«Як би не діяв ХАМАС, але прорахунок ізраїльського уряду очевидний», — Ігор Семіволос
«ХАМАС хотів війни, він її отримає», — заявив прем’єр-міністр Нетаньягу у своєму зверненні до ізраїльтян. Він пообіцяв, що будь-яке місце, де діє ХАМАС, перетвориться на руїни. А міністр оборони Ізраїлю Галлант віддав наказ про повну блокаду Гази: «Не буде ані електрики, ані їжі, ані палива». Пізніше він повідомив: «Я зняв усі обмеження, ми відновили контроль над територією і переходимо до повноцінного наступу».
Сектор Газа — це територія довжиною 41 км і шириною 10 км між Ізраїлем, Єгиптом і Середземним морем, де проживає приблизно 2,3 мільйона людей. Щільність населення є однією з найвищих у світі. Середній вік мешканців Гази — менше 18 років. 60% дорослого населення не працює.
ХАМАС заснували у 1987 році після початку Першої палестинської інтифади — повстання палестинців у період з 1987 по 1991 рік проти ізраїльської окупації територій, завойованих під час Шестиденної війни. Мета ХАМАСу — знищення держави Ізраїль, у довгостроковій перспективі — створення ісламської держави на території колишньої підмандатної Палестини (за результатами Першої світової війни її створили на землях історичної Палестини; Мандат поширювався на території сучасних Йорданії, Західного берега річки Йордан та сектору Газа зі столицею у Східному Єрусалимі).
У 1993 році в Осло Організація визволення Палестини та Ізраїль уклали угоди, в результаті яких сектор Газа й значна частина Західного берега Йордану опинилися під повним або частковим контролем Організації, яка створила Палестинську національну адміністрацію. В обмін вона зобов'язалася зупинити терор (цю концепцію назвали «території в обмін на мир»), однак цього не сталося. Що більше, у 2005 році, коли Ізраїль в односторонньому порядку вивів свої війська та поселенців з Гази, це не призвело до деескалації конфлікту. Невдовзі на парламентських виборах 2006 року у секторі переміг ХАМАС, який повністю захопив владу в регіоні і посилив ракетні обстріли Ізраїлю. Кульмінацією них сталася атака минулої суботи.
Про те, що відбувається зараз в Ізраїлі, про можливість великої війни на Близькому Сході, про «вісь зла», яка зацікавлена в цій кровавій історії, «ФАКТИ» поговорили з виконавчим директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семіволосом. Ми розмовляли 11 жовтня.
— Ігорю Миколайовичу, напад ХАМАСу на Ізраїль став найбільшим загостренням арабо-ізраїльського конфлікту за останні пів сторіччя. Увесь світ побачив, які жахіття чинять терористи. Цю масштабну трагедію ЗМІ вже назвали «ізраїльським 11 вересня».
З історії відомо, що світові війни починаються з локальних зіткнень. Бойовики ХАМАСу закликають палестинців та інших арабів приєднатися до операції зі «знищення ізраїльської] окупації». Аналітики прогнозують, що до протистояння можуть залучитися потужне ліванське бойове угруповання Хезболла та проіранські сирійські сили. Тобто те, що ми спостерігаємо зараз, може стати початком чогось більш масштабного. Який, на вашу думку, найгірший сценарій подальшого розвитку подій? Чи можлива велика війна на Близькому Сході, яка може стати прологом до третьої світової?
— Питання в принципі відкрите. Якщо у війну втягнуться Іран та Сирія, очевидно, що до цього протистояння долучаться і Сполучені Штати Америки. Тоді події можуть розвиватися за найгіршим сценарієм і не виключено, що ми матимемо велику війну.
Сьогодні ніхто не може передбачити, що буде відбуватися, враховуючи міць та можливості Ірану. Тому зараз усі намагаються мінімізувати цей ризик. Задля цього власне американські авіаносці підходять до берегів Ізраїлю. Це чіткий сигнал Ірану та Сирії, щоб вони не втручалися у конфлікт, і Хезболлі, яка проводить спорадичні обстріли території Ізраїлю, які не виглядають як масштабне бойове зіткнення, а скоріше як ексцеси.
Так само ми бачимо зусилля деяких арабських країн, які по своїх каналах теж намагаються працювати з сирійцями, в першу чергу з Хезболлою, щоб не допустити розгортання повномасштабного конфлікту.
