росія краде в Україні передові технологічні рішення для безпілотників: автор і координатор унікального військового проєкту «Очі»
В Україні для військових потреб працює масштабний проєкт «Очі». В публічному доступі інформації про нього вкрай мало. Але відомо: його суть в тому, що інформація з чималої кількості джерел (передусім, відео з безпілотників) передаються в центри керування. Це суттєво допомагає в прийнятті багатьох рішень в інтересах оборони України. Для створення проєкту «Очі» було використана ідея, яку 10 років тому в розпал Євромайдану втілили мешканці столичного масиву Оболонь. Раніше «ФАКТИ» писали про унікальні українські розробки, які здатні в рази збільшити ефективність FPV-дронів і зберегти життя пілотів.
«Під час Євромайдану відео з фактично всіх доступних камер столичного житлового масиву Оболонь ми вивели на єдиний пульт керування»
- Проєкт «Очі» виник на самому початку повномасштабного вторгнення під час оборони Київщини, — розповів «ФАКТАМ» автор і координатор цього проєкту, радник командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександр Дмітрієв (позивний «Тихоход»). — Поки що не варто розкривати деталі цього проєкту. Можна лише сказати про загальний принцип його побудови: розвідувальна інформація, отримана з різних джерел передається людям, які використовують її для прийняття конкретних рішень. Це дуже корисна і ефективна система. Настануть часи, коли про неї можна буде сказати більше. До речі, подібну систему ми створили під час Євромайдану в 2014 році: відео з фактично всіх доступних камер столичного житлового масиву Оболонь ми тоді вивели на єдиний пульт керування.
.jpg "Олександр Дмітрієв (ліворуч) зі щирим другом України Борисом Джонсоном")
— Як з’явилась ця ідея?
- В розпал революції ситуація в Києві була не надто безпечною, тому я відправив родину в Одесу. Коли повертався додому, подзвонив Олексію Резнікову (тоді ексміністр оборони України був депутатом Київради — Авт.), спитав: «Олексій Юрійович, ви знаєте, які в мене здібності. Де я можу бути корисним?» «Оболонь твій район?» «Так» «Наведи там лад».
Точно знаю, що в ті дні у нас на Оболоні міліція сиділа в себе в райвідділу і не виходила на вулиці. Зовні їх будівлю охороняли ветерани з групи «Афганці», бо всередині було чимало зброї. Ініціативні мешканці створили «Громадська варту» Оболоні. Тобто люди, які переймались безпекою свого району, об’єднались, і стали виконувати роботу міліції, а також екстрених служб. Для нас було важливо в буквальному сенсі бачити весь район в онлайн режимі — щоб оперативно дізнаватися про правопорушення та надзвичайні ситуації, реагувати на них.
Читайте також: Повернувся з Німеччини, щоб воювати за Україну: команда Іллі Шполянського створила безпілотний «Бекфаер» для ударів по тилах противника
— І ви задіяли для цього вуличні відеокамери на Оболоні?
— Так. Почали з того, що вивчили, де розміщено охоронні відеокамери різних організацій (телевізійних провайдерів, «Київенерго», дорожніх служб, тощо). Зображення з них ми вивели на монітори в громадському ситуаційному центрі. Нам тоді дуже допомогли різні організації, в тому числі інтернет провайдери.
— Де ви розмістили ситуаційний центр?
— Нам активно допомагала Оболонська районна державна адміністрація, тож попервах він знаходився в її будівлі на першому поверсі. Згодом нам виділили окреме приміщення. Ми поставили там рацію для зв’язку з мобільними групами, розмістили на даху будинку потужну антену. Це дало можливість забезпечити радіозв’язок по всьому району. Організували патрулі, кожен з них мав GPS-трекінг, який виводився на екран в пункт керування. Сам трекінг безкоштовно організувала одна столична компанія. В результаті Оболонь тоді була одним з найбезпечніших районів Києва.
— На організацію системи безпеки мешканці жертвували гроші?
— Централізованого збору коштів не було. Але допомагали підприємці. Скажімо, треба було годувати патрульних. Ресторани з власної ініціативи брали це на себе. Представники ринків, пригадую, оплачували заправку машин для патрулів. Я також час від часу давав їм гроші на бензин з власних заощаджень.
— Затримували правопорушників?
- Ясна річ, затримували. Пригадую, наприклад, як гості з Молдови спробувати вкрасти… банкомат одного з банків. Ми це помітили, патрулі «Громадської варти» почали переслідування. Одного зловмисника вдалося затримати, інші втекли. Досить швидко знайшли вже розрізаний банкомат. Міліціонери приїхали лише через деякий час. Проте банк розповсюдив інформацію, що це правоохоронці затримали викрадача. Наших хлопців це обурило, тим паче, що один з них пошкодив автівку під час погоні і ремонтувати довелося власним коштом.
