У травні мали святкувати весілля: на Курщині загинув захисник «Тундра» із Сумщини

Десять зі своїх 29 років захисник із Охтирки віддав війні з окупантами. Служив командиром стрілецького відділення. Загинув військовослужбовець Богдан Канівець з позивним «Тундра» восени цього року під час бойового завдання у Курській області. Те, що пережив відважний боєць, викликає біль та відчай. Після підриву ще півтори години він боровся за життя, чекаючи на евакуацію — йому порозривало ноги. Боєць стікав кров’ю без якихось необхідних препаратів. Наскільки йому хотілось жити, що він це все терпів! Але врятувати Богдана Канівця не встигли… У нього залишились батьки та наречена.

«Події Майдану настільки вплинули на Богдана, що в 2014 році він підписав контракт»

- Богдан був єдиним сином у батьків. У дитинстві займався боксом, любив малювати. Він ще тоді марив службою, хоча у родині не було військових, — розповідає «ФАКТАМ» наречена воїна Марина. — Після школи коханий вступив до місцевого училища, вивчився на маляра-штукатура. Далі була строкова служба в армії. Знаю, що Богдан — активний учасник Революції Гідності. Коли побили молодь на столичному Майдані, він поїхав туди і знаходився до останнього, допомагав та рятував інших. Попри юний вік, йому дуже боліла ситуація в нашій країні.

Читайте також: Мав бронь, але добровільно вступив до лав ЗСУ: прах загиблого воїна розвіяли над Десною

Всі ці пережиті події настільки вплинули на Богдана, що в 2014 році він підписав контракт. Служив у Національній гвардії, воював у зоні АТО. Коли отримав під час одного із завдань осколкове поранення руки, після короткої реабілітації відразу повернувся до побратимів. Через сім років в нього закінчився контракт. Невдовзі почалась повномасштабна війна. Й Богдан повернувся у військо. Служив командиром стрілецького відділення Охтирської військової частини А 7320. Боронив рідну Сумщину від російських окупантів. Також після повномасштабного вторгнення добровольцем пішов воювати тато коханого — Роман.

— Як ви познайомились із нареченим?

- У Богдана була чергова відпустка, й він приїхав у Охтирку. Я теж місцева, зустрілись у спільній компанії друзів. Потім перестали на якийсь час спілкуватись. І в 2023 році знову ми зустрілись, щоби більше ніколи не розлучатись. Пам'ятаю, як мали поїхати на каву, а в Богдана машина зламалась. Нас сильно зблизило, коли ми потрапили у лікарню — він з ангіною, а я з апендицитом. Коханий встигав ще й провідувати мене. Ця турбота, ніжність та душевність підкорили. Ми мріяли про спільне майбутнє… Богдан казав, що обов’язково купить великий чорний автомобіль, одружиться і стане татом донечки. Дещо з цих планів почав втілювати — запропонував мені вийти заміж. Казав, що обов’язково збере побратимів та родину за святковим столом. Не повірите, але ми вже й дату весілля обрали — 25.05.2025. Почались перші приготування. Проте одягнути обручки один одному нам так і не судилось. Й це нестерпно боляче.

Читайте також: «Як безстрашний звір, рвався у бій із ворогом»: на Курщині загинув офіцер з Черкащини

«Богдан помер від больового шоку — евакуація приїхала запізно»

— Історія загибелі вашого коханого дуже болюча, адже він ще був живим кілька годин. Проте його не встигли врятувати. Що вам відомо про ці всі обставини?

- Богдан останні місяці перебував у Курській області. Подробицями не ділився, оберігав. Востаннє чула коханого 10 жовтня. Під час розмови він попередив, що буде без зв’язку десять днів й обов’язково дасть про себе знати як тільки зможе. Втім, наступного дня Богдана не стало.

Бійці їхали на бойове завдання, але машиною наїхали на російську міну. Відразу загинув водій. Мій наречений сидів збоку, то в нього були найважчі поранення. Кінцівки сильно пошкодили уламки, почалась сильна кровотеча. Можете уявити, настільки це сильний біль! Але Богдан хотів жити й терпів, зціпивши зуби. Побратими наклали турнікети і змогли зупинити кров. Коханий був у свідомості, розмовляв. Але, на жаль, Богдан помер від больового шоку, евакуація приїхала запізно.

Тепер мій наречений спочиває на Алеї Слави у рідній Охтирці, а ми ледь не щодня ходимо на цвинтар з квітами, щоби вчергове сказати, як сильно нам його бракує… Я зареєструвала петицію, тому що впевнена, що мій наречений вартий звання «Герой України».

— Як переживаєте важку втрату, де черпаєте сили жити далі?

— Ніхто не вірить, всі чекають Богдана вдома. Що приїде, зайде до мене і скаже: «Ну що ти, відьмочка моя?» Не можу в це повірити. Постійно підтримую спілкування із батьками Богдана, тепер це моя родина назавжди. Богдан тепер буде мене оберігати з неба. Він — мій коханий чоловік назавжди.

Раніше «ФАКТИ» писали про загибель на Курщині 21-річного героя, який пішов воювати разом зі старшим братом.

161

Читайте нас у Facebook