«Іноді мені сниться, що мої ляльки оживають», — майстриня Катерина Бойко
Особливе місце у хендмейді займає створення ляльок. Зокрема, інтер’єрних. Ляльки ручної роботи є такою ж окрасою оселі, як картини та статуетки. Часто їх колекціонують.
Мистецтво створення ляльки філігранне. Потрібно відтворити її характер та настрій, пошити гарне вбрання…
У інтерв’ю «ФАКТАМ» вінницька майстриня Катерина Бойко розповіла про створену нею колекцію текстильних ляльок, які вражають вишуканістю та красою.
«На жаль, моя мрія мати свою власну крамничку подарунків поки нездійсненна»
— Я займаюсь створенням текстильних ляльок, — розповідає Катерина Бойко. — Потяг до шиття маю з дитинства. Пам'ятаю, як любила знаходити у величезному дерев'яному бабусиному сундуку усілякі клаптики тканин й гудзики та сідала шити на своїх двох ляльок одяг. Також бабуся навчила мене в'язати спицями шкарпетки — і це вміння теж мені стало у пригоді.
Я самоучка, ніде цьому не навчалась. Все, що роблю, це моя уява і праця. Після другого декрету створення ляльок стало моєю справою. Мені пощастило з чоловіком, він мене дуже підтримав, купив швейну машинку і сказав, що в мене гарно усе виходить, і, якщо це приносить мені задоволення, то радив продовжувати. На жаль, моя мрія мати свою власну крамничку подарунків поки нездійсненна. Та я не полишаю цієї мрії…
Починався мій творчий шлях з лялечок в стилі Тильда. Створювала їх з бавовняного трикотажу, наповнювала холлофайбером. Якось одна із замовниць запитала мене, чи зможу створити лялечку, схожу на її подругу, якій вона хотіла зробити подарунок. Я вирішила спробувати. Вийшло гарно. Згодом захопилась портретними ляльками. Особливо ж мені подобається створювати інтер’єрні ляльки, які призначені не для гри, під час якої іграшка може зламатись, а для краси. Хотілося б, щоб кожна лялька потрапляла в люблячі руки, щоб її власники цінували працю майстра, який вкладав у роботу душу. Лялечок я створила вже дуже багато, вони роз'їхались по Україні, мають поціновувачів і за кордоном. Зокрема, у Польщі, Італії, Великій Британії, Ізраїлі…
— Цікаво.
— Імена лялькам даю дуже рідко. Іноді роблю опитування підписників у соціальних мережах, які в них асоціації щодо тієї чи іншої ляльки та яке ім'я їй би пасувало. Наприклад, цю ляльку я назвала Іда, бо вона асоціюється з дівчинкою з казки Андерсена, яка дуже любила квіти.
— Краса!
— Казки — чудове джерело натхнення. Наприклад, ляльку Алісу з Країни Чудес я створила після того, як пошила харизматичного Кролика.
— Які матеріали використовуєте у роботі?
— Найкращі! Це натуральна бавовна або антиалергенний бавовняний трикотаж високої якості. Одяг теж здебільшого з натуральних тканин — зокрема, з ніжного батисту. Сумочка може бути створена зі жгута.
«Кожна лялька неповторна, як людина»
— Що найскладніше та найприємніше у вашій роботі?
— Кожний етап (формування ляльки, створення викрійки та підбору тканин для одягу, пошиття вбрання, вибір аксесуарів) — приємний і цікавий процес. Кожна лялька неповторна, як людина. Двох однакових немає. У кожної свій настрій. Одна налаштована романтично, її погляд сповнений ніжності, інша може бути сумна, наче чимось засмучена… Коли створюю ляльку, перш за все думаю про її характер. Він є визначальним для створення образу.
Читайте також: «У Парижі були цілі вулиці з кравецькими майстернями, які обшивали винятково ляльок», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
— Ваші ляльки стоять та сидять у таких невимушених позах, як люди. Як вам вдається досягти такого ефекту?
— Якщо ручки та ніжки ляльки армувати (всередину вставити спеціальний гнучкий дріт), то тоді їх можна згинати й надавати бажану форму. Такі лялечки можуть впевнено стояти або, зігнувши ніжки, природно сидіти. Голівка теж може бути рухлива, нахилятись або повертатись набік.
— Привертає увагу якісне взуття. Таке б не відмовились носити, мабуть, і люди…
— Його навчилась створювати сама. Зробила спеціальні колодки за розмірами, на кожний фасон необхідно створювати викрійки. Одна пара виготовляється два дні. Кожна деталь у вбранні має значення: і прикраси, і сумочка, і капелюшок, і окуляри… Наприклад, капелюшки додають лялькам шарму та романтизму.
«З поганим настроєм за роботу не сідаю»
— А скільки часу в цілому витрачаєте на створення лялечки з вбранням?
— Якщо працювати практично цілий день, то за три дні можна зробити. Але зазвичай я працюю по три-чотири години. Для того, щоб створити ляльку, потрібен не тільки час, але й натхнення та настрій. З поганим настроєм за роботу не сідаю. Зазвичай приходить ідея, і я починаю шукати та замовляти усе необхідне для її втілення. Тому від задуму і до кінцевого результату часом проходить два-три тижні.
— Яка лялька ваша улюблена?
— Я не можу виділити якусь одну ляльку і сказати, що вона подобається мені найбільше. Вони абсолютно різні, кожна має щось особливе. Я люблю їх усіх. І, якби могла, то залишила б собі всіх створених мною ляльок. Проте я впевнена, що красою треба ділитись. Отож, кожна лялька живе у моїй оселі доти, доки знайде свого поціновувача. Є колекціонери, у яких вже кілька моїх робіт. Я тішусь, коли ці люди надсилають мені фото своєї колекції, яка їх надихає.
Читайте також: «Тендітний пролісок радіє першим променям сонечка і, попри важку зиму, знаходить сили жити і квітнути», — майстриня Ірина Попова
— Як виглядає ваша «творча лабораторія»?
— Створюю своїх лялечок я вдома. У мене є робочий стіл, де чимало різноманітних коробочок та скриньок з усім необхідним. Ще є полички з фотореквізитом, адже треба не тільки пошити ляльку, але і цікаво презентувати її на світлині.
— Ваші фотопрезентації ляльок дуже вишукані.
— Дякую. З фотосесіями завжди складніше, ніж з виготовленням ляльки. Це займає багато часу. Іноді я чекаю сонячний день, щоб вибратись, наприклад, в парк або до озера, бо саме так я бачу фото з тією чи іншою лялькою. Для фотосесії я висушую квіти, купую цікаві дрібнички, які можуть створити особливу атмосферу. Іноді може знадобитись старовинна книга чи ще якийсь реквізит.
— Чи траплялись у вашій творчості дива?
— Якось я створила ляльку, сфотографувала, опублікувала фото у соціальній мережі — і раптом одна жінка написала, що ця лялька дуже схожа на її подругу, тому хоче їй її подарувати. Такі збіги траплялись двічі. А ще мені іноді сниться, що мої ляльки оживають. Мабуть, це тому, що люди кажуть: деякі мої ляльки, як живі.
— Як вважаєте, чому ляльки ручної роботи такі популярні?
— Така лялька цікава тим, що вона неповторна. Вона дарує особливі емоції.
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» киянин Валерій Забережний розповів про своє незвичайне хобі — він створює неймовірно гарні лялькові меблі для колекціонерів.
Читайте також: «Ляльку-фіалку я створила, милуючись квіткою, що розцвіла у мене на підвіконні», — майстриня Наталя Дробоцька
Фото з альбому Катерини Бойко
412Читайте нас у Facebook
