі (а ще шматок зберігали до весняної сівби).

Обряди Щедрого вечора

— Як зоря засяє, запалювали свічку перед образами — так було й на Різдво, — продовжує Ніна Главацька. — Починався «Щедрий Вечір, добрий Вечір — добрим людям на здоров’я!». Він був розповсюджений на Гуцульщині, Наддніпрянщині, Східному Поділлі. Для цього вечора характерний обряд, який символізував добробут. На столі ставили калачі, пироги, а батько ховався за ними від дітей та запитував у них: «Чи бачите ви мене?», а малеча у відповідь: «Ні, не бачимо…» Тоді батько примовляв: «Дай, Боже, щоб і на той рік так само мене не бачили» (малося на увазі, що Бог дав гарний врожай і сім’я змогла напекти багато пирогів на свято. — Авт.).

Обрядовість Щедрого вечора має на меті закликати достаток, добробут і щастя на наступний рік. А для цього впродовж Святок спостерігались задіяні в побуті магічні захисні дії проти всього лихого. Адже люди вважали, що в цей період активізується у світі, наділеному добрими і злими силами, саме лиха сторона. Тому жило повір’я: як проведеш свято, то так й вестиметься впродовж року. З давніх-давен знаковими й особливими були Святвечір напередодні Різдва, Щедрий вечір напередодні Нового року та другий Святвечір напередодні Водохреща.

Характерною прикметою новорічного свята було щедрування — це народні звичаї церемоніальних обходів хат з величальними піснями, основним змістом яких було прославляння господаря, господині та побажання благ і розквіту господарства. В західних регіонах цей обряд називали віншуванням (побажання). Якщо в різдвяних колядках звучали християнські мотиви й величальні куплети для членів родини, то щедрівки також були адресні: звучали побажання дітям, господарям, жінкам тощо. Тут використовували прийоми ідеалізації та гіперболізації чеснот. Щедрувальників (якщо колядували переважно чоловіки, то зі щедрівками ходили дівчата) обдаровували солодощами, пирогами, ковбасами, млинцями, салом, монетами. Дівчата до хат не заходили, а зароблені продукти потім використовували на вечорницях. Треба підкреслити важливість обрядового моменту: щоб збулися всі побажання, про які співалося, то треба обов’язково віддячити щедрувальникам.

Щедрування не обходилось без ряджених. Напередодні новорічного свята вечірні «обходи» Маланки проходили з перевдяганням (на Гуцульщині — «переберія») — маскуванням, або рядженням. Парубок переодягався в молодицю — Маланку. Їй зазвичай густо малювали брови, буряком натирали щоки, надягали спідницю, щоб ще виглядали й голі ноги… Створювали комічний персонаж невмілої господині, яка все робить не до ладу. У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але згодом перетворилося на веселий маскарад, розвагу. Казали про Маланку: «Наша Маланка неробоча — на ній сорочечка парубоча. Люди ідуть на жнива, а Маланка — на пива. Люди ідуть з серпами, а Маланка — з склянками. Люди нажали по сім кіп, а Маланка — на один сніп. Пішла Маланка на містечко, купила собі пасьминечко, пряла вона від кур до кур, напряла починків один гур…». Переодягнений в Маланку хлопець вскакував у хату й починав наводити «порядок»: то підмазує водою піч, то білить лавки, а то схопить віника й мете хату від порога до покутя, розкидаючи сміття…

Рядженими в основному були хлопці. Весь гурт переодягнених приспівував: «Наша Маланка — господиня: в ополонці ложки-тарілки мила, ложку впустила, шовковий фартух замочила…» В гурті також ходили Баба, Дід, Коза, могли бути Мисливці, Кінь, Плугарі, Журавель, Лікар, Ведмідь, Циганка, Міхоноша та інші персонажі. «Маланка сама не ходить, а за собою почет водить. Почет не аби який: Орач з чепігами, Сівач, Дід, Циган, Чорний…»

Учасники «Маланки» зазвичай заспівували: «Ой, господарю-господарочку, пусти в хату Меланочку. Меланочка чисто ходить, нічого в хаті не пошкодить. Як пошкодить, так помиє, їсти зварить та й накриє… Добрий вечір…» Ці веселощі та розважальні пустощі починались з обіду та продовжувались до півночі, а то й пізніше. Як обдаровували Маланку грошима, то примовляли: «Це Маланці на вінок» (наче нареченій Василя)… Музиканти зазвичай супроводжували групу щедрувальників, які носили з собою зображення кози.

Виконувались різні сценки, пантоміми з жартами й дотепами. Так, персонаж Смерть могла косою вбити Маланку, тоді Дід плакав, просив господаря пожертвувати «на ліки», а як отримував гроші, то Лікар оживляв Маланку… Коли платили в такому символічному святково-обрядовому вимірі, то наче відкуплялися від лиха, яке гіпотетично могло настигнути родину. Так в давнину використовувалась апотропеїчна (захисна) магія відведення зла від дому. Меланкарі веселили, і ритуальний сміх теж проганяв зло…

На Щедрий вечір поминальної традиції не було, існував обхід ряджених (а на Різдво ходили колядники й показували вертеп). Це були наче вісники з потойбіччя, які мали відношення до культу предків. Маски щедрувальників оновлювалися майже щороку.