Багато чого буде залежати від того, що відбудеться у п'ятницю. Це день колективної молитви, відповідно існує загроза якихось заворушень в Єрусалимі. Якщо запалає Єрусалим, ситуація може погіршитися з точки зору емоцій, які панують зараз і в Ізраїлі, і на палестинських територіях, і в арабському світі та й взагалі у світі. Ви ж бачите, що дискусії не припиняються.
Здебільшого, думаю, що такий рівень дискусій та бажання й намагання людей визначитися, на якому вони боці, спираючись на свою ідентичність, це дуже небезпечна тенденція. Конфлікт залучає все більше й більше учасників, хай зараз у пасивному вигляді — дискусій або якихось демаршів. Але це в принципі свідчить про те, що він розгортається в просторі й, можливо, в часі.
І тут виникає питання про сам сектор Газа. Яка кінцева мета ізраїльтян? Що буде із місцевим населенням, з некомбатантами? Чи не призведе військова операція Ізраїлю до масштабної катастрофи, тобто масового вбивства цивільних? На відміну від ХАМАСу, який не представляє жодної держави (це є терористичне угрупування, тобто вони апріорі діють як терористи), Ізраїль — це держава, яка визнана у світі. Тому вона має дотримуватися правил, в тому числі правил ведення війни. Інакше вони військові злочинці. Але поки що вони діють у стані афекту, керуючись емоціями. І це також впливатиме на події, які ми обговорюємо.
Читайте також: Дітям відрізали голови: Ізраїль представив докази звірств бойовиків ХАМАС у кібуцах
— 10 жовтня ХАМАС заявив, що відкритий до обговорень можливого перемир’я з Ізраїлем, бо вони ніби досягли своїх цілей? Які цілі переслідував ХАМАС? Чому там не передбачили жорстку відповідь Ізраїлю як наслідки свого нападу?
— Почнімо з того, що ви мислите раціональними категоріями. Ізраїльтяни теж спиралися на раціональні думки, коли за тиждень до атаки обговорювали, чи можливий великий напад з боку Гази. Тобто зрозуміло, що якась інформація була, але вони виходили з раціональних міркувань. Але такі міркування не завжди працюють. Так само, до речі, як і в нашому випадку з росієй.
Менше з тим, якщо подивитися на цю операцію, скажімо, не беручи до уваги якісь стратегічні завдання (які безпосередньо пов'язані з розширенням впливу Ірану в регіоні, з росією, з метою стратегічної поразки Заходу) — ми поки що їх відкладемо убік, а говоримо лише про тактичні цілі, то можна припустити, що ХАМАС планував і здійснив цю операцію задля захоплення ізраїльських військових заручників вздовж кордону Гази, щоб потім обміняти їх. ХАМАС і раніше проводив подібні операції, у нього є досвід захоплення ізраїльських військовополонених — як вбитих, так і живих.
Але прорахунки ізраїльської системи оборони, спецслужб, армії, керівництва країни призвели до того, що ця операція перетворилася на те, що ми бачили. Тобто ХАМАСу доволі легко впродовж першої половини суботи вдалося захопити в тому числі й ізраїльські поселення в цьому регіоні. Що призвело потім до численних людських жертв. Цілком можливо, що хамасці вже діяли по ходу розвитку ситуації. Тобто, якщо все пішло так просто, виникла ейфорія або відчуття, що вони можуть усе.
— Аналітики тепер багато говорять про сучасну «вісь зла» — альянс росії, Китаю та Ірану та їхніх сателітів, який ЗМІ вже назвали терористичним інтернаціоналом. Кожен з них веде свою гру, однак у них є спільне бажання знищити сучасний світопорядок і відкрити близькосхідний фронт.
Не секрет, що Іран фінансує ХАМАС, надає йому зброю та тренує бойовиків. Тегеран давно використовує його як інструмент гібридної війни з Ізраїлем, яка триває понад 30 років, причому здебільшого на територіях третіх держав. Його сателіти — Ліван та Сирія — активно співпрацюють з росією, отримують від неї зброю та гроші.
— Поки що спостерігаємо ситуацію в динаміці. Ми не знаємо фінальних акордів цієї гри, тому зможемо дати якийсь повноцінний аналіз вже за її результатами.
А якщо подивитися на проміжні результати, то без сумніву, Іран виглядає бенефіціаром цієї кампанії. Хоча разом з тим цілком можливо, що Тегеран потім підкорегував свої плани і зараз чекає, як будуть розгортатися події. Мабуть, вони також розраховують включитися, але вже коли трохи зміниться міжнародна ситуація і збільшиться тиск на Ізраїль під впливом телекартинки, яку будуть передавати з сектору Газа.
