Воздвиження й народні традиції: особливості великого свята без забав і веселощів
У першому осінньому місяці до календаря церковних свят занесено декілька важливих дат. Серед них 27 вересня — Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього. Це одне з дванадесятих свят, яке відзначають християни в пам'ять про знайдений у ІV столітті хрест (і у VІІ столітті повернутий з Персії), на якому розіп'яли Ісуса Христа. Хрест Спасителя тривалий час був у землі біля Голгофського пагорба неподалік Єрусалима. Противники християнства зрівняли пагорб і засипали печеру Святого Гробу, а на тому місці встановили храм Венери. Під ним згодом християни знайшли труну Господню та Хрест Божий під час розкопок, які велись під патронатом матері імператора Костянтина Великого — Олени. Частину від Хреста Господнього та чотири цвяхи, якими прибивали Ісуса, цариця Олена привезла до Константинополя. А знайдений на горі Хрест встановили на Голгофі, потім на місці знахідки спорудили храм Христового Воскресіння. Зразу ж після його освячення встановили свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Хресту християни вклонялися з глибокою побожністю. За переказами, біля нього недужі зцілялися та багато хто навернувся до християнства. У 614 році (в період війни Візантії та Персії), коли перси розграбували Єрусалим, був викрадений і Хрест Господній. І тільки у 628 році, коли імператор Іраклій розбив персів, святиню повернули в Єрусалим.
Дата свята незмінна та припадає на кінець вересня, коли у наших пращурів зазвичай завершувались польові роботи. Але на Воздвиження майже все припинялося, бо не можна було братися за господарські справи, виконуючи важку працю (особливо пов’язану з деревом), в тому числі поратися в полі. Ігри й забави теж не проводились. Віряни обов’язково ходили до церкви та в молитвах відстоювали там службу.
Про традиції, які жили в народному побуті та були пов’язані зі святом Воздвиження, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
«Наші пращури вважали: земля на Воздвиження здвигається, закривається, а осінь починає швидко рухатись до зими»
- На свято Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, який вшановують 27 вересня, під час служби Божої традиційно на середину церкви виносять хрест, прикрашений квітами, а віряни співають «Хресту твоєму поклоняємось, владико», — починає розповідь Олена Громова. — Квіти, якими колись прикрашали хрест у церкві, вважалися цілющими. Слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд вшанування та прославляння Хреста Господнього. В народі Воздвиження ще називали Здвиженням, тому що наші пращури вважали: земля в цей час здвигається, закривається, а осінь починає швидко рухатись до зими — дедалі ближче холоди з першими приморозками. В народі приказували: «На Здвиження земля ближче до зими движеться», «Кожух зі свитою здвинулись, і кучма надвинулась», «Свиту на Воздвиження скидай, а кожух надівай».
Вважалося, що в цей день хрест і хресне знамення набувають надзвичайної сили в боротьбі з бісами, злими силами. Вшановуючи Хрест Господній, люди вшановують велику святиню, бо на ній кров Спасителя, який постраждав за нас. Хрести не тільки носили на шиї, а й вирізали на хатах, криницях, брамах, малювали на стінах будинку — це був певного роду захист. «Хрест попереду, і я за ним, а сила Господа всесильна», — говорили люди, бо вірили в молитву до «Чесного Хреста», яка допомагала під час біди або хвороби (щоб подолати злих духів, треба було повторювати слова молитви 12 разів). Покійнику теж клали в домовину дерев’яний хрестик, щоб він оберігав душу померлого.
Пісний стіл на Воздвиження
Оскільки Воздвиження нагадує про Христове розп’яття, жертву та смерть на хресті, то ще з давньої пори в цей день традиційно церквою вводився піст в пам’ять про страждання та смерть Ісуса, — говорить етнограф. - На столі у доброї господині з’являлись, крім вареників з картоплею та іншої пісної їжі (супів, каш, овочів та фруктів), ще й пиріжки з капустою.
