«Податків, які збирає держава, ні на що не вистачає, крім армії», — Данило Гетманцев
Виклики, з якими стикнулась українська економіка через повномасштабне вторгнення росії до України — нечувані. Їх неможливо порівняти навіть з «буремними 90-ми». Незважаючи ні на що, сьогодні Україна тримається: бізнес і люди виживають як можуть. Попри війну було проіндексовано пенсії, збільшено виплати малозабезпеченим, відбулось невелике підвищення мінімальної заробітної плати. Проте, рівень життя більшості українців погіршився. Власне, збідніли навіть олігархи. Щоправда, в мережі з'явилась інформація, мовляв, багатіям взагалі найближчим часом буде непереливки, бо планується націоналізація їхнього майна.
Чи варто готуватись олігархам до експропріації, які підприємства вже націоналізували, чому пекельні санкції досі не «спалили» росію, а її економіка, незважаючи на них, загалом нормально функціонує в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Також він пояснив, навіщо ми скасовуємо пільгову систему оподаткування, чому під час війни розпродається державне майно та які кроки робляться для відновлення країни після припинення бойових дій.
«Війна — це завжди збідніння людей»
- За даними Світового банку до кінця 2023 року 55% населення України житиме за межею бідності (при довоєнних 2% і цьогорічних 25%). Це й не дивно, сьогодні знайти роботу вкрай важко, а щоб платили адекватні гроші й поготів. Чи є якийсь план дій для вирішення даної проблеми?
- Сподіваюсь, що такого різкого сплеску рівня бідності наступного року не буде. Скоріш за все, мова йде про прогноз Світового банку за найбільш песимістичних очікувань. У базовому сценарії Світового банку рівень бідності за абсолютним критерієм $ 6,85 на день за паритетом купівельної спроможності має сягнути 25,4% у 2022 році і стабілізуватись наступного року на рівні 23,3%.
Але не буду створювати ілюзій. Війна — завжди про збідніння людей. Ця війна — не виняток. Єдине, що в позитивному сенсі нехарактерно для нашої країни і нинішньої ситуації — це те, яким чином нам вдається стримати збідніння населення, інфляцію, яка є податком на бідних, стримати негативні тенденції, що є об'єктивними для війни. Тому реальні доходи населення безперечно падають. За підрахунками МВФ, в 2022 році реальні зарплати впадуть на 27%, а в 2023-му лише на 2,5%. Так буде доти, доки йтиме війна.
Від уряду залежить підтримка найбільш соціально вразливих верств населення.
Тому, попри все, ми індексуємо пенсії, збільшуємо виплати малозабезпеченим. На початок IV кварталу 2022 року середня пенсія у річному вимірі зросла на 16%. Відбувається підвищення мінімальної заробітної плати. Так, не на багато, але на 200 грн цьогоріч вона підвищилась.
Читайте також: «Непросте політичне рішення»: в Україні прогнозують масові скорочення бюджетників та суттєве скорочення зарплат у 2023 році
— А як щодо впровадження певних ініціатив для підтримки бізнесу в такий надскладний період?
- В бюджеті на цей та наступний рік передбачено кілька програм. Вони є обмеженими.
Перше. Йдеться про програму «5−7-9%» — дешеві кредити, здебільшого для бізнесу. Проте нею можуть скористуватись і громадяни. Ми її постійно розширюємо і вдосконалюємо. Є окремий напрямок для експортерів із залученням до цієї програми Експортно-кредитного агентства.
Друге. Іпотечна програма, яка стимулює будівництво навіть у війну. Люди можуть взяти житло під 3% чи 7%. З нового року вона також буде розширена за рахунок збільшення контингенту потенціальних заявників.
Програма «єРобота» покликана розвивати стартапи через надання безповоротних грантів від держави, Йдеться про невеликі проєкти, зокрема в аграрному та в інших секторах.
Хочу нагадати: на війну йде все, що ми заробляємо в якості податків. Гроші, які виділяються на фінансування бізнесу, соціалку, обслуговування боргу — переважно це все те, що дають нам партнери. Наступного року 38 мільярдів доларів ми повинні запозичити чи отримати в якості грантів. Фактично це половина від наших видатків. Вона повинна бути забезпечена, профінансована за рахунок партнерів. Тому грошей немає практично ні на що. Перший наш пріоритет — вистояти, захистити життя людей, тобто це — армія. На жаль, не маємо можливості підтримувати бізнес в тому обсязі, в якому нам би хотілось.
— Наскільки «просіла» наша економіка, починаючи з 24 лютого?