Читайте також: «Повітряні сили не дозволяють зробити з наших міст те, що росіяни зробили з Маріуполем», — авіаексперт Валерій Романенко
В ті дні команда Януковича привозила в Київ чимало маргіналів для участі в так званому «антимайдані». Біля станції метро «Оболонь» один з антимайданівців відламав двері холодильника, який стояв поруч з ларьком, щоб вкрасти пиво. На місце події примчали наші патрулі. Порушника не били, привезли в РДА. Ми перевірили документи — молодик з Донецька. Питаю: «Друже, додому хочеш?» «Хочу». «Гроші є?» «Немає». Ми провели з ним чесний обмін: він позамітав територію перед РДА, а ми за це відвезли його на вокзал і купили йому квиток на потяг.
«Наздогнати ворога за кількістю безпілотників на фронті реально за 2−3 місяці. Може, навіть, скоріше»
— Повернемося до проєкту «Очі». Я так розумію, що розвідка з повітря є дуже вагомою його складовою. Чи творено в Україні повноцінну галузь з розробки нових зразків безпілотників і їх виробництва?
- Маємо чимало передових напрацювань в цій царині, багато з них дає реальні результати. Слід тримати в голові, що ворог у нас вчиться і до того ж шпигує (проникає в потрібні йому середовища наших фахівців і краде технологічні рішення). Противник досить швидко впроваджує вкрадені технології. Для нас це з усіх боків (і на полі бою, і в тилу) погана історія. Щоб створити ті чи інші інженерні розробки ми витрачаємо час і гроші, а противник викрадає готові.
— Можете навести конкретні приклади крадіжок українських технологій?
— Зараз розповідати про це зарано. Скажу лише, що певні технічні рішення ворог втілив, минаючи стадію розробки. Тобто, він десь ті рішення вкрав.
— Чому ви вважаєте, що вкрадено саме в Україні?
— Бо на інших війнах (навіть недавніх) безпілотники не відігравали такої важливої ролі, як в нинішній російсько-українській війні. Тому чимало найпередовіших технологій для БПЛА створюються зараз саме в Україні. Виходить, що в багатьох випадках росіянам нема де взяти найновіші розробки, окрім, як у нас. Як вони їх добувають? Впроваджують своїх агентів, вербують когось з середовища експертів, тощо.
Читайте також: «У війні дронів ми маємо всі шанси програти росії», — Максим Музика
— Ми маємо технологічну перевагу над російською армією по безпілотниках?
- Щоб росіяни не пронюхали, в яких напрямках ми рухаємося, дам загальну відповідь: у нас є класні інженери та програмісти, вони задіяні в створенні технологічних рішень для безпілотної авіації. Військові дають їм технічні завдання, виходячи з досвіду застосування безпілотників на фронті. До того в Україні налагоджено доведення прототипів БПЛА до готових до серійного виробництва зразків. Але об’єм виробництва безпілотників поки що недостатній. Тому хоча деякі наші БПЛА технічно досконаліші, ніж російські, але ворог поки що випереджає нас за кількістю таких літальних апаратів.
— За який строк реально наздогнати ворога по кількості безпілотників на фронті?
— Вирішити це завдання реально за 2−3 місяці. Може, навіть, скоріше.
— Виробництва раціональніше розміщати в Україні або заради безпеки — за кордоном?
- Звісно, що безпечніше поза зоною ураження. І це не обов’язково за кордоном — можна, скажімо, в підземних спорудах. Обидва варіанти нам підходять. Але слід пам’ятати, що якщо виробництво за кордоном, можуть виникати проблема з логістикою. Нинішня блокада пунктів пропуску польськими перевізниками — наочне тому підтвердження. Адже вони не пропускають фактично все.
— Відомо, що дрони у великій кількості збивають обидві воюючі армії. Скільки в середньому «живе» безпілотник на фронті?
— В значній мірі це залежить від підготовки пілота. Буває, що дрон втрачають уже під час першого вильоту. Проте серед наших операторів є такі, хто на одному дроні виконав по дві тисячі бойових вильотів!
— Справжній рекорд?
— Я вважаю, що такий рівень майстерності має стати нормою. Адже якщо пілот належним чином навчений, чітко виконує правила, регламенти, то він має реальні шанси досягати такого результату живучості безпілотника. А от якщо він, скажімо, облетить дроном земну кулю, то це буде дійсно рекордним досягненням.
Читайте також: Рота ударних БпЛА «Фаворит»: які завдання виконує у складі ЗСУ
— Виходить, що високий рівень професіоналізму мають далеко не всі пілоти БПЛА?