— Днями чула думку, що ця ситуація може стати шансом розпочати оздоровчі процеси в Ірані, де є й світлі сили, які хочуть побудувати іншу державу. Це реально?
— Ні, зараз таких передумов немає. Тому розраховувати на швидку зміну влади в Ірані не доводиться, оскільки ці сили розпорошені та значною мірою розгромлені. Тобто немає потужного опозиційного блоку, який може знову повторити повстання, яке сталося у вересні 2022 року.
Відомо, що на початку минулого листопаду були складені стратегічні угоди між росією та Іраном, за якими Іран почав постачати росіянам дрони.
Читайте також: «Російські вуха „юдейської війни“ очевидні та безперечні. У ній виграє лише росія», — Олександр Невзоров
— Москва підтримувала зв’язки з терористами ще з радянських часів. Щороку лавров приймав ватажків бойовиків, яких він називає друзями. Ще один бенефіціар цих подій — москва. Їй ця ситуація вигідна, починаючи зі зростання цін на нафту і закінчуючи надією, що ситуація довкола Ізраїлю зменшить підтримку США нам. Два роки тому в інтерв’ю «ФАКТАМ» ви назвали путіна віртуозом гри на конфліктах. У кремлі зараз потирають руки, оскільки точно розуміють, що можуть досить непогано розіграти свою карту. Як саме?
— Безумовно, путін віртуозно грає на конфліктах. Ми вже чули його виступ 11 жовтня. Думаю, симптоматично, що він сказав про поразку американських зусиль на Близькому Сході. Це збігається зі стратегічною метою, яку, цілком можливо, прогнозували ті країни або сили, які дали зелене світло ХАМАСу на таку операцію. Це й Іран, і росія.
Ще одна ціль Ірану — не допустити зближення Саудівської Аравії, Сполучених Штатів Америки та Ізраїлю задля розв'язання цієї проблеми. Тому що саудити були готові долучитися до переговорів і, відповідно, до процедур лише при умові, що палестинське питання також має бути вирішене. І це дошкуляло як Ірану, так і ХАМАСу. А на Близькому Сході дуже легко може з’явитися людина або сила, яка плутає карти.
В цьому випадку для цього багато не потрібно. Просто треба створити нову картинку, яка зруйнує вхід до того чи іншого процесу. Історія близькосхідного мирного процесу якраз свідчить про те, що дуже багато разів і ізраїльтяни (вони частіше), і палестинці (радикальні сили, які виступали проти реалізації домовленостей, підписаних в Осло) активно втручалися в цей процес і ламали його.
Тому, враховуючи всі обставини, це легко зробити, оскільки взаємна ненависть між цими двома народами настільки висока, що достатньо одного сірника для того, щоб все запалало. Це дуже суха солома.
Щодо росіян, вони безумовно також зацікавлені в пожежі, але зараз трохи дистанціюються від неї. Вони пробують використати цю трагедію для дискредитації України. Як відомо, російське ГРУ передало ХАМАСу захоплену під час бойових дій в Україні трофейну західну зброю, буцімто Україна продає її терористам.
Але тут все зрозуміло. Це була домашня заготовка, бо вона з'явилася практично одразу після початку конфлікту. Вони її не на колінці склепали. Ситуація з цією зброєю свідчить про те, що росіяни були в курсі майбутнього нападу.
Однак росія зараз хоче залишитись посередині — зберегти контакти й з Іраном, і з Ізраїлем для того, щоб посилити свій вплив в тому регіоні. Але ж є й реакція американців, яка, напевно, теж впливає на поведінку Ірану.
.jpg "\"Я особисто думаю, що рано чи пізно палестинське питання має бути розв'язане шляхом створення незалежної Палестинської держави\", - вважає виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семіволос")
Читайте також: Буданов розповів, як росія допомогла ХАМАС атакувати Ізраїль
— Китай дуже хоче розв'язати тайванське питання й робить усе можливе, щоб підірвати позиції Заходу та нівелювати роль США у світі. Для Пекіна зараз сприятлива ситуація, щоб з часом відкрити тайванський фронт, тобто розпочати велике протистояння в Тихому океані?
— Ви сказали, що Китай належить до «осі зла».
— Експерти так кажуть.
— Але це не так. Китай окремий і самодостатній. «Вісь зла» — це Північна Корея, Іран, росія.