- Міжнародний валютний фонд дає нам по року мінус 33%. Погоджуюсь з цією цифрою. Думаю, буде не більше 40%. Прем'єр назвав цифру 50%. Я більш оптимістичний, проте ми повинні зрозуміти: те, що відбувається з обстрілами нашої енергосистеми, дуже сильно впливає на роботу економіки та завдає нам неабияких збитків. Дійсно, ми втрачаємо досить багато з кінця жовтня (з початку масованих обстрілів), цифра падіння ВВП погіршилась.
«Наші партнери не готові фінансувати економіку держави, яка сама себе звільняє від оподаткування»
— У Верховній Раді обговорюється питання про скасування пільгової системи оподаткування, відповідно до якої бізнесу дозволяється платити податок у розмірі 2% від доходу. Кого це стосуватиметься?
- Ми бачимо, що партнери від нас цього вимагають, і з 1 липня ця система буде скасована. Днями було опубліковано Меморандум з МВФ. Стосуватиметься скасування пільгової системи всіх, хто на неї перейшов.
— Чому ми скасовуємо пільги під час війни, хіба не потрібно навпаки їх запроваджувати?
- Те, що ми знижуємо податки під час війни — унікальна в світовій історії практика. Всі інші країни навпаки підвищували. США, наприклад, підвищили прогресивну шкалу податку на доходи до 94% у війну. І це абсолютно логічно, адже країна консолідує всі наявні ресурси для захисту найважливішого — життя, без чого все інше сенсу не має. Ми повинні зрозуміти: наші партнери не готові фінансувати економіку держави, яка сама себе звільняє від оподаткування. Вони не налаштовані використовувати гроші американських, європейських й інших платників податків на фінансування держави, яка зменшує внутрішнє фінансування шляхом введення різних пільгових систем.
До слова, я є автором цього законопроєкта про застосування 2%. Але розумію, що його час пройшов.
Я погоджуюсь з тим, що ця система відіграла свою роль, і її мета була вивести нашу економіку зі стану оціпеніння на початку війни. Вона з цим впоралась. Люди вижили, понад 300 тис підприємств перейшли на неї. Дійсно, вона є достатньо популярною, але всьому свій час. Сьогодні вже є підстави говорити про її скасування.
Читайте також: Хто сплачує борги за комунальні послуги при продажу квартири: судова практика
- Поговоримо про безмитне ввезення авто для потреб фронту. Ця ініціатива наробила чимало галасу, адже знайшлись дільці, які банально на ній робили бізнес. Чому не прописали нові правила так, щоб уникнути подібного?
- Вони ввозили, бо не було мита та ПДВ. Ми все це повернули. До речі, не набагато менше автомобілів ввозиться в Україну, але вже зі сплатою мита та ПДВ.
— Однак тоді актуальною була проблема з тим, що під приводом завезення авто для фронту їх приганяли для власного користування чи навіть на продаж, не сплачуючи мито та ПДВ.
- Сьогодні авто для фронту завозиться без мита та ПДВ. Це гуманітарна допомога. Проте, дійсно, ви праві, ці авто треба не продавати, а за документами віддати у військову частину. Знаю особисто людей, благодійні фонди, які до цих пір ввозять автомобілі у великій кількості та передають армії. Це робиться по документам. Якщо ти ввозиш начебто для військової частини, а потім їздиш сам чи продаєш, то напевне ти повинен за це відповідати.
До слова, ми посилили кримінальну відповідальність за продаж гуманітарки.
— Ще одна болюча тема для бізнесу — відшкодування ПДВ. Часто бачу у Фейсбук, як підприємці скаржаться на затримки у цьому питанні. Чому?
- Люди, які підіймають це питання публічно, вимагаючи відшкодування ПДВ день в день, вони, по-перше, забувають про війну.
По-друге, чомусь не пам'ятають дискусію, яка відбулась в травні, коли ПДВ взагалі не відшкодовувалось. Тоді ми з бізнесом обговорювали, як саме відшкодовувати ПДВ. Можливо, лише окремим підприємствам, приміром, експортерам чи певним галузям, а іншим взагалі не будемо. Чи, як варіант, відшкодовуватимемо військовими облігаціями або ще якимось чином. Тоді ми з міністром фінансів прийняли рішення про відшкодування «живими грошима». Це було дуже непросте рішення через велику спокусу не віддавати цей ресурс. Проте це рішення було прийняте, але ми розписали строки повернення ПДВ з двомісячним запізненням. Їх визначено в законі. Про порушення цих строків не може навіть йтись.
