«Моїх казкових звіряток не раз приймали за справжніх», — майстриня Ірина Попова

«У всіх моїх персонажів добрий вираз обличчя»

- За освітою я будівельний технік, — розповідає Ірина Попова. — Та життя так склалося, що пішла працювати нянею. З цього все і почалось… Працювати з дітками було нелегко, тому я вирішила вивчати дитячу психологію. Особливо цікавий напрямок — арт-терапія. Навчання та розвиток діток через малювання, ліплення, конструювання давало чудові результати. Діти психологічно розкривались, розповідали мені про свої страхи та мрії… І я почала малювати до цих розповідей малюнки і писати історії та віршики. Ось, наприклад, один з них:

ЧІХУА — ХУА
Я сьогодні загубився,
В капці вліз та й забарився.
Грався в капцях та й заснув.
Потім, де я, й сам забув!
Плакав, скиглив та стрибав,
Сердився і хвіст кусав.
Я б сидів там і донині,
Та прийшли до господині
На велике щастя гості.
Капці взяли — а там хвостик,
Ну, і я також, до речі.
Фух! Знайшли мене нарешті.

— Чудовий!

- Якось батько однієї дівчинки зауважив, що я гарно малюю і ліплю. Я надихнулась його відгуком, знайшла видавництво і випустила книгу з дитячими віршиками і своїми малюнками. Книги розлетілись дуже швидко. Тоді я наважилась купити професійну глину й спробувала ліпити. Вклала всі кошти в матеріали — це було напередодні 24 лютого 2022 року. Але війна зруйнувала плани. Пів року я не могла творити. А потім побачила у соцмережах, що існує попит на милі серцю та приємні на дотик іграшки. І я почала їх створювати.

— Які фактури використовуєте?

— Глину, хутро і вовну. Хутро використовую виключно штучне. До кожної іграшки вигадую милі, добрі історії. У майбутньому мрію відкрити лялькову майстерню.

«Створюючи іграшки, працюю з металевим дротом, затискачками, дреллю»

- Дуже сподобався казковий опис мишки з ліхтариком у вас на сторінці у Фейсбуці: «Друзі, добрий ранок! Це дуже проста на вигляд біла мишка, але з такою харизмою і почуттям власної гідності, що мимоволі хочеться промовити: Ваша величність, обережно тут сходи. І підтримуєш її за маленьку лапку..» Як прийшла ідея її створення?

- Ця мишка створена з вовни. Я не роблю ескізів і заздалегідь не придумую образ. Просто починаю робити, фантазувати, підбирати одяг і з'являється, наприклад, така «пані». У всіх моїх персонажів добрий вираз обличчя і позитивна історія. Я спробувала робити у соцмережах маленький казковий опис кожного звірятка та лялечки — і люди писали, що це мило і чекали на наступну історію. От, наприклад, нещодавно я створила мишку-художника. Для втілення образу я використала особливі атрибути митця — пензлик, палітру, шарф і берет. Взагалі, дуже люблю створювати мишок. Коли працюю за ноутбуком чи на кухні щось готую, хочеться бачити поряд щось миле, щоб відволіктись і посміхнутись. А мишки, мені здається, саме такі душевні помічники.

— Як вам вдається передати характер та емоції звіряток?

- Спостерігаю за емоціями людей та своїми власними, за виразом очей… Потім намагаюсь це відтворити у своїх роботах. Для мене важливо, щоб мої звірята викликали посмішку, щоб від них було тепло на душі.

Читайте також: «Коли фотографую свої квіти з фоамірану на вулиці, на них сідають метелики й бджоли», — майстриня Наталя Гуменюк

— Надзвичайно милі білочка та жираф.

— Дякую. Вони створені у різних техніках. На мою думку, іграшки повинні бути не тільки милі зовні, а ще й приємні на дотик. Тому, як я вже казала, часто використовую штучне хутро. Поєдную його з глиною і вовною. Білочка створена з вовни та хутра. Її пухнастий хвостик нікого не може залишити байдужим. Жираф — із самозастигаючої глини та тканини з наповнювачем. Я застосовую змішані техніки.

— Що найскладніше у створенні звіряток?

— Підготовчий процес. Треба зробити каркас, розрахувати все. Я маю справу з металевим дротом, затискачками, дреллю… Маю повний набір будівельника (посміхається — Авт.). Адже насправді в цих маленьких виробах купа дрібних, але складних елементів. А ще непростий процес — створювати вбрання. Досі я зовсім не вміла шити. Коли створюю вбрання для маленької мишки чи білочки, іноді уся кімната перетворюється в склад із клаптиків тканин. Їх купую зазвичай в ательє або мені дарують друзі.

— Скільки днів зазвичай витрачаєте на створення іграшки?

— До п’яти. Все залежить від складності роботи.

— Чи приймали ваших казкових звіряток за справжніх?

— Так, і не раз. Одна жінка якось подумала, що я фотографую не свої роботи, а справжніх звіряток, одягаючи їх у різноманітні вбрання.

«Люблю творчість Андерсена, його казки з сумом. Та мої історії все ж оптимістичні»

— Які відгуки про ваші іграшки були найбільш зворушливими?

— Особливо мене зворушила історія маленької дворічної дівчинки, яка з моєю мишкою не розлучається ні на мить. Вовна вже добряче потерлась, але дитина не випускає іграшку з рук.

— Що вас надихає на творчість?

- Любов до тварин, життя, дітей. Мені так затишно і приємно створювати такі маленькі витвори, знаючи, що вони викличуть позитивні емоції, а це так важливо, особливо зараз.

Читайте також: «Багато відвідувачів галереї були здивовані, дізнавшись, що мої ляльки створені з пляшок», — декораторка Юлія Шахназарова

— Яке ваше життєве та творче кредо?

— Щодо життєвого кредо, найважливіше, на мою думку, любити життя. Я романтик, вірю в казки. Моє творче кредо — не зупинятись. Мені подобається створювати іграшки, які приносять радість.

— Які казки ваші улюблені?

— Я люблю творчість відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена, його казки з сумом. Та мої історії все ж оптимістичні. Знайомі не раз казали мені, що мої звірятка могли б бути корисними у фільмах-казках або театральних виставах, але у мене, на жаль, немає досвіду такої співпраці і я навіть не знаю, з чого почати.

— Чи траплялись у вашій творчості дива?

— На мою думку, справжнє диво — те, чим я займаюсь. Якби три роки назад мені сказали, що я буду ліпити з глини, робити вовняні іграшки та що стану авторкою книжки, я б не повірила.

— Які поради ви б могли дати початківцям, які хочуть створювати іграшки ручної роботи?

— Треба працювати не покладаючи рук, вчитись техниці, фантазувати і бути самокритичним до себе.

Раніше «ФАКТИ» писали про майстриню Марію Румілову та її «ловців сонця», які люди підвішують на вікна.

Фото з альбому Ірини Попової. Вірш в перекладі Наталії Алексеєвої

3605

Читайте нас у Facebook