Дівчата теж могли «водити Маланку» окремими гуртами. Обряджали в Маланку (в вінок зі стрічками, намисто) кращу дівчину, а інша переодягалася у Василя (в жупан, шапку, шаровари й чоботи). Але ці дівчата-дружки в хати не заходили — щедрували під вікнами. Бувало, з вечора 31 грудня інколи починали «посівати»: Маланка з сумками розмахувала зерном по всій хаті, і ці посипання мали насправді аграрно-магічний зміст. Адже гуртом виконували обряд засівання — у слов’ян він був націлений на прибуток зернових, на гарний врожай.

«Маланка» побутувала майже у всіх регіонах України. Обряду Маланки дотримувалися, наприклад, на Покутті, Поділлі, Прикарпатті, Галичини, у центральній частині країни. А на Буковині (в Вашківцях) Маланок всіх мастей збирав фестиваль, де показують різні хліборобські сценки, сільське життя. А на кінець всі Маланки у воду стрибають і купаються.

З настанням другого Святвечора (Щедрого вечора) на більшій частині України співали щедрівки, серед яких є дуже відома — «Щедрик»:

«Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Стала собі щебетати,

Господаря викликати

Вийди-вийди, господарю,

Подивися на кошару:

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова.

В тебе жінка чорноброва

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка…"

Глибоко віруючі люди не пускали Маланку у двір, навіть молоді не дозволяли брати участь в гуртах, тому що казали: «Маланочка світом ходить та з дороги людей зводить, та й з дороги християнства навертає до поганства…»

Ворожіння у Щедрий вечір

— Під Новий рік дівчата ворожили, — розповідає етнографиня. — Для цього перекидали чобіток через ворота на вулицю й дивились: який напрямок покаже носок взуття, туди й покличуть заміж. Також дівчата рахували в тину кілочки, дотримуючись порядку слів: «молодець, удівець, буду дівувати». Так і доходили до кінця тину, обираючи словом свою долю. А то витягували зі стріхи соломину: як буде з повним колосом, то життя пройде в достатку. Ще вносили оберемок полін в хату, та за обраним числом кожна обирала своє, роздивляючись: як тонке й рівне поліно, то трапиться молодий і стрункий хлопець, з товстою корою — суджений буде багатим, а криве — дістанеться п’яниця. Ім’я судженого дізнавались на вулиці: питали у зустрічного подорожнього, як його звати. А як першим зустрінеться пес, то буде лихий чоловік, вівця — тихим і спокійним буде спільне життя. Перед сном під подушку клали гребінця, щоб «суджений-ряджений прийшов чесати голову».

Також проводилось і хліборобське ворожіння. На вулиці на ніч залишали пучечки зернових і дивились: на якому буде іній, ту культуру й висіють весною. На вуглинках ворожили на врожай городини: кожній давали назву рослини, яку передбачали вирощувати. Той вуглик, що повністю згорав, віщував добрий врожай відповідної культури. Таким же прийомом користувались, ворожачи на здоров’я членів сім’ї.

Чого не можна робити в ніч проти Нового року

— В новорічну ніч люди виходили на вулицю, щоб почути голос Нового й Старий року, — говорить Ніна Главацька. — Тому прислухались до звуків, які б вказували, що залишається, а з чим треба прощатися. Не можна було спати в новорічну ніч, треба намагатись зберегти гармонійний і благосний стан.

Прикмети свята

Казали, що на Новий рік день прибуває на заячий скік. Прикмети під Новий рік давали прогноз на врожай.

Як тиха ясна ніч, то буде вдалий рік для хлібороба й худоби.

Якщо хмари йдуть з півдня — чекай врожай на ярові, з півночі — на озимину.

Сонце зійде — рік щасливий, в саду чекай врожаї.

Якщо сніг піде, то гречка добре вродить.

Яскраві зірки на небі — буде багато грибів і гороху

Якщо тепло, слід чекати дощового літа

Сильний мороз з гарним снігом — на врожай хліба

А тепло й без снігу — до хвороб і неврожаю

Як дерева вкриються рясним інеєм, то буде вдалим медозбір і вродять зернові

Іній на деревах — з’явиться добра садовина.

На Меланку відлига — до теплого літа.

Раніше «ФАКТИ» розповідали також, що робити на Святки, щоб залучити успіх у дім на весь рік.

На фото у заголовку: У фестивалі в Вашківцях (Чернівецької області) брали участь десятки «чарівних» Маланок. Фото з сайту «Відвідай»

790

Читайте нас у Facebook