Звісно, Тайвань залишається в китайському об'єктиві як мета. Але триває якийсь переговорний процес, готується зустріч Байдена і Сі Цзіньпіна. Це означає, що Китай ще не прийняв жодного стратегічного рішення. Тобто всі розмови про те, що до 2030 року воно буде прийняте, що Тайвань має стати китайською територією і тому подібне, скоріше, це заявка для торгів з американцями. Тобто спроба торгуватися на цій темі, ніж вже підготовка до війни. Але недарма ж кажуть: коли на сцені на стіні висить рушниця, вона обов'язково вистрілить наприкінці вистави. Тут якраз така ситуація. Без сумніву, на стіні є рушниця.
— У нас з Ізраїлем один ворог. У західних ЗМІ з’явилося багато заголовків на кшталт «ХАМАС та росія проти Ізраїлю та України». Але думки аналітиків розділилися. Одні вважають, що ситуація в Ізраїлі навряд чи відобразиться на Україні, принаймні зараз, оскільки український та близькосхідний американські треки різні. Інші — що погіршення соціально-економічної ситуації у Європі у зв’язку з подіями в Ізраїлі зміцнить бажання наших партнерів заморозити війну, щоб не розпорошувати свої ресурси на кілька фронтів.
— Ну, це вже алармізм. Хоча насправді аналітика має виходити з найгіршого розвитку ситуації.
Звісно, це ускладнює нам досягнення дуже багатьох стратегічних цілей. Тому ця опція, що авторитарні режими, які наближаються до тоталітарних, ставлять ціллю поразку Заходу і діють на різних фронтах, розпалюючи заново старі конфлікти, мені імпонує. Вона якби створює необхідне тло для продовження підтримки України, в тому числі серед еліт США, які останнім часом висловлювали досить критичні зауваження. Я не кажу про ярих прихильників Трампа, оскільки республіканці традиційно беззаперечно підтримують Ізраїль. А те, що адміністрація Білого дому намагається включити в один пакет допомогу Україні та Ізраїлю, ніби дає шанс, що цей пакет може пройти набагато швидше розглядання в Конгресі. Відповідно, це створює в громадській думці асоціативний ряд про єдину війну та похід отих авторитарних режимів проти Заходу.
Читайте також: «Головна мета і росії, і Ірану — не Україна чи Ізраїль, а всі країни Заходу разом, всі норми і правила сучасного світу», — Сергій Таран
— Неготовність ізраїльських військових до такої ескалації підірвали образ Ізраїлю, сформований після війни 1973 року, як неприступної фортеці й лідера у боротьбі з тероризмом. Цей напад створив нову реальність для Ізраїлю. Світ побачив, що він вразливий, оскільки пропустив удари навіть від недержавних воєнізованих формувань. Рано чи пізно гаряча фаза закінчиться. Які внутрішні процеси розпочнуться в Ізраїлі?
— З усього видно, що головним висновком цієї війни стане некомпетентність уряду. Зараз Нетаньягу намагається компенсувати її рішучими діями та жорстокістю, можливо десь надмірною. І це підтримує й схвалює більша частина ізраїльського суспільства. Але вже сьогодні лунає чимало критики щодо Нетаньягу. Думаю, будуть зростати вимоги відставки його уряду.
Ми знаємо, що свого часу йому не вдалося досягти створення уряду національної єдності, тому що однією з вимог була відставка міністра фінансів Смотріча і міністра національної безпеки Бен-Гвіра, тобто відвертих правих ультранаціоналістів.
Ясна річ, що на Ізраїль чекає поствоєнна розборка. Є попередні кейси про те, що політики мають нести відповідальність, можливо навіть карну, за те, що сталося. Тому що, як би не було, як би не діяв ХАМАС, але прорахунок ізраїльського уряду очевидний. Вони не змогли забезпечити безпеку своїх громадян.
— Як і у нас напередодні й на початку повномасштабного вторгнення.
— Згоден. Те ж саме.
— Найгірший сценарій зрозумілий, хоча все може піти по наростаючій. А найкращий який?
— Найкращий сценарій — це все-таки локальна операція. З мінімальними жертвами мирного населення сектора Газа. Без видавлювання ХАМАСу з цих територій, бо дуже сумнівно, щоб вони фізично звідти вийшли. Це домовленості з іншими арабськими країнами. Це відновлення переговорів з саудитами та формування й розв'язання палестинського питання. Я особисто думаю, що рано чи пізно воно має бути розв'язане шляхом створення незалежної Палестинської держави. Там можуть бути певні обмеження суверенітету, щоб убезпечити Ізраїль, і таке інше. Але все-таки палестинці мають повне право на свою державу.
2320Читайте також: Всесвітньо відомий фізик з України загинув в Ізраїлі від рук бойовиків ХАМАС
Читайте нас у Facebook
