Пропливаючи сьогодні свій черговий ранковий кілометр (шість тисяч триста там якийсь), згадував свої поїздки в Китай. До речі, з кількох причин. По-перше, тому що сьогодні в усьому світі відзначається День китайської мови. По-друге, тому що як раз після першої поїздки в Пекін я почав щодня плавати. Було це на початку 1990-х років, коли я працював ще головним редактором «Київських Відомостей». Перший же переїзд з одного китайського міста в інший закінчився для мене сумно. Просидівши в маленькому «бусику» п'ять з гаком годин, я вийшов (виповз!) з нього скрученим дугою — поперек звело так, що всю подальшу подорож Китаєм і ще кілька місяців після повернення до Києва я провів в страшних муках, пересуванні на милицях і передчутті серйозних операцій. Ніякі голковколювання та інші болючі процедури полегшення не приносили. Все це тривало доти, поки один добрий чоловік не порадив: «А ви спробуйте плавати. Кожен день. До кінця днів своїх…». Чи міг я тоді припустити, що мине стільки років і щоденними запливами мені вдасться подолати найкоротшу відстань між Україною та Китаєм, а головне — перемогти загрозу кардинального і болісного руйнування здоров'я? Навряд чи.

До речі, ледве пересуваючись під час відвідування пам'ятних місць, я тоді зумів таки побувати і на легендарній Великій Китайській стіні, і в стародавніх імператорських палацах, і на знаменитому пекінському перловому ринку, на якому майже на всі свої гроші на відрядження купив більше сотні жіночих намист з найчистіших річкових перлів, які по поверненню до редакції роздав всім без винятку співробітницям газети. А ще з тієї поїздки, і особливо з поїздки наступної, що відбулася років через десять, почав потихеньку привозити всякі цікаві екзотичні дурнички — срібні речі ручної роботи, вручну вирізані дерев'яні картини, неймовірно красиву інкрустацію, шовкову двосторонню вишивку (без єдиного вузлика!), «чаклунські» ритуальні маски і, звичайно ж, порцелянові вироби. Тоді-то я і захопився збиранням, що згодом переросло в серйозне колекціонування. І колекція почала поповнюватися вже аж ніяк не випадковими експонатами, привезеними з Австралії і Нової Зеландії, Аргентини і Мексики, Єгипту і Сінгапуру, Тунісу та Іспанії, Бразилії та Португалії…

Але оскільки в День китайської мови варто було б віддати належне календарній даті, зауважу до слова, що китайською в світі розмовляють понад 1,3 мільярда людей. Мова ця є одною з шести офіційних і робочих мов ООН. Китайська є державною мовою КНР, Тайваню і Сінгапуру. А в деяких штатах США, зокрема в Нью-Йорку, всі офіційні документи в обов'язковому порядку перекладаються китайською. А ще мені дуже хотілося б розповісти вам одну старовинну притчу, яка може здатися комусь недоречною в сьогоднішньому контексті. Ну, вже вибачте … Я думаю інакше. Одного разу великий китайський філософ Лао-цзи, насолоджуючись прогулянкою по весняному пахучому саду, почув від свого учня одне-єдине слово: «Чудово!» Повернувшись додому, Лао-цзи з прикрістю сказав помічникові: «Не дозволяй більше йому зі мною гуляти. Ранок був таким багатозначно тихим. А він одним словом все зіпсував…».

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.