Що можна й чого не можна робити у свято
— На Воздвиження ігор та забав не влаштовували, жодної важливої справи в цей день не починали, — говорить етнограф. - Дівчата могли плести вінки та оздоблювати квітами хрест, який хлопці встановлювали в центрі села. Не виконували й важкої роботи, пов’язаної насамперед з деревом (не пиляли дошки, не рубали дрова). Та й небажано було братися за хатні справи й польові роботи. Але можна було ярмаркувати: в багатьох регіонах широко організовували ярмарки, на яких продавали та купували все потрібне в хазяйстві.
— Саме на Здвиження в лісі в пошуках нір для зимівлі активізуються плазуни, — продовжує Олена Громова. - До цього вони грілись на сонечку, а холоди їх заганяють в схованки та ями. За народними віруваннями, гади в цей день дуже агресивні, тому не рекомендувалось ходити до лісу, щоб гадюка не вкусила. Люди вважали, що змії наче сходяться на останню «раду» та сповзаються в одне місце, де збираються пережити зиму, щоб «лизати там гадючий камінь». Батьки категорично не дозволяли дітям ходити по гриби у цей час, щоб не наступити на небезпечного плазуна або не впасти в яму зі зміями. Навіть нагадували «страшилку», яка допомагала батькам тримати дітей дома на Здвиження. За легендою, яку здавна переказували в народі, одна маленька дівчинка не послухала батьків і пішла до лісу сама. Не помітивши ями, де якраз кублилися гади, впала туди й пробула там до весни. Нібито весь цей час змії висмоктували з дитини кров. По весні дівчинка з останніх сил вибралася з ями, дійшла додому, встигла розповісти рідним про свою пригоду й… померла.
Воздвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук. На свято молодь обдаровувала один одного горіхами, які до цього дня не можна було їсти, тому що всередині плоду є перемичка у вигляді хрестика. І хто наважувався скуштувати, той «диявола припрошував до себе». Якщо дуже хотілось осіннього плоду, то треба було спочатку імітувати хрест, кинувши горіхи на чотири сторони світу. Вважалось, що цей ритуал також захистить від гадюк і нечистої сили. До речі, всі чаклуни та ворожки роблять магічні палички з горіхової деревини.
Читайте також: Свято Воздвиження: теплі та щирі листівки й поздоровлення, які можна надіслати друзям і рідним
На селі важко було сховати недоліки в господарствах: люди знали, хто роботящий, а хто ледачий. Тому в народі казали: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не вартий собачого хвоста». Господарі намагались до Здвиження зібрати весь врожай (завершити роботи, які з різних причин не вдалося закінчити до Другої Пречистої) в полі, саду, на городі, заготовити картоплю, також посадити молоді дерева чи кущі.
«Хто на Воздвиження бачив в небі пташиний ключ, обов’язково загадував бажання»
— Наприкінці вересня птахи вже готуються масово летіти у вирій, — продовжує Олена Громова. — Діти махали їм вслід, проводжаючи в довгу путь: «Скоріше повертайтесь, нас не забувайте, будемо ми чекати, щоднини визирати й за небом спостерігати». З давніх часів люди помітили, що першою летить зозуля, і вважали її «хазяйкою золотого ключа від теплих країв».
Заведено було на свято підгодовувати диких пташок крихтами хліба. Хто на Воздвиження бачив в небі пташиний ключ, обов’язково загадував бажання. Люди спостерігали за поведінкою пернатих і робили погодні прогнози. Якщо журавлі відлетять до кінця місяця, то на Покрову вже прийдуть морози, а якщо не спішать залишати наші краї, то раніше листопада зима не настане.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про традиції дванадесятого свята Різдво Богородиці, яке віряни відзначали 21 вересня.
4991Читайте також: Свято Воздвиження: теплі та щирі листівки й поздоровлення, які можна надіслати друзям і рідним
Читайте нас у Facebook
