Вячеслав Шаповалов: «Не руйнуйте репутацію мені подібних, закриваючи їх у в’язницю. Це не наближає перемогу»

— Пане Вячеславе, почнімо з дуже прямого питання: справа, за якою вас заарештували, має хоч найменший стосунок до теми яєць і завищених цін на харчування у Міноборони?

— Ні, жодного.

— Вас затримали одразу ж після «яєчного» скандалу. Це лише збіг?

— Вважаю, що це не збіг. У час, коли прогримів відомий скандал з яйцями, громадськість вимагала покарання хоч когось. Я обіймав посаду заступника міністра оборони, і, наскільки розумію, моє ув’язнення мало б втамувати суспільний запит на боротьбу з корупцією. Мовляв, ось дивіться — цілого заступника міністра посадили.

В очах громадськості мене зобразили як найбільшого корупціонера. Правда полягає у тому, що справа, яку мені інкримінують, взагалі не пов’язана ні з корупцією, ні з яйцями, ні з іншими продуктами харчування. На жаль, ці важливі деталі вже нікого не цікавлять.

Мене підозрюють у нібито перешкоджанні законним діям ЗСУ в особливий період. При цьому Державне бюро розслідувань, яке готувало підозру, не надало жодних доказів наявності такого наміру у моїх діях.

Нині мої захисники працюють над тим, щоб довести всю абсурдність та несправедливість цієї справи. Ми живемо у правовій державі. Тож маю сподівання, що суд в результаті винесе справедливе рішення, яке базуватиметься і на законності, і на здоровому глузді.

— А розслідування проти вас почалося коли?

— Кримінальне провадження розпочато в червні 2022 року — задовго до скандалу з яйцями. Але дізнався я про нього лише 1 лютого цього року, коли до мене прийшли з обшуком, вручили підозру і клопотання про обрання запобіжного заходу. Яєчний скандал вибухнув 21 січня. Відтак можу припустити: мій арешт, який відбувся одразу після цього, має не лише юридичну складову, а й політичну.

— Перейдімо безпосередньо до того, в чому вас звинувачують. ДБР вручило вам підозру у перешкоджанні ЗСУ. Слідчі вважають, що ви навмисно закупили засоби індивідуального захисту неналежної якості. Чому ви як заступник міністра, який відповідав за тилове забезпечення армії, не подбали про те, щоб у контрактах на постачання амуніції були пункти про якість?

— Для початку варто наголосити на тому, що договори, на яких базується справа проти мене, підписував не я особисто, а Департамент закупівель Міністерства оборони.

Я особисто не давав вказівок Департаменту закупівель, що саме і в кого саме треба купувати, але постачальники мали сертифікати якості або ж відповідності стандартам, і не просто стандартам, а стандартам НАТО. Також вони мали балістичні сертифікати.

— Йдеться ж про закупівлі амуніції, які почалися одразу після повномасштабного вторгнення рф в Україну?

— Ще до великої війни міністр відправив мене з делегацією до Туреччини вивчити питання виробництва та можливість постачання жилетів та шоломів для ЗСУ. І ми розробили тендерну документацію для Prozorro щодо купівлі «броні» від українських виробників та нерезидентів.

Після початку вторгнення чисельність Збройних Сил зросла з 250 тис. у кілька разів. Усі ми бачили тисячі добровольців, які вишикувались у черги до військкоматів. Кожного треба було терміново одягнути, нагодувати, навчити та озброїти. Ми почали терміново збирати готову амуніцію по всьому світу.

Я, як заступник міністра оборони, який формує та відповідає за політику забезпечення армії, а також Департамент закупівель, який цю політику здійснює, негайно почали вирішувати проблему: потрібно було купити багато амуніції, засобів захисту та одягу «на вчора». На час воєнного стану систему закупівель було суттєво спрощено.

— Слідчі апелюють до того факту, що в результаті отаких спрощених процедур і договорів без вимог до якості українська армія отримала неякісної продукції на понад 1,1 млрд грн.

— Мова тоді йшла, повторюю, про дуже швидке забезпечення армії, яка зросла у рази. Загальна сума контрактів, які тоді укладалися, становила десятки мільярдів гривень. Та амуніція, яка виявилась не відповідною українським стандартам якості, становила лише невелику частину із закупок. Експерти брали зразки, проводили огляд та випробування — так і стало відомо про те, що не всі товари відповідають нашим вимогам.

— І що з тими неякісними товарами тепер?

— Щойно було встановлено, що якась одиниця або партія неякісні, одразу ж з боку Міністерства оборони почалася претензійна робота: від постачальників та виробників почали вимагати усунути недоліки, замінити товари або повернути гроші. Цей процес триває і по контрактах, які мені інкримінують.

Те, що було визнано неякісним, жодної хвилини не використовувалось армією і не завдало шкоди. Тому не можна казати, що гроші українських платників податків було викинуто на непотріб без компенсації.

