Цей, на перший погляд, не дуже яскравий, зате вельми коштовний виріб, що відноситься до періоду перших порцелянових мануфактур в царській Росії, в нашу колекцію подарував відомий український поет і письменник Віталій Коротич, який прославився редагуванням журналу «Огонек» в «перебудовний» час. Наша молодша дочка Аня стала першою в його житті (та так і залишилася єдиною) хрещеницею. Ось уже багато років, повертаючись неділями з церкви, ми зідзвонюємося з Віталієм Олексійовичем і обмінюємося враженнями з приводу подій, що відбуваються. А цей старовинний фарфоровий черевичок завжди нагадує Анні про хрещенего.

Так ось виріб це з'явилося на світ Божий саме в той час, коли жив герой моєї сьогоднішньої розповіді, що народився в квітні 1812 року під Флоренцією і пішов в інший світ в квітні ж 1870 року в Парижі. При цьому Анатолій Демидов, легендарна свого часу особистість, примудрився служити в російських посольствах в Римі, Парижі та Відні, майже не знаючи російської мови, але при цьому знаючи до десятка мов європейських, і лише зрідка буваючи в Росії. У це важко повірити, але володар незліченних багатств, які дісталися йому від свого батька Миколи Микитовича, жодного разу (!) так і не відвідав свої уральські заводи, які приносили йому до 2 мільйонів (!) рублів щорічного прибутку. Зате Демидов-молодший часто відвідував європейські столиці, а в своїй улюбленій Флоренції побудував унікальний маєток, що викликало захоплення у багатьох монархів та багатіїв у всій Європі.

Ще б пак. На величезній території Villa Demidoff протікала рукотворна річка, було кілька озер і парків, літній театр, церква, великий зоопарк, сад з 5 тисяч (!) тутових дерев і велика фабрика з виробництва шовку. Гостей з цього маєтку катали залізницею на привезеному з Росії першому паровозі, створеному батьком і сином Черепановими. А ще Анатоль Демидов був пристрасним шанувальником імператора Наполеона Бонопарта. Не будучи з ним знайомим, Демидов зібрав унікальну колекцію особистих речей імператора і картин, тому присвячених. Більш того, в 1840 році він одружився на 19-річній принцесі Матильді, дочці Жерома Бонопарта, молодшого брата Наполеона I. Щоправда, шлюб їх проіснував недовго. На одному з балів Демидов привселюдно дав молодій дружині ляпас, а вона у відповідь назвала його «рогоносцем», після чого була їм же затягнута в спальню і піддана грубому шмаганню батогом.

На цьому скандальна історія не закінчилася. Слізно звернувшись до імператора Миколи I, який сильно недолюблював цього багатого «вискочку», Матильда домоглася найвищого дозволу отримувати довічно з доходів Демидова 200 тисяч рублів на рік. І ці виплати тривали потім майже цілих 60 років!

А ще Анатоль Демидов прославився тим, що за свій рахунок в 1837 році спорядив вчену експедицію для дослідження запасів вугілля в Донецькому басейні, а також для вивчення природи Криму. Очолив експедицію, в яку входили понад двадцять відомих вчених і художників, легендарний професор гірської паризької школи Ле Лле. Результатом роботи експедиції стало видане в 4 томах «Дослідження кам'яновугільного Донецького басейну, вироблене в 1837—1839 рр. за розпорядженням А.Н.Демідова».

А ще Демидов був відомим меценатом, який збудував чимало дитячих лікарень і «притулків для робочих» і багато допомагав художникам. Наприклад, знаменита картина «Останній день Помпеї» була написана на його замовлення Карлом Брюлловим. Тим самим Брюлловим, який зіграв вирішальну роль у викупі в той час ще кріпосного художника і поета Тараса Шевченка… Оскільки після смерті Демидова прямих спадкоємців не залишилося, усіма його багатствами, маєтками і колекціями картин і порцеляни заволодів племінник Павло, який отримав після дядька і титул князя Сан-Донато.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.