-Так, не всі. Бо наразі маємо катастрофічну різницю рівнів підготовки з одного боку військових пілотів, з іншого — пілотів, які пройшли курс в цивільних школах пілотування, а також людей, які самотужки вчилися управляти дронами. Бо, якщо в якості наставника виступає цивільний інженер, то він не може в повній мірі дати учням знання та навички, які необхідні для бойового застосування безпілотних літальних апаратів. Адже цивільний інструктор здатен навчити рівно тому, що знає і вміє сам. Я не хочу образити приватні школи, але більшість з них не має викладачів з бойовим досвідом, не знає фронтову специфіку, користується хіба що переказами окремих пілотів. Ясна річ, що ці школи намагаються вдосконалювати свої програми навчання. Але краще за всіх керувати бойовим дроном може навчити саме фронтовий пілот-інструктор.
Проте, є приватні школи, які дають потужний базовий рівень керування БПЛА. Завдяки цьому, коли випускники цих шкіл потрапляють в армію, то військовим інструктора значно легше з ними працювати.
— На ваш погляд, що слід зробити, щоб школи безпілотної авіації були спроможні готували операторів саме для виконання бойових завдань?
- Співробітники приватних шкіл мають можливість вступити до лав ЗСУ, отримати бойовий досвід і вже тоді вчити новачків. Важливо, що від кількості і якості інструкторів залежить зростання чисельності пілотів в підрозділах БПЛА, які зараз дуже потрібні на фронті. Деякі інструктори вже це зробили.
Читайте також: Потрібні люди з джойстиками, а не з автоматами: Бутусов розповів, як змінити ситуацію на фронті
«Презентаціями та рекламою війну не виграти!»
— Це правда, що найкращі пілоти дронів виходять з завзятих гравців в комп’ютерні ігри?
- Моторика рук та реакція у них більш підходить до пілотування, ніж у тих, хто не захоплюються такими іграми. Тому гравці виконують маневри дронами, як то кажуть, на автоматі. Але, щоб стати класним пілотом, цього не достатньо. Треба вміти швидко і якісно вчитися, бути сконцентрованим — складових багато.
— Які вимоги ставляться до військових дронів?
- По-перше, вони мають випускатися масово — тобто, тисячами або десятками тисяч. Бо одиночні екземпляри для війська погоди не зроблять. Друга вимога — дрон має бути надійним, стійким до непростих умов, в яких його використовують. Третє — він повинен мати ефективну систему позиціонування (щоб міг орієнтуватись в просторі). Оці три фактори зроблять будь-який безпілотник військовим.
Тут слід підкреслити: важливо, щоб у нас були не десятки різних моделей безпілотників, а раціональна відносно невелика кількість моделей для виконання тих чи інших завдань.
Кожен з громадян України має пам’ятати, за нас ніхто воювати не буде. Щоб перемогти, нам слід постійно вдосконалювати техніку, підготовку, стратегію та тактику, економіку, в цілому суспільство — від цього залежить наше майбутнє.
— В арміях інших країн існують аналоги проєкту «Очі»?
- Ні, бо такої масштабної війни жодна країна світу не вела вже багато десятиліть. Тому нічого подібного нашому проєкту «Очі» у них немає, бо воно їм було не потрібно.
Читайте також: ЗСУ вдарили по центру підготовки операторів БПЛА в окупованому Донецьку
— А чого ще не було в світі що є зараз у нас?
- В світі не було в достатній мірі розуміння напрямків розвитку технологій, щодо безпілотних систем і того, які вразливі сторони можуть виявитись у БПЛА при їх бойовому застосуванні в реальній війні. Від того, як швидко ми це осягнемо, залежить наше виживання, тим паче, що подальше вдосконалення використання безпілотних систем являється критично важливим у цій війні. Ніхто за нас нашу роботу не зробить. Допоможуть, але не зроблять.
— Які перепони ви бачите на шляху розвитку безпілотних систем?
- На жаль, їх багато. Одна з проблем це низький фаховий рівень деяких учасників процесу та відсутність належної взаємодії з військовими. Мова йде не про одну певну групу військових, а про усіх, хто має бойовий досвід та здатен виступити експертами.
До речі, в цьому сенсі є одна нова профільна працююча структура, яка вже дає результати для ЗСУ. Прибирання дублюючих або неефективних процесів і структур в ЗСУ (як старих так і нових), що створені, але не виявились продуктивними — це зараз актуальне завдання.
Основою оцінки ефективності має бути конкретний результат! Цей підхід треба застосовувати як для оцінки зразків техніки, так і причетних до цього людей. Презентаціями та рекламою війну не виграти! Має бути реальний продукт, а не красиві балачки, картинки та графіки!
Ще багато, що треба зробити для Перемоги. В тому числі, подолати внутрішні «ракові пухлини» з «метастазами» совка та позбутися непродуктивного, яке забирає ресурси. Все подолаємо! Вірю в Україну! Вірю в ЗСУ!
Раніше «ФАКТИ» писали про команду розробників з Одеси, які створили літаючий робот для саперів, що виявляє міни, пролітаючи над територією на малій висоті.
Фото зі сторінки Олександра Дмітрієва у Фейсбук
2333Читайте нас у Facebook