Усі ці договори — це суто господарчі відносини між сторонами, і ці відносини можна врегулювати у законний спосіб, скажімо, у господарському суді або в міжнародному арбітражі, якщо потрібно.

Тож чому ДБР у формі договору зовнішньоекономічної діяльності типової форми бачить кримінальне правопорушення? Це ж господарська діяльність, і відповідальність за неї точно не кримінальна. Але комусь треба було, щоб заступник міністра оборони показово сидів за «кримінал».

Справа проти мене абсолютно нікчемна. Наявність в поставках товару, який не відповідав українським стандартам якості, не свідчить про шахрайство чи інший злий умисел.

— Яку кількість амуніції вам загалом вдалося закупити?

— Скажу так: ніхто не вірив, що ми купимо хоча б 16 тис. бронежилетів та шоломів, а ми купили у 50 разів більше.

На початок великої війни на складах було 1,2 тис. жилетів і близько 500 шоломів. І це при тому, що чисельність армії на той момент становила 250 тис. і вже була потрібна заміна зношених жилетів і шоломів. Запаси були нульові. Цю проблему потрібно було вирішувати терміново та у найкоротші терміни.

— Слідство вважає, що ви порушили інструкції, бо, по-перше, у контрактах не було пункту про якість, а по-друге, Міноборони закуповувало засоби захисту з повною оплатою чи передоплатою.

— Після оголошення воєнного стану ми отримали законне право на прямий імпорт. Відсутність у міжнародному договорі окремого пункту про якість зовсім не означає, що можна купувати й постачати все, що завгодно, і якої завгодно якості, бо в договорах чітко прописані специфікації та відповідальність сторін договору, у тому числі за якість. В окремому пункті не було потреби.

Важливий момент: якщо проаналізувати, де саме розташовані згадані у підозрі постачальники, то всі вони з країн НАТО. Географія широка — США, Туреччина, Польща, Греція, Словенія тощо. Тому у Департаменту закупівель не могло виникнути жодних підстав заздалегідь вважати, що, маючи сертифікати, вони поставлять неякісну продукцію.

Мало хто знає про іншу важливу обставину, з якою ми зіткнулися на початку широкомасштабного вторгнення. Росіяни заздалегідь постаралися, аби максимально ускладнити для нас можливість знайти спорядження для армії за кордоном. Наші вороги спеціально контрактували по всьому світу все, що було необхідно нам. Вони платили за це гроші і навіть не забирали продукцію. Головне — аби вона Україні не дісталася.

— А 100-відсоткові передплати від України за таких умов були вимушеним кроком?

— Ніхто не хотів продавати нам товар з оплатою за фактом доставки. Більшість іноземних постачальників були впевнені, що Україна не витримає більше трьох діб чи тижня. У це вірили уряди різних країн, і їхні виробники орієнтувалися на думку керівників держав.

— Як ви розцінюєте ухвалу Печерського районного суду міста Києва, в якій говориться, що у вас був умисел перешкоджати ЗСУ? У чому міг бути ваш умисел?

— Думаю, що ні сам прокурор, ні слідчий не розуміють, у чому ж міг бути мій умисел і як це довести. Просто обрали таке дивне формулювання.

У теорії, якщо користуватися їхньою логікою, то все мало б виглядати так: я навмисно купив деякий відсоток неякісних касок та бронежилетів, їх вдягнула деяка кількість наших військових, і через те вони загинули.

Правда полягає в тому, що закуплені товари, які були визнані не відповідними, на фронт, та й взагалі у використання армією, не потрапили. Контрактів було заключено на десятки мільярдів гривень, більшість амуніції підійшла, то в цьому умислу ніхто не бачить. А частину товару постачальники надіслали неякісною, то це вже мій злий умисел. Дивна логіка обвинувачення. Це я що, хотів перешкодити ЗСУ на умовних 3−5%?

— Якими ви бачите перспективи цього провадження?

— Мої адвокати працюють над тим, аби довести несправедливість, нікчемність та абсурдність цієї справи.

— В одному зі своїх рідкісних інтерв’ю ви нещодавно сказали: «Увійшовши до кабінету, ти вже потенційно підсудний». Ні такі слова, ні справа проти вас не надихають іти працювати на високі державні посади.

— У складні моменти хтось мусить брати на себе відповідальність, щоб ризикнути всім заради захисту та порятунку країни. Я свідомий того, що мій приклад може багатьох демотивувати. Але, з іншого боку, якби ми тоді в Міноборони слідували виключно складним бюрократичним процедурам і ховались би за інструкціями, то де б зараз була наша країна?

Контролюючим органам, частина з яких в першій місяці війни спішно покинула Київ, я порадив би не займатися популізмом на тлі суспільного запиту «знайти і покарати». Не руйнуйте репутацію мені подібних, закриваючи їх у в'язницю. Це не наближає нас до перемоги над ворогом.

Читайте також: «Підло. Гидотно. Бридко. Огидно!»: Мочанов про арешт ексзаступника міністра оборони Шаповалова

1377

Читайте нас у Facebook