Тоді це викликало схвальну реакцію, а сьогодні про те чомусь всі забули. Якщо казначейство, маючи реєстри на виплату на відшкодування ПДВ, не робить цього протягом 3−4 тижнів, то не тому, що воно не справляється зі своєю роботою. А через те, що у нас у першу чергу обслуговуються військові видатки, у другу — соціальні видатки, у третю — все інше. Трапляється, що на єдиному казначейському рахунку фізично немає грошей, щоб провести обслуговування вже поданих на виплату реєстрів. Спілкуюсь з бізнесом щодня і в мене не було ситуацій, коли він би не розумів затримки на 3−4 тижні з виплатами. Мені б хотілось, щоби ПДВ відшкодовувалось протягом 4 днів, як це відбувається в Литві. Ми обов'язково так зробимо, але, на жаль, поки є об'єктивні обставини, до яких я відношу війну.
«Взяти і поділити — це махровий більшовизм, який наша країна пережила багато років тому»
— Не можу не спитати про приватизацію, яка проводиться навіть у війну. Але в цей час за активи не дають їх реальну вартість. Навіщо ми значно дешевше розпродуємо державне майно в найнепідходящий для цього період?
- Щодо реальної вартості. Зараз продаються спиртзаводи. Насправді, ми вражені грошима, які держава за них отримує. Оскільки вони реалізуються набагато дорожче від оцінки, у 3−4 рази вище від стартової ціни. Тому не погоджуюсь з тим, що держава не отримує справедливу ціну.
Дійсно, ризик дешевшого продажу майна є. Проте давайте згадаємо, чому ми займаємось приватизацією. А тому, що держава виконує не притаманну їй функцію з управління власністю. Це база нашого підходу. Таким чином, це призводить до того, що підприємства працюють не на державу, а на власний менеджмент. Тобто директори, які ними керують, заробляють на власну кишеню, підприємства є збитковими, ще й тягнуть гроші з бюджету. Натомість нічого для держави не виробляють, а лише збагачують свій менеджмент. Це породжує корупцію. До слова, в цій ситуації ми не є винятком. Тому таке відверте негативне явище необхідно подолати. Державу треба звільнити від цього майна. Воно їй не потрібне. Нехай підприємства розвиває приватний капітал та сплачує від цього податки.
Читайте також: В обхід санкцій: яка країна контрабандою поставляє рф складові для виготовлення ракет
— Ми хоч не все майно розпродуємо?
- Звісно, будь-яке стратегічне майно не реалізується. Наприклад, атомна електроенергетика не продається і не буде. Також як і залізниця, газотранспортна система. Хоча можуть розглядатись проєкти про входження до статутного капіталу цих структур, але продажу не буде.
— А яка ситуація щодо націоналізації підприємств олігархів?
- Немає ані намірів, ані планів націоналізовувати підприємства за принципом того, що вони належать олігархам.
Націоналізація може відбуватись в двох випадках: або йдеться про росіян, або підприємство необхідне для обороноздатності країни. Просто так забирати власність у людини, бо вона олігарх — ніхто не буде. Ми ж не в росії живемо. Ми будуємо європейське суспільство і повинні керуватись верховенством права. Взяти і поділити — це махровий більшовизм, який наша країна пережила багато років тому.
— Ви сказали про націоналізацію підприємств, необхідних для обороноздатності країни. Уточніть, про які саме підприємства йдеться?
— Приміром, «Укртатнафта». У власниках якої не було росіян, але це підприємство націоналізували, бо воно виробляє необхідну для армії продукцію. Аналогічна ситуація з «АвтоКрАЗ».
— На вашу думку, чи можуть люди з російським громадянством вести бізнес в Україні?
— Я проти навішування кліше. Є люди, які мають російське громадянство і водночас воюють на фронті на нашому боці. Говорити про те, що російський паспорт чи громадянство саме по собі є підставою для зменшення їхніх прав — неправильно.
У мене набагато більше питань виникає до, приміром, громадянина іншої країни, який сплачує податки в бюджет рф, маючи бізнес одночасно там і в Україні. Тим самим він фактично фінансує російську армію, яка намагається нас знищити. До нього більше питань, ніж до 100% російського громадянина, який воює на боці України на фронті.
У продовженні інтерв'ю з Данилом Гетманцевим, яке вийде незабаром, йтиметься про те, чому російська економіка, всупереч санкціям доволі непогано функціонує та які законодавчі ініціативи буде ухвалено після закінчення війни.
Нагадаємо інтерв'ю економіста Андрія Новака: «Фінансовий блекаут: чи може росія вразити одночасно всю банківську систему України».
1408Читайте нас у Facebook
