«Сподіваємося, нам дадуть можливість вижити»: директорка Національного ботсаду про катастрофічну ситуацію через війну та долю унікальної експозиції

Але країна має жити далі. І нині кияни, що залишили місто у перші дні війни, потроху почали повертатися додому. У Києві транзитом буває чимало переселенців із південних та східних постраждалих регіонів. Попри складнощі воєнного періоду, у столиці поступово оживає трудова діяльність, бізнес, культурні заклади: відкриваються торгові точки та кафе, запускають транспорт, вже анонсували роботу деяких театрів та кінотеатрів, навіть відчинилися ворота зоопарку.

Звичайно, треба підтримувати економіку, але, крім того, люди шукають ще й позитивних емоцій, щоб якось заглушити жахи військових потрясінь. Кажуть, добрий лікар — природа. Однак у багато лісопаркових зон зараз вхід заборонено через міни. І тут саме час згадати про прогулянки ботсадом на Печерських пагорбах. Щороку у травні, коли починав цвісти бузок, зазвичай тут наставав момент паломництва. У цьому куточку й сьогодні можна було б відтанути душею, згадати, як бувало: традиційно «ходили на бузок» сім'ями та компаніями, щоб помилуватися чудовою палітрою квітучих плантацій та вдихнути ніжний аромат сирингарію. Так, і зараз пишно цвіте бузок, але, схоже, цієї розкоші ми не побачимо, бо на сайті Національного ботсаду імені М. Гришка попередили, що запросити відвідувачів поки що до себе не можуть. Багато хто з киян і приїжджих спеціально чекали на побачення з сирингарієм, хтось на чергове, а хтось із переселенців мріяв потрапити туди вперше. Потенційні відвідувачі не зрозуміють, чому не працює ботсад, а його керівництву важко відповідати на численні дзвінки та запитання киян та гостей столиці.

— Доступ до саду з міркувань безпеки громадян повністю закрили для відвідувачів і самі не знаємо, чи відкриємося цього сезону, — розповіла «ФАКТАМ» директорка Національного ботсаду імені М. Гришка Наталія Заїменко. — Звичайно, дуже хотілося б порадувати гостей. Але складно щось прогнозувати в цій ситуації, бо це не залежить від працівників ботсаду та його адміністрації. Можна припустити, що ще нескоро відбудуться позитивні зміни, що дозволяють нам повернутися до того звичного життя — з прогулянками, подорожами, відвідуванням парків та лісів.

Співробітники саду та його гості завжди чекають на травень. Справді, це прекрасний період, та й зараз у нас все цвіте та пахне, як ніколи! Щороку до нас у цей час зазвичай не вичерпувався потік киян та гостей столиці (лише у гострий ковідний локдаун були збої у роботі). Але біда в тому, що зараз ми закриті та щодня, на жаль, доводиться відповідати відмовою на сотні дзвінків, принагідно вирішуючи безліч організаційних завдань, та атакувати офіційними запитами різні інстанції з проханням дозволити нам працювати.

Проте працівники — на місцях, адже рослини не можна залишити без догляду. На жаль, працівники не отримують зарплату в повному обсязі, але люди продовжують займатися, зокрема, селекцією, обрізкою дерев, збиранням сухостою. Крім того, щоб не прогаяти час, за планом фахівці навіть готують осінні експозиції, ретельно висаджуючи розсаду. Зазначу, що з початку військових дій нічого не замерзло, не засохло в саду. Щоб підтримувати потрібну температуру в теплицях, ми за свої гроші (і ризикуючи під обстрілами!) знаходили й привозили з передмістя пелети для обігріву приміщень теплолюбних рослин.

У невдалі останні роки (коли через ковід не вдавалося розпочати сезон вчасно) у нас утворилися борги, але зараз ми ними обросли ґрунтовно — накопичилися нові колосальні комунальні суми (мільйони гривень!). А як їх віддавати, якщо не відкриємось? Розуміємо, що умови воєнного часу змушують дотримуватися особливого порядку та правил. Але все ж таки багато територій і підприємств зараз потихеньку відкриваються, щоб люди могли поповнювати скарбницю, брати участь в економічних процесах. Ми також сподіваємося, що на нашу ситуацію терміново звернуть увагу та дадуть нам змогу вижити: тоді змогли б заробити та погасити поточну «комуналку». Адже якщо закінчиться ентузіазм і підуть працівники-професіонали, як далі підтримувати унікальний об'єкт? Що буде зі всесвітньо відомими експозиціями, які складалися десятиліттями? Чи це національне надбання вже нікому не потрібне? Ми провалилися у глибоку фінансову яму, допомоги шукаємо та не знаходимо, переживаємо за подальшу долю унікальної колекції ботсаду. Адже він для киян — знакове місце сили. Ми робимо все можливе, щоб у цьому куточку кожна людина не просто відпочивала, але під час прогулянок збагачувалась духовно та естетично, я б сказала, підживлювалася енергетично. А які флористичні картини тут тішать око! Ось, наприклад, на алею сакур, яка під час цвітіння перетворюється на суцільне рожеве полотно, щоразу любо-дорого дивитися, насолоджуючись найніжнішим краєвидом. А біла піна манірних магнолій так і манить до себе! До речі, ще тримається цвіт на деяких деревах, зокрема на вишуканих жовтих. Зараз естафету прийняв бузок (а пізній протримається аж до червня), а також рододендрони, деревоподібні півонії. А там на підході трав'янисті півонії, потім прийде черга троянд тощо. І всі ці об'єкти чекають яскравих незабутніх селфі та сімейних фотосесій відвідувачів.

— Нагадаю, Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України, що розкинувся на високому березі Дніпра (звідси відкривається приголомшливий краєвид), є одним із найбільших заповідників Європи, — продовжує директорка ботсаду. — У ньому (на майже 130 га!) зібрана багата флора, якою можна милуватися практично цілий рік. За день можна побувати у природних куточках, представлених різними географічними зонами: лісами та степами, Карпатами, Кримом, кавказькими, азіатськими та сибірськими ландшафтами. У ботсаду з усіх континентів зібрані також рідкісні та зниклі рослини. Дендрарій (на 30 га) може похвалитися рослинами, завезеними з усіх куточків планети. А наш сирингарій розпланований так, щоб із оглядових майданчиків можна було побачити якнайбільше сортів рослин. У саду висаджено близько 1,5 тисячі кущів бузку, а в колекції його налічується 134 сорти (за цими показниками експозиція посідає друге-третє місця в Європі та п'яте — у світі). З 27 відомих флористам видів бузку у нас представлено 22. Колекція півоній та монокультурні сади («Розарій», «Сад бузку») — національне надбання України.

У пору цвітіння бузку можна насолодитися як сортами зарубіжної селекції («Мадам Казімір Пер'є», «Рочестер», «Прімроуз», «Маршал Фош»), так і вітчизняними («Вогні Донбасу», «Мрія», «Тарас Бульба» та ін.). Добрими сусідами бузкових кущів є деревоподібні півонії — все зацвітає одночасно.

Нашу експозицію відвідувачі можуть поки що побачити хіба що на фото, які співробітники ботсаду розміщують у соцмережах.

Читайте також: «Для росіян Київ не може бути на території успішної України»: Тарас Загородній

865

Читайте нас у Facebook